Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №569/3482/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 569/3482/26 пров. № А/857/26439/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2026 року у справі №569/3482/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

головуючий суддя першої інстанції – Панас О.В., час ухвалення -12:00 год.,

місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного тексту – 23.04.2026,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11. 2025 року поліцейський взводу №1 роти №2 батальйону №1 (з обслуговування м. Рівне) полку УПП в Рівненській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Олексієвець С.М. виніс відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 6063826 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2026 року у справі №569/3482/26 позов задоволено частково.

Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6063826 від 01.11.2025 року винесеною поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону №1 (з обслуговування м. Рівне) полку УПП в Рівненській області ДПП капралом поліції Олексієвцем С.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслати на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, під час розгляду справи судом не повно з`ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки обставинам справи та судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають суттєве значення.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку ключовим доводам відповідача, не досліджено наявні у матеріалах справи докази, не надано оцінку обставинам, на які посилається відповідач по справі, а тому, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Також апелянт вказує на пропущений позивачем строк звернення до суду та відсутність поважної причини пропуску строку звернення до суду.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу заперечив, надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що поліцейським взводу № 4 роти № 3 батальйону № 2 (з обслуговування Рівненського району) полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Олексієвцем С. М. винесено постанову серії ЕНА №6063826 від 01.11.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №6063826 від 01.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вбачається, що водій керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF PLUS, номерний знак НОМЕР_1 , при повороті праворуч не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку чим порушив вимоги п. 9.2 б ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що порушення п.9.2 б ПДР України автомобілем марки VOLKSWAGEN GOLF PLUS номерний знак НОМЕР_1 01.11.2025 мало місце, проте суд враховує заперечення позивачем вчинення правопорушення, а також твердження позивача про те, що під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови від 01.11.2025, посадова особа - капрал поліції Олексієвець С.М. не роз`яснив їй право щодо юридичної допомоги адвоката. Належних та допустимих доказів які б спростовували посилання позивачки на дотримання відповідачем обов`язку щодо належного роз`яснення процесуальних прав, у тому числі права на правничу допомогу, судом не встановлено. Як пояснив представник відповідача відеозапис про розгляд адміністративного правопорушення зберігається протягом одного місяця.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

У п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Положеннями ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до положень п. 9.2 б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Починаючи рух, водій зобов`язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху. Сигнали лівого повороту подаються перед початком руху від правого краю проїзної частини, перестроюванням на ліву смугу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону, а також перед зупинкою біля лівого краю проїзної частини.

Сигнали правого повороту подаються перед початком руху від лівого краю проїзної частини, перестроюванням на праву смугу, поворотом праворуч, зупинкою біля правого краю проїзної частини, а також при завершенні виконання обгону.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлено, що особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності не визнала подію та вину у вчиненні правопорушення, вказуючи на їх відсутність. Не було заявлено свідків на місці події та не відібрано будь-яких пояснень від очевидців події адміністративного правопорушення 01.11.2025.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції, що порушення п.9.2 б ПДР України автомобілем марки VOLKSWAGEN GOLF PLUS номерний знак НОМЕР_1 01.11.2025 мало місце, проте враховуючи заперечення позивачем вчинення правопорушення, а також твердження позивача про те, що під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови від 01.11.2025, посадова особа - капрал поліції Олексієвець С.М. не роз`яснив їй право щодо юридичної допомоги адвоката.

Належних та допустимих доказів які б спростовували посилання позивачки на дотримання відповідачем обов`язку щодо належного роз`яснення процесуальних прав, у тому числі права на правничу допомогу, судом не встановлено.

Як пояснив представник відповідача відеозапис про розгляд адміністративного правопорушення зберігається протягом одного місяця, тому суду такий наданий не був.

Водночас апеляційний суд зауважує, що відповідачем надано до суду першої інстанції відеозапис, який відображає відомості вчиненого правопорушення, однак не було надано доказів, відеозапису тощо, що відображає дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивачки, зокрема роз`яснення прав, повідомлення суті вчиненого правопорушення, що є підставою для скасування оскарженої постанови про накладення адміністративного стягнення.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду із позовом, то судом першої інстанції вказаний строк поновлено з урахуванням поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду та наданих позивачем на обґрунтування причин поважності пропуску цього строку доказів, зокрема медичних документів щодо стану здоров`я та лікування.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрати не здійснюється

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2026 року у справі №569/3482/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 15.07.2026