Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №205/1623/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4321/26 Справа № 205/1623/25 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2025 року позивач Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що між позивачем та відповідачем (відповідальним квартиронаймачем) ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_1 оплату за надані позивачем послуги тривалий час не здійснює, у зв`язку з чим станом на 30.09.2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 69 490,76 грн., яка складається із: суми основного боргу – 64 965,64 грн. за період з квітня 2019 року по вересень 2024 року, інфляційного збільшення суми боргу – 4 014,18 грн. за період з червня 2019 року по січень 2022 року, 3% річних – 511,04 грн. за період з червня 2019 року по січень 2022 року.

У вказаній квартирі зареєстрований також s інший відповідач - ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником, оскільки користується нарівні з власником усіма правами та обов`язками.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати по справі.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341305, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а) заборгованість по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 69 490,76 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто) гривень 76 копійок, яка складається із: суми основного боргу за період з квітня 2019 року по вересень 2024 року – 64 965,54 грн., інфляційного збільшення суми боргу за період з червня 2019 року по січень 2022 року – 4 014,18 грн., 3% річних за період з червня 2019 року по січень 2022 року – 511,04 грн.

Стягнуто у рівних частках із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341305, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

24.06.2026 року апелянтом було подані додаткові пояснення у справі до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» ДМР є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 21.02.2024 року № 79/47.

01.12.2021 року КП «Дніпроводоканал» ДМР на офіційному сайті розміщено повідомлення про публічну пропозицію (оферту) у зв`язку з прийняттям 03.12.2020 року Закону України № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» та опубліковано публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів власників (співвласників, користувачів) житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку, а також власників (користувачів) індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Даний договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному сайті КП «Дніпроводоканал» ДМР співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а власник (користувачів) індивідуального (садибного) житлового будинку не вчинив дій щодо відключення (відмови) від послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (за наявності).

Індивідуальні споживачі у багатоквартирних житлових будинках, власники (користувачі) індивідуальних (садибних) житлових будинків, які фактично користуються послугами з централізованого водопостачання та водовідведення або звертаються до КП «Дніпроводоканал» ДМР для отримання вказаних послуг вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору.

У зв`язку з тим, що даний договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем).

Договір розміщено на веб-сайті КП «Дніпроводоканал» ДМР у вільному доступі та у спосіб, що забезпечує ознайомлення зі змістом цього договору кожної особи, що отримує та звертається до підприємства для отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.

01.03.2022 року КП «Дніпроводоканал» ДМР на офіційному сайті розмістило повідомлення про публічну пропозицію (оферту), у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 85 від 02.02.2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690».

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад зареєстрованих осіб від 07.10.2024 року (а.с. 4), а також відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру від 03.02.2025 року (а.с. 16, 17).

Реєстрація за вказаною адресою з квітня 2019 року відповідачами не заперечувалась.

За даною адресою для оплати послуг з водопостачання та водовідведення КП «Дніпроводоканал» ДМР відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що вбачається із розрахунку заборгованості по особистому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 .

Представником позивача надано до суду розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що станом на 30.09.2024 року заборгованість відповідачів за послуги з водопостачання та водовідведення становить 69 490,76 грн., яка складається із: суми основного боргу – 64 965,64 грн. за період з квітня 2019 року по вересень 2024 року, інфляційного збільшення суми боргу – 4 014,18 грн. за період з червня 2019 року по січень 2022 року, 3% річних – 511,04 грн. за період з червня 2019 року по січень 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутність укладеного між сторонами договору не звільняє споживача обов`язку щодо оплати наданих йому послуг централізованого опалення, постачання гарячої води (підігріву питної води).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07 липня 2020 року висловлена правова позиція, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно із п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (із змінами і доповненнями), встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квітня 2019 року зареєстровані за відповідною адресою, при цьому не повідомили КП «Дніпроводоканал» ДМР про зміну фактичної кількості осіб, які проживають у житловому приміщенні та користуються комунальними послугами. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що відповідачі фактично користувалися послугами та є належними солідарними боржниками за заявлений позивачем період. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідачів до КП «Дніпроводоканал» ДМР із заявами про непроживання за місцем реєстрації, про фактичне проживання інших осіб у квартирі, про опломбування запірних пристроїв на вводі до житла або про відмову від користування послугами водопостачання та водовідведення. Крім того, заперечення щодо виставлених рахунків з боку відповідачів не подавалися.

Проте, колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05.07.2019 № 690, споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадку та порядку, передбачених договором.

Відповідно до п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630), які діяли до 01.05.2022 року, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Також, споживач послуг має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору, згідно п. 7 ч. 45 Правил № 690.

Відповідно до п. 1 пп. 1.2. Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності, від оплати за послуги холодного і гарячого водопостачання та водовідведення, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 26.02.2013 № 82 (далі рішення № 82) наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім`ї, за період тимчасової відсутності, мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення при дотриманні певних умов.

Відповідно до п. 1.2. Рішення № 82, у разі тимчасової відсутності одного або декількох членів сім`ї, за умови подання протягом місяця в районі дільниці КП «Дніпроводоканал» документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї:

- заява про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім`ї із зазначенням періоду та місця перебування;

- довідка підприємства-виконавця послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території про склад сім`ї із зазначенням усіх зареєстрованих осіб у квартирі (приватному будинку);

- документ, шо підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім`ї в іншому місці відповідно до ЗУ «Про свободу пересування» (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути засвідчений печаткою);

- для працюючих - довідка з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження);

- для виїжджаючих за межі України - копії документа із штампом про перетин кордону.

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2024 року по справі №205/8131/21 позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: Дніпровська міська рада, Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним та скасування ордера, визнання протиправними та скасування рішень, скасування права власності, задоволено частково.

Як на підставу своїх позовних вимог родина ОСОБА_12 у вищезазначеній цивільній справі зазначала, що у грудні 2008 року виконавчим комітетом Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на ім`я ОСОБА_13 було видано ордер на житлове приміщення № 08 серії Н/08 на право зайняття житлового приміщення родиною з 7 осіб, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Бабушкінської районної у місті ради № 786 від 21.11.2008 року. У грудні 2008 року родина ОСОБА_12 на підставі виданого ордеру переїхала до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає постійно й на даний час.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.04.2026 року по справі №205/8131/21 ухвалено наступне: постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року залишити в силі.

У даній постанові зазначено: «Встановивши, що відповідачі ніколи не проживали у спірній квартирі, а також внаслідок задоволення вимоги про визнання протиправним рішення про видачу ордера відповідачам та визнання цього ордера недійсним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування розпорядження органу приватизації Дніпровської міської ради № 6/50-20 про передачу спірної квартири у спільну часткову власність відповідачам, скасування свідоцтв про право їх власності, а також припинення та скасування за ними державної реєстрації права власності.»

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 205/8131/21, відповідно до якої встановлено, що відповідачі у спірній квартирі фактично ніколи не проживали.

Зазначені обставини були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої такі обставини встановлені.

Таким чином, встановлений судом факт відсутності проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні виключає можливість покладення на них обов`язку зі сплати вартості житлово-комунальних послуг як на фактичних споживачів таких послуг, а отже свідчить про відсутність належних підстав для їх визнання боржниками у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку із позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, – належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Зважаючи на викладене, враховуючи, що у період, за який позивач просить стягнути заборгованість солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні за адресою: АДРЕСА_1 не проживали та не проживають станом на теперішній час, колегія суддів приходить до висновку, що вони не є належними відповідачами у цій справі.

За таких обставин правові підстави для покладення на них обов`язку зі сплати заявленої заборгованості відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості у майбутньому звернутися із відповідним позовом до суду до належних відповідачів з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко