Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №636/1588/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1588/25 Провадження№ 2/636/714/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання – Селевко Т.С., позивачки – ОСОБА_1 , представника позивачки – адвоката Мазницького М.М., представника відповідача – адвоката Рися В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила: розірвати договір оренди землі № б/н від 03 березня 2023 року, кадастровий номер 6325483500:01:000:0110 загальною площею 6,7637 га. укладений між нею, та позивачем; стягнути з відповідача на її користь плату за оренду земельної ділянки в період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року в розмірі – 10 000 (десять тисяч) грн.00 коп., виплати на правничу допомогу у розмірі – 8 000 (вісім тисяч) грн.00 коп., завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.00 коп.; а також стягнути судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6325483500:01:000:0110 загальною площею 6,7637 га., розташованої на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області.

03 березня 2023 року між позивачем та відповідачем ФО-П ОСОБА_2 , укладено Договір оренди землі № б/н, згідно з умовами якого відповідач приймає в строкове платне користування вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Земельну ділянку передано на підставі Акту від 03.03.2023 року.

Згідно умов Договору Орендна плата надається Орендарем у грошовій формі шляхом надання готівки у розмірі 10000 грн. 00 коп. на рік. Орендна плата надається Орендодавцю в строк до 31 грудня кожного року.

Відповідач користується земельною ділянкою з початку 2023 р., однак орендну плату за 2024 р. не сплатив.

Позивач вважає, що є підстави для розірвання Договору оренди землі в судовому порядку відповідно до п. “д” ч. 1 ст.141 ЗК України та стягнення заборгованості з орендної плати.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно між ним та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки. Згідно умов договору він сплатив частину орендної плати за договором за період 2024 р. за видатковим касовим ордером від 26.07.2024 в сумі 6500 грн. 06.05.2025 року - сплатив поштовим переказом залишок орендної плати за 2024 рік у розмірі 1630 грн., в т.ч. пеню та комісію. Але позивач відмовився від отримання переказу який було повернуто відповідачу. Також зазначив, що як податковий агент утримав з позивача при виплаті орендної плати суми податків та зборів. Таким чином він виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, хоча частково із незначною затримкою, обумовленою обстановкою в країні, яка є наслідком військової агресії проти України.

Позивач та її представник – адвокат Мазницький М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Також повідомили суду, що відповідач до поштового відділення не навідується і не знала про будь-які перекази коштів на її адресу, крім того відповідач не сплачує оренду плату і за 2025, 2026 р.р.; вона не хоче мати з відповідачем ніяких відносин і хоче розірвати договір оренди належної їй земельної ділянки.

Представник Відповідача адвокат Рись В.Г. повністю заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позовної заяви з підстав, вказаних у відзиві на позов. Також повідомив, що відповідач не ухилявся і не ухиляється від виплати орендної плати. Оскільки відповідачу не відомі банківські реквізити позивача, він відправляв орендну плату, в т.ч. і за 2025 р. поштовими переказами, які з невідомих причин не отримувалися позивачем. В діях відповідача відсутня систематичність несплати орендної плати за договором.

Суд, вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку № 008430 від 20.07.2004 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,7637 га, розташованої на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області.

03.03.2023 між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_3 укладено договір б/н оренди землі стосовно вказаної земельної ділянки. До вказаного договору надано копію акту приймання-передачі земельної ділянки від 03.03.2023.

Згідно умов договору оренди від 03.03.2023 (Розділ «Строк дії договору та порядок його поновлення») договір укладено на 8 років.

Орендна плата надається Орендарем у грошовій формі шляхом надання готівки у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень) 00 коп. на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексації нормативної грошової оцінки землі та індексів інфляції (індексів споживчих цін). Сума орендної плати, виплачена за майбутні періоди, не підлягає перерахунку та не індексується на коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки землі та індекси інфляції (індекси споживчих цін). За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Орендна плата надається Орендодавцю в строк до 31 грудня кожного року (розділ договору «орендна плата»).

Відповідно до розділу Договору «Зміна умов договору і припинення його дії» дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому прядку не допускається.

Розділ договору «Реквізити сторін» містить прізвище, ім`я, по батькові позивача та її адресу: АДРЕСА_1 . При цьому банківських реквізитів (карткових рахунків тощо) договір не містить.

26.07.2024 Відповідач на виконання умов Договору здійснив в готівковій формі часткову виплату орендної плати за 2024 рік в сумі 6500 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 26.07.2024 року, який підписано позивачем.

06.05.2025 року відповідач сплатив поштовим переказом (платіжна інструкція №0065 від 06.05.2025) на адресу позивача залишок орендної плати за 2024 рік у сумі 1630 грн. 00 коп., з яких орендна плата складає 1570 грн. 00 коп. у т.ч. пеня 20 грн. згідно умов договору, яка складає 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення та 60.00 грн. комісія.

Поштовий переказ було повернуто відповідачу (платіжна інструкція №0148 від 10.05.2025 року) у зв`язку із неотриманням його відповідачем.

Також відповідач, як податковий агент, утримав з позивача та сплатив із загальної суми орендної плати податки, а саме: військовий збір 1,5%, що підтверджується платіжною інструкцією №0058 від 06.05.2025 на суму 170,00 грн (150,00 грн. військовий збір + 20,00 грн. комісія) та податок на доходи фізичних осіб 18 %, що підтверджується платіжною інструкцією №0058 від 06.05.2025 на суму 1820,00 грн. (1800,00 грн. ПДФО + 20,00 грн. комісія).

Таким чином відповідачем на виконання умов договору оренди здійснена виплата орендної плати позивачу за 2024 р. (за вирахуванням податків та зборів) в готівковій формі (6500,00 грн.) та у вигляді поштового переказу (1570,00 грн.). При цьому частина орендної плати 1570,00 грн. була виплачена відповідачем 06.05.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №0065 від 06.05.2025.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і наділі - у редакції, чинній на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати у орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає, як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів) визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суду належить встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду не вбачала.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 та у постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, при зверненні до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог, з посиланням на матеріально-правову підставу.

Приймаючи до уваги вказані приписи закону позивачем не доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за земельну ділянку, оскільки незначне порушення строку сплати орендної плати за 2024 рік не позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору, а разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Щодо вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що оскільки позовні вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати задоволенню не підлягають, відсутні підстави і для стягнення заявленої моральної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне судове рішення буде складене 17 липня 2026 року.

Суддя Ю. М. Гніздилов