Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №201/13008/15-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5059/26 Справа № 201/13008/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання недійсним кредитного договору

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 19.04.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 800000197 згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 94 535,00 доларів США зі сплатою відсотків 12,75 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строк кредитування 240 місяців з кінцевим терміном повернення 19.04.2027 року. Додатковими угодами до кредитного договору сторони змінювали процентну ставку за користування кредитом з 19.09.2008 року з розрахунку 14,5% річних, з 19.09.2009 року 9,8% річних, з 19.09.2010 року-15,6% річних. В якості забезпечення виконання умов за кредитним договором 19.04.2007 року між сторонами було укладено Іпотечний договір № 800000197, посвічений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д- згідно умов ст.ст.2,3 предметом іпотеки виступала квартира АДРЕСА_1 , яка в подальшому була переведена у нежитловий фонд. Внаслідок невиконання позичальником обов`язків за кредитом станом на 19.05.2015 року утворилася заборгованість загальний розмір якої становить 134 316,95 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 842 055,39 грн.. в рахунок погашення якої за кредитним договором АТ «Альфа-Банк» просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій., та вирішити питання щодо судових витрат у справі (том 1 а.с.3-5).

21.12.2015 року від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до ПАТ «Альфа-Банк», в якій останній просив визнати недійсним кредитний договір № 800000197, укладений 19 квітня 2007 року між ним та банком внаслідок введення його як позичальника в оману, посилаючись на видачу кредитором коштів у іноземній валюті за відсутності відповідних дозволів та ліцензій національного банку, що є порушенням банківської діяльності (том 1 а.с.105-110).

03.06.2024 року представник АТ «Сенс Банк» подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, з урахуванням висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у Постановах від 04.07.2018 року в справі № 14-134цс18 та від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16 щодо стягнення кредитних коштів у іноземній валюті без приведення гривневого еквіваленту, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 р, що обліковується станом на 22.04.2014 року за позичальником ОСОБА_1 та становить 81 238,16 доларів США, у т.ч. заборгованість по кредиту 80 195,52 доларів США та заборгованість по процентам 1 042,64 доларів, звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій (том 2 а.с. 55-62).

10.03.2025 року представник АТ «Сенс Банк» надав заяву про зміну предмета позову в якій зазначив про виявлену у позові помилку, що впливає на суть позовних вимог, оскільки фактично станом на час розгляду судової справи предмет іпотеки ( житлова квартира АДРЕСА_1 ) була переведена у нежитловий фонд - магазин непродовольчих товарів, про що Іпотекодавця було видано новий правоустановчий документ, та внесені зміни до іпотечного договору, внаслідок чого уточнив вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення № 59, магазин непродовольчих товарів, загальною площею 52.7 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 , решту позовних вимог не змінював (том 2 а.с.206-207).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволені частково.

В рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 913 722,39 грн. (яка складається з 901 995, 35 гривень – заборгованість за тілом кредиту, та 11 727,04 гривні – заборгованість за відсотками) за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 року, укладеного з ОСОБА_1 - звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення № 59, магазин непродовольчих товарів, загальною площею 52.7 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Дніпровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 14 лютого 2013 р., право власності на яке зареєстроване Реєстраційною службою Дніпровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 14 лютого 2013 р, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9354612101, номер запису права власності 146540., переданого в іпотеку на підставі Договору про внесення змін №3 до іпотечного договору № 800000197-И від 19.04.2007, посвідченого 18.03.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М, р.№703 на користь Акціонерного Товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір у розмірі 3 654,00 грн..

У задоволенні решти вимог – відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання недійсним кредитного договору – відмовлено (том 3 а.с.10-21).

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив, рішення суду 1 інстанції скасувати в частині задоволених первісних позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову (том 3 а.с.28-37).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт фактично в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині задоволених первісних позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом – не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, 19.04.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», назву якого змінено на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №800000197, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 94 535,00 доларів США зі сплатою за користування ним відсотків 12,75 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строк кредитування 240 місяців з кінцевим терміном повернення 19.04.2027 року (п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору).

Цільове використання кредиту це оплата вартості жилої площі квартири (об`єкт нерухомості/ предмет іпотеки) за номером АДРЕСА_1 , і, яка придбається Позичальником у власність за договором купівлі-продажу (п.2.4 Договору)Банк виконав свої зобов`язання та надав грошові кошти у сумі 94 535 доларів США позичальнику ОСОБА_1

14.09.2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору №800000197 від 19.04.2007 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди що: процентна ставка, з 19.04. 2007 р. включно по 18.09.2008 р. включно складає 12,75%, з 19.09.2008 р. включно по 18.09.2009 р. включно складає 14,5%.

Процентна ставка з 19.09.2009 року включно по 18.09.2010 р. включно складає 9,8% річних (тимчасова процентна ставка). Тимчасова процентна ставка застосовується за умови відсутності прострочення повернення Кредиту чи його частини та/або сплати процентів за його користування Позичальника за Договором. Позичальник, під час Періоду, може здійснити повернення частини кредиту у сумі, не більшій, ніж 1124 доларів США. У випадку, якщо до завершення Періоду, а саме, до 18.09. 2010 р. Позичальник здійснить дострокове повернення Граничної суми, Період вважається достроково завершеним і процентна ставка за користування неповерненою частиною Кредиту встановлюється у розмірі 15,6%. У випадку, якщо протягом Періоду було відсутнє прострочення повернення Кредиту чи його частини та/або сплати процентів за його користування, після закінчення Періоду процентна ставка з 19.09.2010 р. включно встановлюється в розмірі 15,6%.

02.11.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін і доповнень №2 до Кредитного договору №800000197 від 19.04.2007 року. Укладанням цього Договору про внесення змін і доповнень №2 до Кредитного договору Сторони погодили внести зміни до Кредитного договору та змінити п.2.2 Розділу 1 «Базові умови кредитування» та викласти його в наступній редакції: Процентна ставка 15,6% річних. Сторони погодили, що в разі невиконання Позичальником свого обов`язку, встановленого п.п.7.7 цього Договору, процентна ставка з 19.04.2013 за користування кредитом становитиме 16,6 процентів річних.

Забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за даним Договором виступила іпотека квартири АДРЕСА_1 , згідно з Іпотечним договором №800000197-И від 19 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д., зареєстрованому в реєстрі за №965. У зв`язку зі змінами процентних ставок за користування кредитними коштами, обумовленими договором про внесення змін і доповнень № 1 від 14.09.2007 р. до кредитного договору №800000197 від 19.04.2007р. та договором про внесення змін і доповнень № 2 від 02.11.2012 р. до кредитного договору №800000197 від 19.04.2007р. а також у зв`язку зі зміною характеристик предмета іпотеки - між сторонами були укладені відповідні Договори про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору №800000197-И від 19.04.2007 р. № 1 від 14.09.2009 р., № 2 від 02.11.2012 р., № 3 від 18.03.2013 р.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/10454/14 від 24.10.2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №800000197 від 19 квітня 2007 року станом на 19.05.2015 року в розмірі 2 233 585 грн. 13 коп. а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1 773 817 грн. 60 коп., заборгованість по відсоткам в розмірі 338 359 грн. 97 коп., пеню в розмірі 121 407 грн. 56 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Вирішено питання щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 ОСОБА_4 стосовно договорів поруки.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.04.2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Акціонерного товариство «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800000197 від 19.04.007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №800000197 від 19.04.2007 року станом на 22.04.2014 р. в розмірі 913 722, 39 копійок, а саме, заборгованість за тілом кредиту 901 995.35 копійок, заборгованість по відсоткам в розмірі 11 727.04 грн.

Переглядаючи судову справу № 202/10454/14 апеляційний суд встановив що факт отримання кредитних коштів, що було доведено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/9507/19 від 12.01.2021 року, залишеного без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.03.2022 року і не доказується знову при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

15.11.2023 року Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду - рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10. 2022 року, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12.04.2023 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним - залишено без змін

Задовольняючи первісні позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що доводи АТ «Сенс Банк» щодо виконання зобов`язань щодо видачі кредиту підтверджені рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/10454/14 від 24.12.2022 року, розмір заборгованості за кредитним договором є підтверджений належними доказами; крім того Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська встановлено що строк виконання зобов`язання за кредитним договором настав 22.04.2014 року, відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів щодо виконання зобов`язань перед кредитором, а, отже, основне зобов`язання не є припиненим, інших підстав визначених ст.17 ЗУ «Про іпотеку» та п. 7.1 іпотечного договору відповідачем за первісним позовом не наведено, іпотека є чинною що дозволяє кредитору задовольнити вимоги за її рахунок, а тому вимоги АТ «Сенс Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають частковому задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та його вимог.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до норм ЦК України та Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки. Кредитор не позбавлений права задовольнити вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Такий законний засіб захисту порушеного права кредитора не є подвійним стягненням заборгованості.

04.07.2018 року Велика Палата у постанові № 310/11534/13-ц вказала, що кредитор може звернутися з обома позовами ( про стягнення боргу та про звернення стягнення на майно) також до такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 333/1576/15-ц від 09.09.2020 року; № 555/2550/17 від 29.04.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.04.2023 року у у справі № 202/10454/14 встановлено, що датою повернення кредитних коштів є дата 22.04.2014 року, а вимоги в рамках даної судової справи пред`явлені станом на 19.05.2015 року АТ «Сенс Банк» зменшив позовні вимоги станом на 22.04.2014 року визначивши суму боргу у валюті зобов`язання доларах США.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитного договору № 800000197 від 19.04.2007 року за позичальником ОСОБА_1 станом на 22.04.2014 року обліковується заборгованість 81 238,16 доларів США (еквівалент 913 722,39 грн), де заборгованість по кредиту становить 80 195,52 доларів США, (еквівалент 901 995,35 грн.) заборгованість по процентам становить 1 042,64 доларів США (еквівалент 11 727,04 грн.)

Суд 1 інстанції дійшов висновку, оскільки рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська встановлено непогашення зобов`язання позичальника перед кредитором, то банк має можливість задовольнити власні вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Під час зупинення провадження у справі, постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.04.2023 року (провадження № 22-ц/803/2332/23 у справі № 202/10454/14-ц) було встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір № 800000197 від 19.04.2007 року з додатковими угодами до нього, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від первісного кредитора кредит у розмірі 94 535,00 доларів США, за рахунок яких було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 , яку було передано банку в іпотеку. У зв`язку зі зміною характеристик предмета іпотеки та збільшенням обсяг відповідальності перед кредитором в частині сплати процентів за користування кредитом між сторонами були укладені договори про внесення змін до договору іпотеки у т.ч. аналогічні записи № 377417 від 18.03.2013 року про обтяження нежитлового приміщення містяться в державному реєстрі обтяжень, зазначені у Інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 220876545 від 18.08.2020 р.

Крім того, апеляційним судом було встановлено, що банк 22.04.2014 року направивши повідомлення в якому кредитор зажадав достроково від позичальника повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штраф/пеню - тим самим апеляційний суд визнав вказану дату яка припиняє подальше нарахування відсотків за кредитним договором та штрафних санкцій. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2021 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було скасовано, вимог бул задоволено частково, стягнуто ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 року яка обліковується станом на 22.04.2014 року в розмірі 913 722, 39 грн. а саме, заборгованість за тілом кредиту 901 995,35 грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 11 727,04 грн. В решті вимог відмовлено.

Враховуючи встановлений апеляційним судом строк настання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 року, визначений датою 22.04.2014 року, позивач АТ «Сенс Банк» зменшив первісно заявлені вимоги на вказану дату, однак помилково вважав що стягнення має відбуватися у валюті кредитування. Проте, Банк пред`явивши до ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, змінив не тільки строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором з 19.04.2027 року на 22.04.2014 року а й валюту зобов`язання, визначивши необхідним повернути кредитору суму заборгованості визначену у гривні- валюті України.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак доведеною сумою заборгованості позичальника за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 року є заборгованість визначена на 22.04.2014 року в загальній сумі 913 722,39 гривень, яка складається з 901 995, 35 гривень – заборгованість за тілом кредиту, та 11 727,04 гривні – заборгованість за відсотками. Дане підтверджується розрахунком заборгованості (частина з зазначенням гривневого еквіваленту) поданим представником АТ «Сенс банк» разом з заявою про зменшення позовних вимог.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості після вказаної дати, загальну заборгованість в сумі 913 722,39 грн. відповідач за первісним позовом не спростував.

Також суд 1 інстанції не взяв до уваги доводи відповідача за первісним позовом стосовно того що кредитор задовольнив власні вимоги за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки, виходячи з наступного.

Правочин щодо набуття права власності на предмет іпотеки – номер запису 31943394 (щодо нежитлового приміщення № 59 в буд. АДРЕСА_2 ), прийнятий за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 4729321 від 11.06.2019 року державним реєстратором обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос Оленою Володимирівною було скасовано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р у справі № 201/9507/19.

Скасований судом правочин (угода) не породжує юридичних наслідків, на які він був спрямований, з моменту його вчинення, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Це означає, що сторони не набувають прав та обов`язків, а майно, отримане за такою угодою, підлягає поверненню (двостороння реституція).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладено такі висновки: "За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України)

З огляду на зазначене, з моменту набуття законної сили рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р у справі № 201/9507/19, заборгованість за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 року є відновленою, відтак кредитор за наявності непогашеного зобов`язання має можливість задовольнити вимоги за рахунок предмету іпотеки.

При цьому відсутність запису в державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 набутого ОСОБА_1 , не позбавляє в кредитора в судовому порядку задовольнити власні вимоги. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17). З урахуванням того, що жоден з правочинів щодо набуття права власності, передачу майна в іпотеку не оскаржувалося сторонами та не визнано недійсним - банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника.

Відповідно до норм ЦК України та Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки. Кредитор не позбавлений права задовольнити вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Такий законний засіб захисту порушеного права кредитора не є подвійним стягненням заборгованості.

Про подвійне стягнення заборгованості у ході захисту порушеного права кредитора висловилася Велика Палата Верховного Суду – у Постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18), а також 04.07.2018 року Велика Палата у постанові № 310/11534/13-ц вказала, що кредитор може звернутися з обома позовами ( про стягнення боргу та про звернення стягнення на майно) також до такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 333/1576/15-ц від 09.09.2020 року; № 555/2550/17 від 29.04.2020 року.

Відповідно до ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.3 Закону України «Про іпотеку», Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Норма ч.1 ст. 12 цього закону визначає, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» законодавець визначає наступні способи звернення стягнення предмету іпотеки: на підставі рішення суду;- на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержатель.

На підставі вище викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог, оскільки рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/10454/14 від 24.12.2022 року встановлено, що банк виконав свої зобов`язання щодо видачі кредитних коштів, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджений належними доказами, а також встановлено строк виконання зобов`язання за кредитним договором, який настав 22.04.2014 року, боржником не надано доказів щодо виконання зобов`язань перед кредитором, а, отже, основне зобов`язання не є припиненим, інших підстав визначених ст.17 ЗУ «Про іпотеку» та п. 7.1 іпотечного договору відповідачем за первісним позовом не наведено, іпотека є чинною що дозволяє кредитору задовольнити вимоги за її рахунок.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що подача заяви про зміну предмету позову відбулася після закриття підготовчого провадження у справі, що суперечить чинному законодавству, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

04 серпня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2015 року було відкрито провадження у вищевказаній справі.

16.03.2016 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було зупинено провадження у даній справі до вирішення цивільної справи № 202/10454/14-ц, що перебуває у провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

14.02.2024 року провадження у вказаній справі № 201/13008/15-ц було поновлено.

03.06.2024 року банком було заяву про зменшення позовних вимог, в якій заборгованість була розрахована на 22.04.2014 року (дату визначену апеляційним судом у справі № 202/10454/14ц, як дату закінчення строку кредитування), відповідно до якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки (помилково зазначивши КВАРТИРУ) замість нежитлового приміщення (магазин) АДРЕСА_1 - реєстраційний номер нерухомого майна 9354612101 (номер об`єкта РПВН 18376534), для задоволення кредиторських вимог у валюті кредитування, розмір заборгованості яких станом на 22.04.2014 р., становив 81 238,16 доларів США, у т.ч. заборгованість по кредиту 80 195,52 доларів США та заборгованість по процентам 1 042,64 доларів, посилаючись на судову практику щодо ухвалення рішення про стягнення боргу в іноземній валюті.

10.03.2025 року банк з метою усунення описки предмета іпотеки було подано заяву про зміну предмету позову, в якій виправлено назву предмета іпотеки на нежитлове приміщення № 59, МАГАЗИН непродовольчих товарів, розташоване за адресою АДРЕСА_2 , зазначивши при цьому підставу набуття права власності Іпотекодавцем, з урахуванням зміни призначення предмету іпотеки (перехід з житлового фонду в нежитловий) та додаткової угоди до договору іпотеки., решта вимог залишилися не змінними.

02.06.2025 року ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

З наведеного вбачається, що апелянтом помилково зазначено що подача заяви про зміну предмету позову відбулася після закриття підготовчого провадження у справі.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що одночасна зміна предмету та підстав позову не передбачена законом, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного, предметом первісних позовних вимог є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів, за адресою АДРЕСА_3 , номер об`єкта РПВН 18376534), з метою задоволення кредиторських вимог за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 року, розрахованих станом на 19.06.2015 року в сумі 2 842 055,39 грн. Заявою від 31.05.2024 року банк зменшив позовні вимоги, проте помилково зазначив належність предмета іпотеки до житлового фонду, відповідно до яких просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 , (реєстраційний номер нерухомого майна 9354612101 (номер об`єкта РПВН 18376534), з метою задоволення кредиторських вимог за кредитним договором № 800000197 від 19.04.2007 року, розрахованих станом на 22.04.2014 року в сумі 81 238,16 доларів США (еквівалент 913 722,39 грн.). Заявою від 10.03.2025 року банк виправив неточності, викладені у попередній заяві, зазначивши вірним предмет спору (предмет іпотеки), відповідно до якої просив - звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення № 59, МАГАЗИН непродовольчих товарів, розташований за адресою АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер нерухомого майна 9354612101 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9354612101, номер запису права власності 146540) – решта вимог та правових підстав для звернення з позовом лишилися не змінними. Відтак, з урахуванням внесення виправлення статусу у назві предмета іпотеки (квартира, житлове/нежитлове приміщення) – фактично відбулося зменшення первісних позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а також тлумаченням норм матеріального права на свій розсуд .

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Судді: