Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №725/4877/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/4877/26

Провадження № 2/727/2825/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 26.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5273076.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000 гривень строком на 360 днів, періодичність платежів – кожні 20 днів. Стандартна процентна ставка – 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

Згідно п.1.2 договору, на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена договором) і про центи за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_1 грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник зазначив при оформленні кредиту.

27.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Українп» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу №С7-270126-1.

На виконання умов договору факторингу укладено перелік №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за договором №5273076 від 26.01.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1

ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі свого обов`язку щодо повернення наданого їй кредиту в строки, передбачені кредитним договором, а лише частково у розмірі 14531 грн. 08 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_1 станом на 27.01.2026 року виникла заборгованість по кредитному договору №5273076 від 26.01.2025 року в сумі 23741 грн. 88 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту – 7065 грн. 16 коп., заборгованість по відсоткам – 14562 грн. 87 коп.; штраф – 2113 грн. 85 коп.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 23741 грн. 88 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 26.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5273076 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 10000 гривень (п.1.2 договору), строк кредиту 360 днів (п.1.3 договору) (а.с.34-47).

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки , передбачені договором. Тип кредиту - кредит.

Згідно п. 1.3 кредитного договору, строк кредитування (строк, на який надається кредит) – 360 днів. Періодичність платежів – кожні 20 днів.

Тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: - стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору (п.п.1.4.1 договору); - знижена процента ставка становить 0,0100% в день та застосовується на таких умовах. Якщо клієнт до 14.02.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримує від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (п.п.1.4.2 договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.9 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки ) № НОМЕР_1 .

Підпунктом 4.4 договору передбачено, що у разі затримання клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек Україна» від 27.01.2026 року №20260127-107 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 26.01.2025 року о 13:10:12 на суму 10000 гривень, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - d05621b3-ceb2-47b7-8264-3b61tf36b285, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» – 52730761737889809, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5273076 від 26.01.2025 року (а.с.17).

27.01.2026 року ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (фактор) уклали договір факторингу №С7-270126-1 (а.с.27-30).

Згідно п.2.1 договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. .

Відповідно до п.2.4 договору факторингу, сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту надходження грошових коштів, в розмірі, визначеному в п.3.2 договору, на рахунок клієнта та після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі переліку (додаток 1).

Перелік (реєстр) інформація щодо боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором (включаючи перелік таких боржників, підстави виникнення права вимоги, сума заборгованості), оформлена за формою, встановленою у додатку №2 до цього договору (п.1.5 договору факторингу).

Відповідно до переліку №1 до договору факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 витягу, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5273076 від 26.01.2025 року у розмірі 23741 грн. 88 коп., з яких: 7064 грн. 16 коп. – тіло кредиту; 14562 грн. 87 коп. – проценти; 2113 грн. 85 коп. – неустойка (а.с.52-53).

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «Новий Колектор» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із дослідженого судом договору №5273076 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.01.2025 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір №5273076 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.01.2025 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію»та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (70070), та за правовими наслідками прирівнюєтьсядо договору, укладеного уписьмовій формі.

Із копії договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_2 , номер паспорту НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 ).

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач ТОВ «Новий Колектор» посилалося на те, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором №5273076 від 26.01.2025 року становить 23741 грн. 88 коп., з яких: 7065грн. 16 коп. – сума заборгованості по тілу кредиту; 14562 грн. 87 коп. – сума заборгованості за відсотками; 2113 грн. 85 коп. – штраф.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне:

Судом установлено, що умовами договору №5273076 від 26.01.2025 року передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконання та/або неналежного виконання грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання (п.6.3 договору).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №5273076 від 26.01.2025 року за період з 26.01.2025 року по 21.01.2026 року розмір штрафу складає 2113 грн. 85 коп. (а.с.55-60).

Однак, суд звертає увагу на те, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, тощо;

У встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника штраф за час прострочення повернення кредиту під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п. 15 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати пеню у розмірі 2113 грн. 85 коп. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задовленні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Окрім того, з вказаного розрахунку вбачається що ОСОБА_1 08.06.2025 року були внесені кошти у рахунок погашення заборгованості по штрафу у розмірі 2886 грн. 15 коп.

Однак, оскільки відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, 2886 грн. 15 коп., які були сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за штрафом, підлягають зарахуванню у рахунок погашення заборгованості за відсотками (14562 грн. 87 коп. – 2886 грн. 15 коп. = 11676 грн. 72 коп.).

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором №5273076 від 26.01.2025 року складає 18741 грн. 88 коп.., з яких: 7065 грн. 16 коп. – заборгованість по тілу кредиту; 11676 грн. 72 коп. – заборгованість за процентами.

Відповідачем зазначений розмір заборгованості будь-якими доказами спростовано не було.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «Новий Колектор» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000 гривень було надано договір №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Новий Колектор» та адвокатським об`єднанням «Верітас Центр» (а.с.62); додаткову угоду №4 до договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2025 року, від 14.08.2024 року, згідно якої на підставі протоколу засідання загальних зборів членів (учасників) АО «Верітас Центр» №08/2024 від 09.08.2024 року відбулася зміна найменування виконавця з АО «Верітас Центр» на АО «Лекс Верітас» (а.с.9); додаткову угоду №34/1, згідно якої строк дії договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року продовжено до 31.12.2026 року (а.с.10); звіт про виконану роботу відповідно до договору №07/24-нк про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року по клієнту ОСОБА_1 від 15.05.2026 року (а.с.33).

Відповідно до звіту про виконану роботу відповідно до договору №07/24-нк про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року по клієнту ОСОБА_1 від 15.05.2026 року АО «Лекс Верітас», в особі керуючого партнера об`єднання - адвоката Моісеєнка М.Ю. надано ТОВ «Новий Колектор» послуги у вигляді: на підставі прийнятого замовником рішення щодо звернення з позовом до відповідача по справі, сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; складено позов (на підставі отриманих документів); роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано замовнику для відправлення відповідачу; замовлено сплату судового збору; проведена детальна консультація замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розмірі проведення претензійно-позовної роботи (а.с.33).

Згідно додаткової угоди №17 до договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2025 року, від 03.04.2025 року викладено п.2п.3.1 договору №07/24-НК у наступній редакції: «Вартість послуг визначається наступним чином: 6000 гривень за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно» (а.с.11).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 27.12.2019 року.

Велика палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №206/4841/20 звернула увагу на те, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених позовних вимог.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи принцип пропорційності задоволених позовних вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4740 гривень.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2103 грн. 30 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298), яке розташоване в м.Київ, вул.Алмазова Генерала, 13, офіс 601, заборгованість за кредитним договором №5273076 від 26.01.2025 року у розмірі 18741 грн. 88 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298) понесені судові витрати у розмірі 2103 грн. 30 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4740 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.