Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №320/3023/22 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Київ

справа № 320/3023/22

адміністративне провадження № К/990/10796/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 (суддя Лиска І. Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 (судді Карпушова О. В., Епель О. В., Файдюк В. В.) у справі № 320/3023/22 за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба» до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Дружба» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4090/5 «Про задоволення скарги» (далі - спірний наказ, наказ від 15.11.2021 № 4090/5), з одночасним визнанням за позивачем речового права (права власності) на земельну ділянку площею 24,9439 га, кадастровий номер 32206807000:02:002:0052, зареєстрованого згідно рішення від 28.10.2019 №49389534, прийнятого державним реєстратором Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Лужецьким Дмитром Леонідовичем.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4090/5 прийнятий відповідачем з порушенням положень частини третьої статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

3. Представник позивача доводив, що спірний наказ прийнятий без належного повідомлення позивача про розгляд скарги Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Медвинська сільська рада) та без врахування пояснень позивача з приводу доводів цієї скарги, чим порушено право на захист, оскільки позивач не був ознайомленим зі змістом скарги, тому відповідно не міг подавати пояснення по суті скарги.

4. Позивач також наголошував, що скарга подана після закінчення встановленого законом строку подачі такої скарги, а також порушений загальний строк розгляду та вирішення скарги.

5. Вважаючи спірний наказ відповідача неправомірним, позивач звернувся до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. 24.01.2025 рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026, відмовлено у задоволенні позову.

7. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що Міністерство юстиції України про розгляд скарг повідомляло сторін письмово. Зі змісту вказаних повідомлень встановлено, що засідання Колегії призначене на 06.10.2021, на яке запрошено скаржника, їх представника, державного реєстратора. Крім того інформація про час і місце засідання Колегії розміщена на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України, тобто є публічною та загальнодоступною. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розгляд скарги відповідач призначив в межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 37 Закону № 1952-VІ.

8. Крім того, суд першої інстанції врахував, що частими були випадки захворюваності працівників Міністерства юстиції України на гостру распіраторну хворобу Covid - 19, спричиненe коронавірусом SARS-CoV-2, що вплинуло на своєчасність підготовки скарги до розгляду та підготовки висновку за результатом її розгляду. З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції визнав, що перенесення розгляду скарги Медвинської сільської ради від 24.06.2021 № 16822-26-21 відбулось з поважних причин та за обставин, які не залежали від волі відповідача.

9. Отже, за висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевищення 45 денного строку розгляду по суті скарги Медвинської сільської ради не вплинуло на об`єктивність її розгляду та обґрунтованість ухваленого за результатами такого розгляду наказу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

10. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/3023/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

11. Обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення, представник позивача зазначив, що вона подана на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

12. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 910/9855/20, від 02.02.2022 у справі № 923/128/19, від 02.05.2023 року у справі № 910/16665/21, від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22.

13. Представник позивача зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких пропуск Медвинською сільською радою строку на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України є самостійною підставою для відмови у її задоволенні. Представник позивача наголошує, що суди попередніх інстанцій жодним чином у своїх рішеннях не дослідили питання пропуску скаржником двомісячного строку на подачу скарги і підстави для поновлення такого строку.

14. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо порушення прав заінтересованої особи у зв`язку з її неналежним повідомленням про розгляд відповідної скарги.

15. Що стосується підстав для оскарження, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно проігнорували залучення до розгляду справи Медвинської сільської ради як третьої особи всупереч тому, що про це заявляло Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Дружба», оскільки судове рішення впливає безпосередньо на права Медвинської сільської ради.

16. насамкінець представник позивача зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання набуття права власності Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Дружба» на земельну ділянку для встановлення обставин обґрунтованості оскаржуваного наказу, адже спірним наказом відповідача порушене право власності позивача.

17. У відзиві на касаційну скаргу позивача Міністерство юстиції України не погоджується з її доводами, вважає їх безпідставними і необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Обставини справи

18. Суди попередніх інстанцій установили, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга від Медвинської сільської ради від 15.06.2021, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.06.2021 за № 16822-26-21, на рішення державного реєстратора Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Лужецького Д. Л. від 28.10.2019 №49389534, яким було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220680700:02:002:0052, пільгове призначення якої: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа: 24.9439 га місце розташування: Київська обл., Богуславський район, в адміністративних межах Бранепільської сільської ради за Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Дружба» (далі - Скарга).

19. Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) призначила розгляд Скарги на 06.10.2021.

20. Міністерство юстиції України 30.09.2021 о 16:55 надіслало повідомлення про розгляд Скарги на електронну адресу Медвинської сільської ради, яка була зазначена у відповідній Скарзі.

21. Представники Колегії склали акт про неможливість повідомлення Медвинської сільської ради на номер, зазначений у Скарзі, у зв`язку з тим, що номер не відповідав, а також акт про неможливість повідомлення заінтересованої особи Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба», у зв`язку з тим, що номер не існує.

22. Оголошення про засідання Південної регіональної колегії Міністерства юстиції України, яке відбулось 06.10.2021, було розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.

23. Скаргу Медвинської сільської ради було розглянуто на засіданні Південної регіональної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції на засіданні 06.10.2021 та прийнято висновок у результаті розгляду зазначеної скарги.

24. На підставі вказаного висновку Міністерство юстиції України прийняло наказ від 15.11.2021 № 4090/5 «Про задоволення скарги».

25. Приймаючи спірний наказ, під час розгляду Скарги встановлено, що згідно із даними Державного реєстру прав 21.10.2019 державний реєстратор Лужецький Д. Л. в Державному реєстрі прав зареєстрував заяву № 36530087, яка була подана уповноваженою особою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Шевченком М. Я . Разом із заявою було подано такі документи: Державний акт на право колективної власності на землю від 27.11.1995, виданий Бранепільською сільською радою народних депутатів Богуславського району Київської області та зареєстрований у книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за № 5, відповідно до якого Колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» передано у колективну власність земельну ділянку площею 1134,5 га для сільськогосподарського виробництва.

26. Державний реєстратор Лужецький Д. М., 28.10.2019 прийняв рішення, на підставі якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ та зареєстровано право власності на земельну ділянку за Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Дружба».

27. Згідно із поданого Державного акта, Колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» було передано земельну ділянку площею 1134,5 га для сільськогосподарського виробництва. Однак, державний реєстратор Лужецький Д. Л. до Державного реєстру прав вніс запис про право власності Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба» на земельну ділянку площею 24,9439 га, що суперечить відомостям, які містяться в отриманих документах. Разом з тим, в поданих документах відсутній Додаток № 1 до Державного акту «Список громадян членів Колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства».

28. Відповідно до отриманих державним реєстратором Лужецьким Д. Л. відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та має площу 24,9439 га, що не відповідає відомостям, зазначеним у Державному акті.

29. Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку було подано протокол засідання зборів учасників ТОВ «Дружба» від 24.11.2003 № 5. Згідно з даним протоколом, на засіданні було вирішено питання щодо реорганізації ТОВ «Дружба» шляхом перетворення в Приватно-орендне підприємство «Дружба», а також вирішено питання щодо видачі засновникам - власникам майнових паїв свідоцтв про право на майновий пай. Зі змісту даного документа неможливо встановити, чи є Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Дружба» правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», якому було видано Державний акт. Будь-яких інших документів, що підтверджують факт правонаступництва або підтвердження передачі майна, не надано, що не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

30. Позивач, вважаючи спірний наказ протиправність та таким, що прийнятий суб`єктом владних повноважень всупереч нормам чинного законодавства та з порушенням процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, звернувся в суд з цим позовом.

Процесуальні дії у справі

31. Верховний Суд ухвалою від 07.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/3023/22.

32. Верховний Суд призначив розгляд справи № 320/3023/22 у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

35. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд виходить із такого.

36. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38. Частинами першою, другою та четвертою статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

39. Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

40. Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

41. Статтею 7 Закону № 1952-VІ визначено, що Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

42. У частині першій статті 37 Закону № 1952-VІ установлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

43. Відповідно до частина третьої статті 37 Закону № 1952-VІ рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

44. Згідно із частиною шостою статті 37 Закону № 1952-VІ за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

45. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (частина восьмій статті 37 Закону № 1952-VІ).

46. Процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

47. Згідно із пунктом 6 Порядку № 1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

48. Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Міністерства юстиції України, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду (пункт 10 Порядку № 1128).

49. За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (пункт 13 Порядку № 1128).

50. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що положеннями Закону № 1952-IV та Порядку № 1128 визначена процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації, дотримання якої є обов`язковим для її учасників, оскільки вона є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

51. Як установили суди попередніх інстанцій, Медвинська сільська рада подала до Міністерства юстиції України Скаргу від 15.06.2021 на рішення державного реєстратора Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Лужецького Д. Л. від 28.10.2019 № 49389534.

52. У позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах позивач, серед іншого, наголошував про те, що Скарга подана поза межами строку, встановленого законом, на її подання, а тому відповідач на підставі пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-VІ повинен був відмовити у задоволенні скарги.

53. Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки дотримання відповідачем процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, визначеної положеннями Закону № 1952-IV та Порядку № 1128. Не з`ясували, чи Скарга подана у строк встановлений законом, не надали оцінку доводам позивача щодо пропуску строку звернення зі Скаргою, не встановили наявності / відсутності поважних причин пропуску такого строку.

54. Крім того, не встановили, чи надавалась позивачу копія Скарги та додані до неї документи, з урахуванням тверджень позивача про те, що він не був ознайомленим зі змістом Скарги, отже, був позбавлений можливості подавати пояснення по суті Скарги.

55. У касаційній скарзі позивач також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на те, що суд першої інстанції не вирішив клопотання позивача про залучення Медвинської сільської ради у якості третьої особи.

56. Так, згідно із частиною другою статі 180 КАС України у підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

57. З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані законними і обґрунтованими, оскільки суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили доводи сторін, не дослідили докази на їх підтвердження, допустили порушення норм процесуального права (суд першої інстанції не вирішив клопотання позивача, а суд апеляційної інстанції не встановив зазначені порушення).

58. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

59. Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що суд першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, згідно з якими суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення і витребування доказів з власної ініціативи (відомості, що мають значення для справи). Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення, і якими доказами вони підтверджуються.

60. Отже, суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин справи.

61. За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4090/5 «Про задоволення скарги», не перевіривши дотримання відповідачем процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, визначеної положеннями Закону № 1952-IV та Порядку № 1128.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Статтею 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

63. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

65. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

66. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

67. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведені у цій постанові висновки Верховного Суду, повно і всебічно встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та надати оцінку всім істотним доводам і доказам сторін.

68. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

69. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

70. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба» задовольнити частково.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/3023/22 скасувати.

3. Справу № 320/3023/22 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій