Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №180/251/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7087/26 Справа № 180/251/26 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, позивач отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Первинним оглядом МСЕК від 11.05.2016 року позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третю групу інвалідності. При повторному переогляді 23.10.2023 року встановлено третю групу інвалідності та ступінь втрати працездатності на рівні 30%. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 85 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача (а.с. 1-11).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задоволено повністю.

Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень.

Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. (а.с.74-75).

В апеляційній скарзі АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" просить рішення суду змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача, зменшивши її розмір з 85 000,00 грн. до 30 000,00 грн. з утриманням податку та обов`язкових платежів, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, ухвалене з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.78-82).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, що підтверджується копією трудової книжки.

19.09.2015 року з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок чого отримав травму. За даним випадком складено акт за формою Н-1 від 23.09.2015 року.

Первинним оглядом МСЕК від 11.05.2016 року позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третю групу інвалідності. При повторному переогляді 23.10.2023 року встановлено третю групу інвалідності та ступінь втрати працездатності на рівні 30%.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках; виходячи із засад розумності та справедливості, вважав необхідним визначити розмір компенсації в сумі 85 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст.237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” щодо відсутності неправомірних дій з боку відповідача та недоведеності ступеню страждань позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що втрата професійної працездатності — це не одномоментний біль, а триваючий стан.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 85 000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Судді: