Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №186/2390/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 186/2390/25

Провадження № 2/643/3087/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

ТОВ «Брайт Інвестмент» як правонаступник ПАТ АБ «Укргазбанк» (позивач) просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відповідачі) заборгованість в загальному розмірі 9012,92 доларів США та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4544,02 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

14.08.2008 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ф-934, відповідно до якого позичальнику були надані кредитні кошти в розмірі 12300,00 доларів США. Процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 14,9 % річних. Строк повернення кредитних коштів до 13.09.2018. Банк виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений кредитним договором строк. Також в якості забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір поруки № Ф-934-П від 14.08.2008, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 зобов`язався у повному обсязі нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов`язань по своєчасному поверненню кредиту у розмірі 12300,00 доларів США, сплаті процентів за користування кредитними коштами, а також сплачувати комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором та договором поруки.

В подальшому відповідно до результатів електронних торгів, оформлених Протоколом електронного аукціону № NLD001-UA-20251217-75760 від 25.12.2025, між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» 14.01.2026 було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги, відповідно до якого ПАТ АБ «Укргазбанк» відступило ТОВ «Брайт Інвестмент» право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № Ф-934 від 14.08.2008, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , у тому числі за Договором поруки № Ф-934/П від 14.08.2008, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 .

У зв`язку з невиконанням відповідачами своїх зобов`язань у них перед позивачем виникла заборгованість в загальному розмірі 9012,92 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту – 4987,95 доларів США, прострочена заборгованість по процентам – 3161,56 доларів США, заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3 % річних) період з 14.08.2018 по 23.02.2022 в загальному розмірі – 863,41 доларів США.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 справу направлено до Салтівського районного суду міста Харкова за підсудністю.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 31.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 11.02.2026 залучено ТОВ «Брайт Інвестмент» до участі у справі в якості правонаступника ПАТ АБ «Укргазбанк».

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 08.06.2026 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

Представник позивача заявив клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов, заяву про розгляд справи за їх відсутності, суду не надали.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

14.08.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір № Ф-934, відповідно до якого Банк надає позичальнику кредит в сумі 12300,00 доларів США. Кредит надається на строк з 14.08.2008 по 13.08.2018 або по день, визначений в п. 1.6 та/або в п. 3.3.11 цього Договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,9 % річних.

14.08.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачами ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір поруки № Ф-934/П, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № Ф-934 від 14.08.2008, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит в сумі 12300,00 доларів США на строк з 14.08.2008 по 13.08.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 14,9 % річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.

Як вбачається з наданої позивачем виписки за договором, відповідач отримав кредитні кошти та здійснював часткове погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного ПАТ АБ «Укргазбанк», заборгованість відповідачів перед позивачем станом на 25.09.2025 становить 9012,92 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту – 4987,95 доларів США, прострочена заборгованість по процентам – 3161,56 доларів США, заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3 % річних) за період з 14.08.2018 по 23.02.2022 – 863,41 доларів США.

Відповідно до результатів електронних торгів, оформлених Протоколом електронного аукціону № NLD001-UA-20251217-75760 від 25.12.2025, між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» 14.01.2026 укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги, відповідно до якого ПАТ АБ «Укргазбанк» відступило ТОВ «Брайт Інвестмент» права вимоги до боржників. Згідно з Реєстром прав вимоги до вказаного договору, ПАТ АБ «Укргазбанк» відступило ТОВ «Брайт Інвестмент» в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Ф-934 від 14.08.2008 та до ОСОБА_2 за Договором поруки № Ф-934/П від 14.08.2008.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» у судовому засіданні 11.02.2026 підтвердила факт укладення з ТОВ «Брайт Інвестмент» вказаного вище договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги, факт надходження оплати за цим договором та відступлення права вимоги до відповідачів на користь ТОВ «Брайт Інвестмент».

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

У постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України (п. 70).

Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти (п. 71).

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України) (п. 72).

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16) (п. 73)».

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд вважає доведеним, що 14.08.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір кредиту № Ф-934, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит та зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитним коштами.

Виконання зобов`язань за кредитним договором були забезпечені договором поруки № Ф-934/П від 14.08.2008, укладеним з відповідачем ОСОБА_2 .

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі.

Відповідачі свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконали, у зв`язку з чим у них утворилась заборгованість, яка складає 9012,92 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту – 4987,95 доларів США, прострочена заборгованість по процентам – 3161,56 доларів США, заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3 % річних) період з 14.08.2018 по 23.02.2022 – 863,41 доларів США.

Право вимоги до відповідачів за кредитним договором та договором поруки перейшло від ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Брайт Інвестмент» на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги від 14.01.2026.

Відповідачами не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір заборгованості, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим задовольняє позов у повному обсязі.

Оцінюючи матеріали справи, згідно з якими у спорі між тими ж сторонами було відкрито провадження ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 08.01.2020 у справі № 408/2985/19-ц, та вказана справа до Першотравневого міського суду Дніпропетровської області не надходила, суд керується таким.

У загальнодоступній частині Єдиного державного реєстру судових рішень міститься лише вказана вище ухвала суду від 08.01.2020. Даних щодо ухвалення рішення по суті справи № 408/2985/19-ц, про закриття провадження у вказаній справі, ЄДРСР не містить.

Виходячи з положень ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження може проводитись у цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 492 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадках подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 492 ЦПК України у випадку, визначеному пунктом 1 частини четвертої цієї статті, суд роз`яснює заявнику право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку.

Крім того, з матеріалів справи суд позбавлений можливості встановити, що у справі 408/2985/19-ц розглядались ті ж самі позовні вимоги і з тих же самих підстав, як і у даній справі, тобто позбавлений можливості встановити тотожність предмета та підстав позовів.

Ураховуючи наведене та обов`язок суду забезпечити ефективну реалізацію права позивача на доступ до правосуддя, а також релевантну судову практику, зокрема викладену в постанові Верховного Суду від 08.06.2026 у справі № 369/5483/25 та інших, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду даного позову по суті.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 4544,02 грн. в рівних частках, по 2272,01 грн. з кожного.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості– задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9012,92 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 4544,02 грн. в рівних частках, по 2272,01 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (адреса: м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 9, код ЄДРПОУ 43115064).

Відповідач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Д.А. Крівцов