Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №204/10893/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6725/26 Справа № 204/10893/25 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 березня 2026 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні комунальними послугами з водопостачання та стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні комунальними послугами з водопостачання та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є власником частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу 23/100 частини житлового будинку від 12.08.2015 року. Між позивачкою та Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (далі – КП «Дніпроводоканал» ДМР), укладено Договір про надання населенню приватного сектору послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №740619000004 від 02.02.2016 року. Актом виконаних послуг з повірки лічильників холодної води від 04.07.2023 року №3031, підтверджено виконання представником КП «Дніпроводоканал» ДМР повірки лічильника холодної води №109975 на місці його експлуатації. В результаті проведення огляду вузла обліку встановлено, що він відповідає технічним умовам: наявні цілісні та збережені пломби вузла обліку. Відповідно до технічного паспорту №697001112101 від 19.07.2017 житловий будинок побудовано 1907 року, загальною площею 196 м2, має два поверхи з наявним інженерним обладнанням. Квартира позивачки №4, знаходиться на другому поверсі, з загальною площею 52,2 кв.м, а на першому поверсі – квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_1 (далі – Відповідач) з загальною площею 59, 2 кв.м.

06.08.2025 позивачці надійшов лист від ОСОБА_1 про необхідність здійснити відповідні переобладнання по проведенню водопостачання до її квартири протягом 10 днів, бо з 16.08.2025 водопостачання буде відсутнім. У цьому листі відповідач посилається на те, що нею було самостійно проведено водопровід до квартир АДРЕСА_2 та 4 у 1992 році, та що законодавчими актами встановлена необхідність під час повітряної тривоги вимикати у квартирі газо-,електро- та водопостачання та покидати приміщення (перейти в укриття). Однак, чинним законодавством України не встановлено такої вимоги. Згідно із відповіддю КП «Дніпроводоканал» ДМР на адвокатський запит за період з 01.08.2025 по 01.10.2025 року КП «Дніпроводоканал» ДМР не проводило відключення водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідач у своїй квартирі АДРЕСА_3 , врізала самовільно у стояк холодної води вентиль, який дає технічну можливість перекривати воду споживачу, квартира якого розташована поверхом вище. У ході суперечок та конфліктних ситуацій відповідач маніпулювала цим та постійно перекривала воду позивачу. При цьому, відповідач не надала нікому доступ до своєї квартири, а примусово зайти до помешкання не має можливості з огляду на недоторканність житла відповідача. Більше 1 місяця водопостачання у квартирі позивачки відсутнє, а саме з 16.08.2025 та по цей час, що підтверджується фотофіксацією опломбованого лічильника водопостачання №109975. У результаті даної ситуації позивач та її чоловік тривалий час позбавлені можливості нормально користуватись комунальними послугами, приймати душ, ванну, мити посуд, змушені носити воду на другий поверх у пляшках та пластикових бутлях. У майбутньому почнеться опалювальний сезон, адже котел, який опалює квартиру потребує водопостачання, аби у квартирі АДРЕСА_4 було тепло та комфортно проживати (фото котла з підведеними трубами для води надається). Позивач хвилюється про те, що відповідач взагалі може вирізати труби водопостачання до їх квартири, бо до неї постійно ходять чоловіки які щось ремонтують. 3 огляду на те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що холодна вода до квартири позивача не поступає у зв`язку із встановленням вентиля на стояку холодної води у квартирі ОСОБА_1 , що чинить значні перешкоди і складнощі у нормальній життєдіяльності людини, заявлені вимоги щодо відшкодування шкоди підлягають задоволенню у сумі 30 000, яка є співмірною та адекватною до дій відповідача, які були передумовою виниклого спору.

Враховуючи вищевикладене позивачка за первісним позовом просила суд:

усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні комунальними послугами холодного водопостачання в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок демонтувати вентельний кран, самовільно встановлений на стояку холодного водопостачання у квартирі за адресою: АДРЕСА_6 ;

стягнути з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень;

вирішити питання судових витрат.

05.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання провести комунікацію водопостачання до квартири з іншої точки вводу в обхід приватної власності(кватири№3), що належить ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилалася на те, що є власником частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 30.11.2005 р., що згідно технічного паспорту відповідає квартирі АДРЕСА_2 . Вищевказані 21/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту знаходиться в житловому будинку під літ. А-2 (загальною площею 177,2 кв.м.) на земельній ділянці площею 1369 кв.м. Відповідно до Договору купівлі-продажу від 19.12.1987 р. (21/100 частина) даною квартирою володіє вона з 1987 та будучи власником водоколонки №1, за власний кошт в 1992 р. було придбано труби та інший матеріал за погодженням з КП «Дніпроводоканалом» згідно тех.умов та проведено водопровід безпосередньо до квартири АДРЕСА_2 та присвоєно особовий рахунок НОМЕР_1 . Попередньому власнику квартири АДРЕСА_4 за усної домовленості , володіючи 23/100 частинами домоволодіння дозволили під`єднатися до комунікацій (водопровід), бо з її точки вводу вода майже не надходила, бо старі труби вже були непридатні для користування. Коли в 2015 р. змінився власник квартири АДРЕСА_4 нею було оформлено Договір з водопостачання (встановлення лічильника, о/р НОМЕР_2 ), але нічого не з`ясувалося яким чином (згідно яких тех.умов) має бути виконана врізка водопроводу та підведена до квартири АДРЕСА_4 , і точка вводу водопостачання з вулиці до кв. АДРЕСА_4 була обрізана сусідами з квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 та АДРЕСА_4 , що може підтвердити свідки ОСОБА_3 також, до КП «Дніпроводоканалу» ДМР надіслано запит з метою отримання відповідної архівної інформації, щоб з`ясувати питання звідки має вестися водопровід до квартири АДРЕСА_4 і чи є альтернативна точка вводу, а також, згідно яких техумов (звідки) має надходити водопостачання до квартири . АДРЕСА_4 (до позивача ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_4 ). На що ми отримали лист-відповідь №6040/1114 від 26.11.25 р., де було зазначено, що на балансі КП «Дніпроводоканалу» ДМР перебуває ввод водопроводу діаметром 20 мм та 25 мм до житлового будинку, і їм належать тільки зовнішні мережі водопостачання та водовідведення до зовнішнього зрізу фундаментів, внутрішні будинкові мережі не є в їх зоні відповідальності. Згідно Договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 12.08.2015 р. в п. 2 Договору (опис об`єкта) колонка не відноситься до загального користування, її взагалі немає в описі об`єкта нерухомого майна, а отже, позивач не має права користуватися водопостачання з її точки вводу. Натомість, згідно з договором купівлі-продажу від 19.12.1987 у неї прописано наявність водоколонки. Тому вважає, якщо ОСОБА_2 бажає користуватися водопостачанням з її колонки, то має провести водопровід до своєї квартири в обхід її приватної власності. Квартира є її приватною власністю і у випадкові надзвичайних аварійних ситуацій, не бажає, щоб сторонні люди мали доступ до її квартири під приводом ремонту комунікацій (водопроводу). Вважає, що відповідач ОСОБА_2 чинить їй таким чином перешкоди вільно на власний розсуд технічно забезпечувати чи не забезпечувати водопостачання до її квартири. Враховуючи, що нею одноособово було здійснено проведення водопостачання з точки вводу (водоколонка) до квартири АДРЕСА_2 на II поверх, то вона має всі правові підстави перекрити водопостачання до своєї квартири АДРЕСА_2 та відповідно і до квартири АДРЕСА_4 , яка безоплатно користувалися протягом 10 років її водопроводом. І замість вдячності, сусідка з квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , порушуючи вимоги добросусідства протягом року не вітається з нею, при зустрічах принижує її честь та гідність, від чого вона потерпає час. Спілкування з ОСОБА_2 викликає у неї негативні емоційні хвилювання, вона втратила сон та апетит, депресія та відчай, адже на неодноразові прохання до ОСОБА_2 провести водопостачання не через її приватну власність ігноруються.

У зв`язку з виниклою ситуацією просить суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні своєю приватною власністю та зобов`язати ОСОБА_2 провести комунікацію водопостачання до своєї квартири з іншої точки вводу, в обхід її приватної власності. Адже протягом всього часу даного непорозуміння вона перебуває в стресі постійно, і отримує негативні переживання, що негативно відображається на її стані здоров`я.

Враховуючи вищевикладене позивачка за зустрічним позовом просила суд:

зобов`язати ОСОБА_2 провести комунікацію водопостачання до квартири АДРЕСА_9 з іншої точки вводу в обхід приватної власності (квартири АДРЕСА_2 ), що належить ОСОБА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн;

вирішити питання судових витрат.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні комунальними послугами з водопостачання та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні комунальними послугами з холодного водопостачання шляхом зобов`язання ОСОБА_1 відновити водопостачання за власний рахунок в квартирі АДРЕСА_9

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,60гривень

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу 23/100 частини житлового будинку від 12.08.2015 (а.с.10-17).

Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 (зі змінами), встановлено, що надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Між ОСОБА_2 та Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (далі – КП «Дніпроводоканал» ДМР), укладено Договір про надання населенню приватного сектору послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №740619000004 від 02.02.2016(а.с.18-22).

Актом виконаних послуг з повірки лічильників холодної води від 04.07.2023 №3031, підтверджено виконання представником КП «Дніпроводоканал» ДМР повірки лічильника холодної води №109975 на місці його експлуатації. В результаті проведення огляду вузла обліку встановлено, що він відповідає технічним умовам: наявні цілісні та збережені пломби вузла обліку(а.с.22). Відповідно до технічного паспорту №697001112101 від 19.07.2017 року житловий будинок побудовано 1907 року, загальною площею 196 м2, має два поверхи з наявним інженерним обладнанням(а.с.12-15).

Квартира ОСОБА_2 знаходиться на другому поверсі, з загальною площею 52,2 кв.м, на першому поверсі – квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_1 з загальною площею 59, 2 кв.м.

06.08.2025 року ОСОБА_2 надійшов лист від ОСОБА_1 про необхідність здійснити відповідні переобладнання по проведенню водопостачання до її квартири протягом 10 днів, бо з 16.08.2025 року водопостачання буде відсутнім. Зі змісту листа також вбачається, що ОСОБА_1 посилається на те, що нею було самостійно проведено водопровід до квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 у 1992 році, та що законодавчими актами встановлена необхідність під час повітряної тривоги вимикати у квартирі газо-, електро- та водопостачання та покидати приміщення (перейти в укриття)(а.с.7-8).

Відповідно до Акту №028557 від 19.08.2025 року, складеного представником КП «Дніпроводоканал» ДМР, при обстеженні квартири за адресою: АДРЕСА_5 , встановлено, що у вказаній квартирі обстеження, відсутнє водопостачання (а.с.23).

Згідно із відповіддю КП «Дніпроводоканал» ДМР на адвокатський запит за період з 01.08.2025 по 01.10.2025 року КП «Дніпроводоканал» ДМР не проводило відключення водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30.11.2005. Вищевказані 21/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту знаходиться в житловому будинку під літ. А-2 (загальною площею 177,2 кв.м.) на земельній ділянці площею 1369 кв.м. Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.12.1987 р. (21/100 частина) даною квартирою володіє з 1987. Як зазначила остання, за власний кошт у1992 році нею придбано труби та інший матеріал за погодженням з КП «Дніпроводоканалом» проведено водопровід безпосередньо до квартири АДРЕСА_2 та присвоєно особовий рахунок НОМЕР_1 . Крім того зазначила, що згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 12.08.2015 р. в п. 2 договору (опис об`єкта) колонка не відноситься до загального користування, її взагалі немає в описі об`єкта нерухомого майна,вважає, що є власником водоколонки №1, а тому на її думку, ОСОБА_2 не має права користуватися водопостачання з її точки вводу. Натомість, згідно з договором купівлі-продажу від 19.12.1987 у неї прописано наявність водоколонки. Тому вважає, якщо ОСОБА_2 бажає користуватися водопостачанням з її колонки, то має провести водопровід до своєї квартири в обхід її приватної власності.

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що починаючи з 16.08.2025 та по теперішній час водопостачання у квартирі ОСОБА_2 відсутнє, що підтверджується фотофіксацією опломбованого лічильника водопостачання №109975 . Заперечень з боку ОСОБА_1 що у її квартирі АДРЕСА_3 , дійсно наявний вентиль, та остання перикриває воду як своїй квартирі так відповідно і у квартриі ОСОБА_2 , з метою безпеки, що також підтверджується листом - попередженням адресованим ОСОБА_4 та неспростовано ОСОБА_5 (а.с.7)

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з їх обгрунтованості та доведеності. В частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди суд врахував ступінь та тривалість моральних страждань, а також виходив з принципу розумності та справедливості.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Вимогами ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено: 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 9) колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; 12) послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно до п. 7, 8 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний, допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний забезпечити представникам виконавця комунальної послуги доступ до свого житла, іншого об`єкта нерухомого майна для: ліквідації та відвернення аварій, пов`язаних із наданням відповідної комунальної послуги, - цілодобово; встановлення або заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, зняття контрольних показань вузлів обліку - згідно з умовами договору про надання відповідної комунальної послуги, договору про управління багатоквартирним будинком.

П.п. 7, 8 п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 05.07.2019 №690 передбачено, що споживач зобов`язаний допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) виконавця або його представників у порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства (не допускати втручання у внутрішньобудинкові системи централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, їх переобладнання) під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечувалося ОСОБА_1 не заперечується, факт перекриття водопостачання у квартирі АДРЕСА_9 , де мешкає ОСОБА_2 .

З пояснень ОСОБА_1 та її представників вбачається, що останні вважають, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.12.1987 року водоколонка №1 є приватною власністю ОСОБА_1 , проте, з досліджених технічних характеристик вбачається, що у користування ОСОБА_1 не переходила водоклонка №1, яка зазначена договорі як об`єкт який знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , та перебуває у комунальній власності, є не приватизованою та не має кадастрового номеру.

У договорі купівлі-продажу 23/100 частини житлового будинку від 12.08.2015на підставі якого набуто право власності 23/100 за позивачем, не вказано водоколонку, але у технічному паспорті вона значиться під №10-споруди, мостіння, тобто є спільною власністю всіх співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

У постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22 (провадження №61-12938св23) Верховний Суд вказав на те, що «співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.

Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність доступу до крану тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині усунення ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_9 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 відновити водопостачання в квартирі АДРЕСА_9 .

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як роз`яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 9 вказаної Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд обгрунтовано вважав, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 позивачу за первісним позовом було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, моральних та психічних переживаннях.

Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, визначивши розмір моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, що відповідає принципу розумності та справедливості, тому апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі є необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги, з приводу виникнення випадкових надзвичайних аварійних ситуацій, та не бажання, щоб сторонні люди мали доступ до квартири ОСОБА_1 під приводом ремонту комунікацій (водопроводу), а також посилання вимоги цивільної оборони в умовах воєнного стану є необгрунтованими, оскільки зазначені Положення містять рекомендаційний характер.

Отже, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то суд їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 березня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 15 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Судді