Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №199/1986/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3149/26 Справа № 199/1986/25 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025 року

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2025 року позивач Комунальне підприємство «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» звернулося до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 09.06.2024 року на перехресті пр.Слобожанського та вул.Калинової у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованим транспортним засобом – автомобілем екстреної (швидкої) медичної допомоги «Автоспецпром», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2024 року, справа №199/4822/24 .

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено спеціалізований транспортний засіб – автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги «Автоспецпром», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить Комунальному підприємству «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради».

Згідно з Полісом №219928906 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», із лімітом відповідальності 160 000 грн. за шкоду заподіяну майну.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження та у якості страхового відшкодування 02.10.2024 року на розрахунковий рахунок позивача від ПрАТ СК “ПЗУ Україна” надійшла сума страхового відшкодування у розмірі 43808,44 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №00127229 від 02.10.2024 року.

Згідно з актом надання послуг №173 від 18.12.2024 року та договору про надання послуг №416 від 09.12.2024, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_2 , були виконані часткові роботи з технічного обслуговування та ремонту належного позивачу ТЗ, вартість яких склала 43808,44 грн. (без ПДВ), тобто на суму сплаченого страхового відшкодування.

При цьому, відповідно до акту наданих послуг №5 від 20.01.2025 року та договору про надання послуг №4 від 10.01.2025 року, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_2 , вартість виконаних робіт (наданих послуг) щодо даного пошкодженого транспортного засобу становить 75000,00 грн.

Тобто, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) з відновлення пошкодженого автомобіля ТЗ “Автоспецпром”, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до вищевказаних документів, склала 118808,44 грн..

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 різницю між виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 75000,00 гривень, та судові витрати по справі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради», ЄДРПОУ 26136949, матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради», ЄДРПОУ 26136949, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 09.06.2024 року на перехресті пр.Слобожанського та вул.Калинової у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованим транспортним засобом – автомобілем екстреної (швидкої) медичної допомоги «Автоспецпром», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2024 року, справа №199/4822/24 (а.с.25) .

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено спеціалізований транспортний засіб – автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги «Автоспецпром», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить Комунальному підприємству «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради».

Згідно з Полісом №219928906 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», із лімітом відповідальності 160 000 грн. за шкоду заподіяну майну (а.с.24 зворот).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження та у якості страхового відшкодування 02.10.2024 року на розрахунковий рахунок позивача від ПрАТ СК “ПЗУ Україна” надійшла сума страхового відшкодування у розмірі 43808,44 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №00127229 від 02.10.2024 року (а.с.21).

Згідно з актом надання послуг №173 від 18.12.2024 року (а.с.11) та договору про надання послуг №416 від 09.12.2024, укладеного позивачем із ФОП ОСОБА_2 (а.с.17-19), були виконані часткові роботи з технічного обслуговування та ремонту належного позивачу ТЗ, вартість яких склала 43808,44 грн. (без ПДВ) - тобто на суму сплаченого страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №10510 від 18.12.2024 року (а.с.45).

Відповідно до акту наданих послуг №5 від 20.01.2025 року (а.с.11 зворот) та договору про надання послуг №4 від 10.01.2025 року, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_2 (а.с.13-15), вартість виконаних робіт (наданих послуг) щодо даного пошкодженого транспортного засобу становить 75000,00 грн., які були виконані ФОП ОСОБА_2 та сплачені позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №173 від 20.01.2025 року (а.с.46).

Таким чином, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) з відновлення пошкодженого автомобіля ТЗ “Автоспецпром”, д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з наданими документами, складає 118808,44 грн..

Також, відповідно до висновку транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 031/25 від 12.04.2025 року: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Автоспецпром», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 09.06.2024 року, внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді складає 105256,60 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Автоспецпром», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 09.06.2024 року, внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді без урахування податку на додану вартість (ПДВ) складає 92838,00 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Автоспецпром», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 09.06.2024 року, внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді складає 71909,99 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Автоспецпром», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 09.06.2024 року, внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді без урахування податку на додану вартість (ПДВ) складає 65049,16 грн. (а.с. 99-103).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскільки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР.219928906 від 20.03.2024 року встановлює ліміт страхової виплати у розмірі 160 000,00 грн, покладення на відповідача обов`язку відшкодувати збитки в межах зазначеного ліміту суперечить положенням статті 1194 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.34.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі».

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі».

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховою компанією в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Тобто, виходячи з наведеного нормативного обґрунтування, страховик, який відшкодовує спричинений з вини страхувальника збиток потерпілому, сплачує на підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» лише матеріальний збиток у вигляді вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу на заміні складники.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у якій зазначено, що: «Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів")».

Оскільки наведений правовий висновок був сформульований у контексті вирішення питання про відшкодування майнової шкоди, а саме: стягнення різниці між фактичним розміром завданих збитків та сумою страхового відшкодування, виплаченою потерпілій особі.

Частиною першою статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

При цьому, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, - тобто відповідач, після виконання цивільного обов`язку та задоволення вимоги потерпілої сторони, не позбавлений права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Фактичні витрати позивача на відновлення пошкодженого ТЗ склали 118808,44 гривень, що підтверджується долученими до позову платіжними інструкціями №10510 від 18.12.2024 року та №173 від 20.01.2025 року (а.с.45,46), актами надання послуг №173 від 18.12.2024 року (а.с.11,173) та №5 від 20.01.2025 року(а.с.11 зворот, 61) , наданих СТО ФОП ОСОБА_2 ..

Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, в той час, як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 липня 2021 року у справі № 203/3219/15-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року та у справі № 754/5129/15-ц та

Верховний Суд у своєму рішенні від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

Щодо долученого до матеріалів справи висновку транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 031/25 від 12.04.2025 року, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до статті 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною третьою статті 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Такий висновок може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 102 ЦПК України).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 106 ЦПК України, висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта.

Так, об`єктом даної транспортно-товарознавчої експертизи був спеціальний транспортний засіб - автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги «Автоспецпром», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу, та, який був відремонтований на момент подання позовної заяви, про що було зазначено у самій заяві по суті справи.

Тобто, розмір матеріального збитку експерт визначив дослідивши лише письмові документи, без фактичного огляду ТЗ, який був відремонтований, і не можливо було повністю й точно визначити обсяг пошкоджень.

Крім цього, наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 затверджені Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Відповідно до пункту 3.2. розділу ІІІ Інструкції, до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Главою 2 розділу IV «Товарознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, передбачені перелік основних завдань таких експертиз, орієнтовний перелік вирішуваних питань та умови їх проведення.

Відповідно до пункту 2.1. цієї глави до числа основних завдань транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.

Абзацами першим та другим пункту 2.3. глави 2 розділу IV зазначено, що на дослідження експерту надаються КТЗ та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання.

У разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд КТЗ здійснюється замовником експертизи із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду (після їх узгодження з експертом).

Крім цього, відповідно п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 № 142/5/2092, Технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Згідно з метою дотримання п. 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 № 142/5/2092, оцінювач (експерт) зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Тобто, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом, який складає висновок (а не оцінювачем), і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта) в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки висновок транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 031/25 від 12.04.2025 року складався експертом ОСОБА_3 без особистого огляду пошкодженого транспортного засобу, про що зазначено у самому Висновку, тому такий доказ також не можна вважати належним та допустимим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі № 752/16797/14-ц сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб.

Також, у постановах Верховного суду від 20.03.2019 року по справі № 607/14918/15-ц, від 16 травня 2019 року по справі № 202/7844/16-ц, та від 04 вересня 2019 року по справі № 703/4445/15-ц сформована правова позиція по подібним справам, яка повністю узгоджується із позицією сторони позивача, щодо неможливості брати до уваги Звіт оцінювача, який особисто не оглядав транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2018 (справа №911/482/17) зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У постанові від 25.07.2018, у справі №922/4013/17, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, що “звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.”

Таким чином, оскільки розмір реальних збитків підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом першої інстанції, а страхове відшкодування було виплачено лише у розмірі 75 000,00 грн, що не покриває повного розміру завданої майнової шкоди, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати різницю між фактичним розміром збитків та сумою отриманого страхового відшкодування.

За таких обставин позовні вимоги Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 75 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко