Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №644/9062/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/9062/26

Провадження № 1-кп/644/1067/26

16.07.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026226210000311 від 11.06.2026року стосовноОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

встановив:

З початку серпня 2025, точний час в ході судового розгляду встановити не виявилося за можливе, але не пізніше 10.06.2026 року, ОСОБА_3 , знаходячись біля будинку 13/2 по в`їзду Івана Каркача в м. Харкові знайшов на землі, зірваний кущ рослини роду конопель, який містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс. Після чого, у ОСОБА_3 , виник умисел, направлений на незаконне придбання та подальше зберігання наркотичного засобу обіг якого обмежено - канабіс, для власного вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на зберігання наркотичних речовин - канабіс для власного вживання без мети збуту, ОСОБА_3 що на початку серпня 2025, точний час в ході судового розгляду не встановлено, але не пізніше 10.06.2026, зірвав верхню частину з куща рослини роду конопель, який знайшов на землі та помістив до кишені своєї сумки, після чого переніс до місця свого проживання, де в подальшому висушив рослину та помістив до полімерного зіп пакету, тим самим всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та зловживання ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», придбав та почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання, наркотичний засіб обіг якого обмежено - канабіс, для подальшого власного вживання без мети збуту.

У подальшому, 10.06.2026 приблизно о 16 год. 46 хв. за адресою: буд. №5 по вул. Плитковій в м. Харкові, ОСОБА_3 , був зупинений працівниками поліції, які з дотриманням вимог ст. 2, 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію» проводили заходи щодо забезпечення публічної безпеки та порядку, протидії злочинності, виявлення підозрілих осіб на території Індустріального району міста Харкова:

Після чого, 10.06.2026 у ході огляду місця події працівниками слідчо - оперативної групи СВ ВП №1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, у період часу з 18 год. 02 хв. до 18 год. 28 хв. біля одного з під`їздів біля будівлі №5 по вул. Плитковій в м. Харкові, ОСОБА_3 , видав полімерний зіп пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, який згідно з висновком судової експертизи №СЕ-19/121-26/17387-НЗПРАП від 19.06.2026 дослідження матеріалів, речовин та виробів, за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс. Маса канабісу, у складі суміші після відділення плодів-горішків та в перерахунку на висушеної речовини, складає 7,3808 грамів, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є значним розміром.

Вказані обставини встановлені під час судового розгляду та не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Судом встановлено, що відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, та ОСОБА_3 подав заяву про роз`яснення йому вказаних положень та надання добровільної згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

При цьому, ОСОБА_3 подав заяву про беззаперечне визнання своєї винуватості, яка складена у присутності захисника ОСОБА_4 , що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_3 згідний із встановленими під час дізнання обставинами та згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку.

У суду відсутні сумніви щодо добровільності таких позицій обвинуваченого.

Враховуючи викладене, підстав для призначення розгляду у судовому засіданні даного обвинувального акту, відповідно до ч. 3 ст. 382 КПК України, суд не вбачає. А тому, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України, визнає встановленим, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд установив, що обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, дійшов висновку, що він вчинив кримінальне правопорушення-проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів, без мети збуту.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер, ступінь важкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку обвинуваченим, дані про його особу.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , раніше не судимий, не одружений, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка у відповідності до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття.

Обставин, які у відповідності до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення проступку, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на профілактичному обліку у лікарів нарколога та психіатра, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення остаточного покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання, а саме у виді пробаційного нагляду, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства і, так само, у виді обмеження волі, які передбачені санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, буде недоречним та несправедливим через суворість таких покарань.

Крім того, ОСОБА_3 не може бути призначене покарання у виді виправних робіт, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки, згідно ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого, а судом, під час вивчення доданих до обвинувального акту матеріалів досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому, також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується, також положенням п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/121-26/17387-НЗПРАП від 19.06.2026 року в розмірі 2888,16 грн.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , на користьдержави витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/121-26/17387-НЗПРАП від 19.06.2026 року, в розмірі 2888,16 грн.

Речові докази: речовину зеленого кольору – канабіс 7,3808 гр., що зберігається в УЛМТЗ ГУНП в Харківській області (квитанція № 4383) – знищити.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно направити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1