Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №201/6018/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1986/26 Справа № 201/6018/26 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Соборного районного суду місті Дніпра від 09 червня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

захисниці Єрмолаєвої Я. І.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 18 квітня 2026 року о 01 годині 55 хвилин керуючи транспортним засобом електроскутером «Форте», потужністю 2,8кВт, який рухався в районі буд. 4 по вул. Ірпінська в місті Дніпрі з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідності до встановленого порядку, шляхом відмови від його проходження на вимогу останнього із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції визначив, що факт вчинення адміністративного правопорушення та його винуватості підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 643673 від 18 квітня 2026 року; направленням на огляд водія, рапортом інспектора патрульної поліції, яким було виявлено правопорушення; відеозаписами з нагрудної камери патрульної поліції, на якому зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 . В той час, як на відеозапису, який наданий, як доказ його вини, взагалі не зафіксований факт зупинки транспортного засобу та, відповідно, факт керування транспортним засобом, що є обов`язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Крім цього, відео, яке міститься в матеріалах справи, починається 18 квітня 2026 року о 02:15:58, у цей час працівники поліції перебували у своєму автомобілі, лише о 02:16:40 вони побачили його, в той час як він сидів на електроскутері у нерухомому стані, електродвигун не працював, а відтак твердження про те, що він о 01 годині 55 хвилин, керував ТЗ електроскутером «Forte Unico rn EV», потужністю 2,8кВт, з ознаками алкогольного сп`яніння, не відповідають обставинам справи та нічим не підтверджені.

При цьому, як вбачається з відеозапису, він пояснив працівникам поліції, що не був за кермом (12хв. 41 сек.), що він випив після того, як впав разом з другом (12 хв. 55 сек.), при цьому він нікуди не рухався та не їхав (13 хв. 43 сек.), при цьому просив пред`явити йому відеофіксацію (14 хв. 10 сек.), але не отримав її. Таким чином, об`єктивної фіксації керування електроскутером, зокрема, за допомогою камер спостереження, відеореєстраторів, портативних засобів зв`язку, тощо матеріали не містять.

Зазначає, що наведене вказує на те, що поліцейськими на місці події, факт керування ним будь-яким транспортним засобом встановлений не був, а тому підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейських не було, оскільки керування транспортним засобом є складовою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Склавши в порушення вимог ч. 1 ст. 130, ст. 254 і ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення і скерувавши його до суду, поліцейськими не було зазначено будь-яких доказів, якими би підтверджувався факт керування ним транспортним засобом, що є необхідним для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 643673 від 18 квітня 2026 року зазначено, що він керував ТЗ електроскутером «Forte Unico rn EV», потужністю 2,8кВт, що приводиться в рух за допомогою електродвигуна. Вказує, що відповідно до п. 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. В той час, як електроскутер «Forte Unico rn EV» має потужність 2,8кВт, що свідчить про те, що він за своїми технічними показниками належить до категорії велосипедів та обладнаний електродвигуном потужністю менше 3кВт, що в свою чергу виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КупАП.

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судовому засіданні захисниця підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та з підстав, викладених в ній, просила її задовольнити, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Повідомила, що ОСОБА_1 наразі проходить військову службу, тому не має можливості з`явитися у судове засіданні, просила розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону з огляду на наступне.

Так, приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 643673 від 18 квітня 2026 року; направленні на огляд водія, рапорті інспектора патрульної поліції, яким було виявлено правопорушення; відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліції, на якому зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , якому було запропоновано пройти огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з виявленими у нього ознаками сп`яніння, однак останній відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази, у своїй сукупності не можуть беззаперечно свідчити про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, з огляду на таке.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Визначення терміну “керування транспортним засобом” було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а, касаційний суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

В апеляційній скарзі захист стверджує, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських свідчить про те, що він не містить жодних відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, факту керування ним та його зупинки, а тому відсутність доказів керування транспортним засобом виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали провадження та відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, суд доходить висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять прямих або непрямих доказів, на підставі аналізу яких можна було б дійти висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та які суд вважав доведеними.

Так, з відеозапису слідує, що екіпаж патрульної поліції під`їжджає до транспортного засобу — електроскутеру «Forte Unicorn», який перебував у нерухомому стані, та біля якого знаходився ОСОБА_1 . Після чого працівники поліції зазначили, що приїхали на виклик про ДТП з потерпілими, запитали у ОСОБА_1 чи потрібна йому медична допомога на що останній відмовився. Виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння інспектор поліції запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, та зазначив, що він не керував електроскутером «Forte Unicorn» у стані алкогольного сп`яніння, пояснив, що дійсно впав з електроскутера, після чого він з товаришем його підняли, та вже після цього вживали алкогольні напої. Також зауважив, що ДТП не вчиняв, потерпілих не має, запитав хто саме був заявником про дану подію, на що поліцейським відмовлено у наданні такої інформації.

Як вбачається з дослідженого судом відеозапису, особа протягом усього часу спілкування з працівниками поліції послідовно заперечувала факт керування транспортним засобом, а також стверджувала, що дорожньо-транспортної пригоди не відбувалося.

Матеріали справи не містять жодного доказу вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не складено відповідний протокол про адміністративний правопорушення, не підтверджено належними доказами, що дійсно наряд поліції приїздив на виклик про вчинення ДТП з потерпілими, не опитано заявника, яка здійснив такий виклик та міг підтвердити факт керування особою транспортним засобом.

Викладені в рапорті інспектора поліції відомості про те, що ОСОБА_1 під час розмови повідомив працівникам поліції, що він рухався на електроскутері «Forte Unicorn» не знайшли свого підтвердження з дослідженого відеозапису та інших, долучених до матеріалів справи доказів, оскільки з відеозапису вбачається, що інспектор поліції після наданих пояснень ОСОБА_1 сам зазначив, що ОСОБА_1 керував електроскутером, впав з нього, та після чого вживав алкогольні напої.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування особою транспортним засобом у відповідний час. За таких обставин висновок про те, що особа дійсно керувала транспортним засобом, не ґрунтується на достатній сукупності доказів, що виключає можливість визнання цієї обставини доведеною.

Крім того, відеозаписом зафіксовано порушення працівниками поліції порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння, оскільки поліцейський в ході спілкування та з`ясування обставин щодо дійсності керування ОСОБА_1 транспортним засобом, пред`явив останньому вимогу для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з підстав того, що не є водієм і підстав для такої вимоги немає, після чого поліцейським був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому не роз`яснив йому ні порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, не запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, не роз`яснив про права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення, хоча і є доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, проте він складається, виходячи з тих обставин, які працівник поліції вважає встановленими і не має наперед встановленої сили.

Інші докази у справі, зокрема направлення на огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, рапорт поліцейського також не є належним доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Аналізуючи докази, наведені в оскарженій постанові та досліджені в судовому засіданні апеляційного суду, суд не може дійти обґрунтованого висновку, який би спростовував версію захисту. Для доведення винуватості особи недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що електроскутер «Forte Unico rn EV» має потужність 2,8кВт, тому він за своїми технічними показниками не належить до транспортних засобів апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 121 КУпАП в редакції з урахуванням змін, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Згідно ст. 1 Закону «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. За приписами ст. 2 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них.

Також у вищезгаданому Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів. Отже електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Дане визначення охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування.

У п. 1.10 ПДР зазначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Однак, цей припис не свідчить, що електроскутер з двигуном потужністю менш ніж 3 кВТ, не відноситься до електричних транспортних засобів та транспортних засобів взагалі.

Апеляційний суд зважає на те, що Європейський суд з прав людини для застосування гарантій Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які стосуються кримінально-правових аспектів, напрацював три критерії, на основі яких провадження можна вважати „кримінальним“, а саме юридичну кваліфікацію відповідного правопорушення в національному законодавстві, саму природу такого правопорушення, а також характер і ступінь суворості покарання [рішення у справі „Engel and оthers v. the Netherlands“ від 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), § 82, § 83].

ЄСПЛ у рішенні «Лучанінова проти України», № 16347/02, від 09 червня 2011 року, пункти 39, 40 ЄСПЛ, зазначив: «Суд зауважує, що заявницю було визнано винною у вчиненні дрібної крадіжки. Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення за таке правопорушення передбачалось стягнення у вигляді штрафу або виправних робіт. З огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться, є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Той факт, що стягнення, застосоване до заявниці Тростянецьким районним судом,- штраф - було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення, який передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Формулювання в протоколі про адміністративне правопорушення слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не Судом, а перед Судом у змагальному процесі.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що працівниками поліції, як органу, на якого законом покладається доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не доведено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто є належним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність й об`єктивної сторони складу вищевказаного адміністративного правопорушення, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з недоведеністю органом поліції в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Соборного районного суду місті Дніпра від 09 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун