Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №420/4044/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

справа № 420/4044/25

адміністративне провадження № К/990/24709/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Урєкє А.В.,

представників відповідача Щенсної І.О., Мастістого І.А.,

представника третьої особи Єсипенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий Завод» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (головуючий суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді Голуб В.А., Скрипченко В.О.) у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Акціонерного товариства «Одеський припортовий Завод», третя особа - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення дебіторської заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року Центральне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Одеський припортовий Завод» (далі - АТ «Одеський припортовий Завод»), третя особа - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго»), в якому просило стягнути дебіторську заборгованість у розмірі 286403229,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за третьою особою, відповідно до інформаційно-комунікаційної системи ДПС «Податковий блок», обліковується «податковий борг» у загальному розмірі 483256279,09 грн, який складається як із «самостійно задекларованих», так і з інших «узгоджених» податкових зобов`язань. Однак, враховуючи те, що погашення вказаної вище заборгованості з боку третьої особи неможливо, позивачем було заявлено стягнення на «дебіторську» заборгованість третьої особи у сумі, рівній такій заборгованості з боку відповідача на користь третьої особи. За наслідком проведення всіх можливих інших заходів щодо стягнення заборгованості та їх безрезультатності, позивач у порядку пункту 87.5 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернувся до суду з вимогою про стягнення суми дебіторської заборгованості з відповідача в якості погашення податкового боргу третьої особи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, позовну заяву задоволено повністю. Стягнуто дебіторську заборгованість, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган у рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600), кошти з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих АТ «Одеський припортовий Завод» та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів по АТ «Одеський припортовий Завод» на загальну суму 286403229,08 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, АТ «Одеський припортовий Завод», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Одеський припортовий Завод» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року. Витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Скаржник зазначає, що порушення полягає в тому, що суди першої та апеляційної інстанцій, надавши вирішального значення суб`єктному складу спору (участі податкового органу), не дослідили належним чином характер і зміст спірних матеріальних правовідносин та помилково кваліфікували як публічно-правовий спір, що за своєю суттю є приватноправовим. Дебіторська заборгованість між АТ «Одеський припортовий завод» та ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» виникла внаслідок здійснення цими підприємствами господарської (цивільної) діяльності; укладення договору про переведення права вимоги за пунктом 87.5 статті 87 ПК України є лише юридичною формою заміни кредитора в зобов`язанні (стаття 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) і не змінює цивільно-правової природи самого зобов`язання. Податковий орган у відповідних правовідносинах діє як кредитор/стягувач боргу, не здійснюючи владно-управлінських функцій щодо боржника. Внаслідок неправильного застосування пункту 5 частини першої статті 19 КАС України спір неправомірно розглянуто за правилами адміністративного судочинства, тоді як він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і закриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи про неналежну юрисдикцію, обмежився посиланням на суб`єктний склад спору (участь контролюючого органу) та на те, що стягнення дебіторської заборгованості є способом погашення податкового боргу, проте не дослідив і не оцінив характеру та змісту самих спірних матеріальних правовідносин, що є визначальним критерієм розмежування судових юрисдикцій.

Крім того, відповідач зазначив, що положення ПК України встановлюють чітку послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі і лише після цього можливе рішення про стягнення дебіторської заборгованості. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок майна боржника.

Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано пункти 95.1, 95. 22 статті 95 ПК України та не враховано доводи відповідача щодо факту невжиття позивачем усіх вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу ДПЗД «Укрінтеренерго», які є передумовою для звернення з позовом про стягнення дебіторської заборгованості в порядку пункту 95.22 статті 95 ПК України.

На переконання АТ «Одеський припортовий завод», контролюючий орган передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення з нього дебіторської заборгованості, так як попередньо ним не було вжито визначені пунктом 95.3 статті 95 ПК України заходи - стягнення грошових коштів з банківських рахунків платника податків ДПЗД «Укрінтеренерго».

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій беззаперечно прийняли аргументи позивача і третьої особи, не надавши належної оцінки доводам відповідача та не в повному обсязі дослідили докази, надані позивачем щодо примусового списання коштів з рахунків ДПЗД «Укрінтеренерго», помилково зазначивши, що усі платіжні інструкції повернулися без виконання згідно постанов Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках, тому податковий борг не погашено.

Також відповідачем подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та вказує про необхідність розгляду справи №420/4044/25 в порядку господарського судочинства.

Контролюючий орган, скориставшись своїм правом надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Позивач, зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували викладені у позовній заяві доводи та які знайшли своє підтвердження у рішеннях суддів попередніх інстанцій. Позовні вимоги податкового органу є достовірними та обґрунтованими. Суди першої та апеляційної інстанцій виконали усі вимоги, передбачені КАС України, повно та всебічно дослідили та проаналізували матеріали справи та надані позивачем докази і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП про стягнення дебіторської заборгованості.

ДПЗД «Укрінтеренерго» подано до суду письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення касаційної скарги, зокрема вказує, що позивачем до позовної заяви надано належні та допустимі докази переведення дебіторського боргу ДПЗД «Укрінтеренерго», а третьою особою у свою чергу надано докази наявного перед ним боргу в АТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» у сумі 286403229,08 грн, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним обома сторонами.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, представника третьої особи, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» (ЄДРПОУ:19480600) зареєстровано в органах державної реєстрації як суб`єкт господарської діяльності, є платником податків та перебуває на податковому обліку у Центральному МУ ДПС по роботі з ВПП.

Згідно Довідки заступника начальника Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП від 3 лютого 2025 року №1487/6/31-00-13-02-06 у ДПЗД «Укрінтеренерго», станом на 3 лютого 2025 року, рахується податковий борг у розмірі - 483256279,09 грн, а саме: 1) частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) (ккдб 21010100) у сумі 441392473,05 грн; 2) податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (ккдб 11020100) у сумі 41862781,33 грн; 3) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ккдб 14010100) у сумі 1024,71 грн.

Позивачем 6 березня 2023 року прийнято рішення №4/3-3100, в якому зазначено, що заступник начальника Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП Пужай-Череда А.М., відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, вирішила здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягненню безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ ДПЗД «Укрінтеренерго».

Контролюючий орган надсилав до банківських установ, обслуговуючих ДПЗД «Укрінтеренерго», платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів від 30 вересня 2024 року №13064/31-00-13-02-20, від 12 вересня 2024 року: №12663/31-00-13-02-20, №12665/31-00-13-02-20 та №12662/31-00-13-02-20, які були повернуті без виконання згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках, тому податковий борг не погашено.

12 березня 2020 року та 9 червня 2020 року податковим органом були прийняті рішення про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ДПЗД «Укрінтеренерго» у податкову заставу.

Податковим керуючим/посадовою (службовою) особою контролюючого органу було складено акти опису майна від 17 березня 2020 року №4, від 19 червня 2020 року №23, від 25 червня 2020 року №24 та №25.

3 квітня 2024 року позивачем прийнято повідомлення про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків ДПЗД «Укрінтеренерго», яке було отримано виконуючим обов`язки директора ДПЗД «Укрінтеренерго» Котляренко Д.

13 листопада 2023 року Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до ДПЗД «Укрінтеренерго» з листом (вих.№11706/6/31-00-13-01-06), в якому просило надати перелік усіх дебіторів станом на останню звітну дату, а також належним чином завірені копії договорів, на підставі яких виникла дебіторська заборгованість.

Контролюючий орган 17 листопада 2023 року звернувся до ДПЗД «Укрінтеренерго» з листом №11944/6/31-00-13-01-06, в якому просив для оперативного реагування надати в 10-денний термін перелік усіх дебіторів з сумами актуальної дебіторської заборгованості, відповідні договори, оформлені належним чином, а також всі документи, що свідчать про право таких вимог, для можливості визначення дебіторської заборгованості, як джерело погашення податкового боргу ДПЗД «Укрінтеренерго».

ДПЗД «Укрінтеренерго» 30 листопада 2023 року листом №44/05-1561 направлено до податкового органу відповідну інформацію щодо дебіторської заборгованості та стану проведення претензійної роботи зі споживачами ДПЗД «Укрінтеренерго» станом на 1 січня 2024 року.

У подальшому, позивачем було складено Договір про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган, між ДПС України, в особі Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП, як її відокремленого підрозділу, з однієї сторони, та ДПЗД «Укрінтеренерго» з іншої сторони.

Пунктом 1 наведеного Договору визначено, що у порядку та на умовах, визначених Договором, платник податків переводить на контролюючий орган своє право вимоги дебіторської заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію, а контролюючий орган набуває право вимоги дебіторської заборгованості дебітора, належне такому платнику податків, загальною сумою 286403229,08 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №320/48538/24, позов Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП до ДПЗД «Укрінтеренерго» задоволено. Зобов`язано ДПЗД «Укрінтеренерго» укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган в особі Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №320/48538/24, ДПЗД «Укрінтеренерго» та позивач 28 січня 2025 року уклали Договір №1198/6/31-00-13-02-06 про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган.

ДПЗД «Укрінтеренерго» листом від 29 січня 2025 року №44/11-133, який був направлений на поштову адресу 30 січня 2025 року, повідомило відповідача про переведення права вимоги дебіторської заборгованості.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ДПЗД «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії», та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 6 листопада 2018 року №1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р (із змінами), відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 (із змінами та доповненнями), та відповідачем укладено ряд Договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Загальний розмір спожитої відповідачем електричної енергії постачальника «останньої надії» за період: 20 липня 2022 року - 30 листопада 2023 року, за даними ОСР - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» складає 51351988 кВт*год. на суму 286403229,08 грн (з ПДВ).

Позивачем 29 січня 2025 року було підготовлено та направлено на адресу відповідача лист-повідомлення №1275/6/31-00-13-02-06 щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган.

Відповідачем вказана вимога виконана не була.

З метою стягнення наведеної вище суми дебіторської заборгованості з АТ «Одеський припортовий завод», контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав також суд апеляційної інстанції, виходив з наявності у АТ «Одеський припортовий завод», перед ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» дебіторської заборгованості у розмірі 220 911 261,56 грн, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, що, за твердженням судів, свідчить про з обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виконанням податкового обов`язку, відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України, є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або ж погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За приписами пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктами 20.1.35, 20.1.35-1 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків; звертатися до суду щодо зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган.

Відповідно до пункту 87.5 статті 87 ПК України, у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.

Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платнику податків про таке надходження в п`ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.

У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.

Виходячи з вимог пункту 95.22 статті 95 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №585 затверджено Порядок використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи (далі - Порядок №585).

Відповідно до пункту 1 Розділу І Порядку №585 цей Порядок розроблено відповідно до пунктів 87.5, 87.6 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 глави 9 розділу II ПК України і визначає механізм стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків та майна юридичної особи у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов`язання або податкового боргу.

У разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або якщо у платника недостатньо коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Згідно пункту 3 Розділу І Порядку №585, у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або якщо у платника недостатньо коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Пунктом 5 Розділу І Порядку №585 передбачено, що сума дебіторської заборгованості, яка є джерелом погашення податкового боргу, визначається на підставі даних бухгалтерського і аналітичного обліку платника податків, договорів, оформлених належним чином.

За приписами абзаців першого та третього пункту 4 Розділу ІІ Порядку №585 у разі згоди платника податків контролюючий орган укладає договір з таким платником податків.

У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладання з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.

Згідно пункту 6 Розділу ІІ Порядку №585, визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки контролюючим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку.

Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платника податків про таке надходження у п`ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Порядку №585, платник податків передає контролюючому органу всі документи, що свідчать про право вимоги.

Пунктом 8 Розділу ІІ Порядку №585 визначено, що у договорі обов`язково зазначається, що платник податків переводить на контролюючий орган своє право вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу.

За приписами пункту 9 Розділу ІІ Порядку №585, платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про переведення на контролюючий орган права вимоги. Повідомлення про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган складається за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №320/48538/24, між ДПЗД «Укрінтеренерго» та позивачем 28 січня 2025 року укладено Договір №1198/6/31-00-13-02-06 про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган. У відповідності до пункту 1.1 вказаного договору, платник податків переводить на контролюючий орган своє право вимоги дебіторської заборгованості АТ «Одеський припортовий завод».

Відповідно до пункту 10 Розділу ІІ Порядку №585, контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Згідно пунктів 11-13 Розділу ІІ Порядку №585, така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.

До моменту стягнення контролюючим органом у судовому порядку дебіторської заборгованості платежі продовжують надходити на рахунки платника податків, що має податковий борг.

Надходження за дебіторською заборгованістю негайно спрямовуються в рахунок погашення податкового боргу.

Пунктом 14 Розділу ІІ Порядку №585 визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальний розмір спожитої АТ «Одеський припортовий завод» електричної енергії постачальника «останньої надії» за період: 20 липня 2022 року по 30 листопада 2023 року за даними операторів системи розподілу (далі ОСР) - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» складає 51351988 кВт*год. на суму 286403229,08 грн (з ПДВ).

На виконання вимог публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» та відповідно до Звітів ОСР - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за спожиту відповідачем електричну енергію за період перебування у постачальника «останньої надії», за період липень 2022 року по грудень 2023 року сформовано наступні рахунки та акти:

- рахунок №000000206539/13/О07/32713 від 10 серпня 2022 року у відповідності до даних ОСР обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становлять 32933 кВт год. за період липень 2022 року на суму 5055936,74 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 липня 2022 року №025202;

- рахунок №000000206539/13/О08/3385 від 19 вересня 2022 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3447900 кВт год. по 2 класу становить 6071,00 кВт год. за період серпень 2022 року на суму 14864495,78 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 серпня 2022 року №026448;

- рахунок №000000206539/13/О09/34869 від 7 жовтня 2022 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3192500 кВт год. по 2 класу становить 16612 кВт год. за період вересень 2022 року на суму 15428845,69 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 30 вересня 2022 року №027448;

- рахунок №000000206539/13/О10/35905 від 8 листопада 2022 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3241467 кВт год. по 2 класу становить 6366 кВт год. за період жовтень 2022 року на суму 18245481,36 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 жовтня 2022 року №028484;

- рахунок №000000206539/13/О11/37161 від 12 грудня 2022 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3098285 кВт год. по 2 класу становить 6538 кВт год. за період листопад 2022 року на суму 17828936,88 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 30 листопада 2022 року №029727;

- рахунок №000000206539/13/О12/39316 від 10 січня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 2579415 кВт год. по 2 класу становить 123 586 кВт год. за період грудень 2022 року на суму 14483881,26 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 грудня 2022 року №031916;

- рахунок №000000206539/13/О01/40674 від 9 лютого 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3164405 кВт год. по 2 класу становить 14486 кВт год. за період січень 2023 року на суму 19227000,78 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 січня 2023 року №033140;

- рахунок №000000206539/13/О02/43124 від 8 березня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 2563967 кВт год. по 2 класу становить 15537 кВт год. за період лютий 2023 року на суму 16238369,76 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 28 лютого 2023 року №035560;

- рахунок №000000206539/13/О03/45409 від 10 квітня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3340461 кВт год. по 2 класу становить 13298 кВт год. за період березень 2023 року на суму 20225782,69 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 березня 2023 року №037859;

- рахунок №000000206539/13/О04/46916 від 8 травня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3283183 кВт год. по 2 класу становить 9491 кВт. год. за період квітень 2023 року на суму 17908182,18 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 30 квітня 2023 року №039318;

- рахунок №000000206539/13/О05/49074 від 12 червня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3127496 кВт год. по 2 класу становить 3538 кВт год. за період травень 2023 року на суму 15546109,82 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 травня 2023 року №041469;

- рахунок №000000206539/13/О06/50472 від 10 липня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3040215кВт год. по 2 класу становить 1881 кВт год. за період червень 2023 року на суму 14419279,50 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 30 червня 2023 року №042847;

- рахунок №000000206539/13/О07/51607 від 9 серпня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3359666 кВт год. по 2 класу становить 1969 кВт год. за період липень 2023 року на суму 17094478,73 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 липня 2023 року №043970;

- рахунок №000000206539/13/О08/52943 від 12 вересня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3380866 кВт год. по 2 класу становить 2066 кВт год. за період серпень 2023 року на суму 19875767,44 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 серпня 2023 року №045310;

- рахунок №000000206539/13/О09/54471 від 10 жовтня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3094573 кВт год. по 2 класу становить 1650 кВт год. за період вересень 2023 року на суму 20635521,28 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 30 вересня 2023 року №046832;

- рахунок №000000206539/13/О10/55786 від 8 листопада 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 3029810 кВт год. по 2 класу становить 2398 кВт год. за період жовтень 2023 року на суму 19126889,10 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 31 жовтня 2023 року №048125;

- рахунок №000000206539/13/О11/57887 від 8 грудня 2023 року у відповідності до даних ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу становить 2954571 кВт год. по 2 класу становить 6111 кВт год. за період листопад 2023 року на суму 20198269,99 грн (з ПДВ); Акт купівлі-продажу електроенергії від 30 листопада 2023 року №050204;

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявність дебіторської заборгованості у розмірі 286403229,08 грн повністю підтверджується наданими позивачем та третьою особою до суду документами, а саме: копіями звітів, відповідними рахунками у відповідності з даними ОСР про обсяги споживання електричної енергії по 1 та 2 класах, відповідними Актами купівлі-продажу, Актом звіряння розрахунків між АТ «Одеський припортовий завод» та ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» станом на 1 лютого 2024 року.

При цьому судами попередніх інстанцій зауважено, що положеннями статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Строк позовної давності, згідно умовами Розділу «позовна давність» Комерційної пропозиції, був збільшений: щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років, щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Крім того, судами вказано, що Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни, зокрема, до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України шляхом доповнення пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії» та Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 8 листопада 2023 року №3450-IX, який набрав чинності 30 січня 2024 року, у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пункт 19 викладено в такій редакції: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

За наведених вище обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу.

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у цій справі ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Викладені у касаційній скарзі доводи, є тотожними аргументам, наведеним ним під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, та фактично зводяться лише до незгоди з мотивами, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій при оцінці доказів і встановленні фактичних обставин справи. При цьому касаційна скарга не містить жодних належних, конкретних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували зроблені судами попередніх інстанцій висновки або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У світлі змісту передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження судових рішень, суд зауважує, що в касаційній скарзі відсутні доводи про те, у чому виявляються складнощі застосування норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, які б вказували на дійсну потребу висловлення Верховним Судом позиції із цього питання, зокрема, нечіткість норми, її неоднозначність, необхідність тлумачення чи усунення колізії, визначення пріоритетності у правозастосуванні тощо, натомість посилання на відсутність такого висновку Верховного Суду наведено виключно як формальну підставу для касаційного перегляду справи.

Із цих міркувань Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, наведені у межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як необґрунтовані.

Відтак, твердження відповідача не спростовують обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять належних аргументів щодо наявності підстав для їх скасування.

Суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Що стосується заявленого АТ «Одеський припортовий Завод» клопотання про передачу справи №420/4044/25 до Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення, враховуючи таке.

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 346 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Так, АТ «Одеський припортовий Завод» в клопотанні про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду не обґрунтував порушення судами правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду у справі з подібними підставою та предметом позову.

Крім того, у заяві відповідачем не зазначено жодних інших судових справ, в яких було б розглянуто питання предметної юрисдикції в аналогічних спорах із різним тлумаченням Верховного Суду щодо подібних правовідносин про стягнення дебіторської заборгованості.

Водночас подібна правова позиція щодо розгляду спору про стягнення податковим органом дебіторської заборгованості із суб`єкта господарювання за правилами адміністративного судочинства викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13 травня 2026 року у справі №160/2411/25 та від 2 червня 2026 року у справі №160/4286/25.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що заявлене клопотання відповідача про передачу справи №420/4044/25 до Великої палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий Завод» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Постанову у повному обсязі складено 16 липня 2026 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх