Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №642/1587/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

15 липня 2026 року

Справа № 642/1587/26

Провадження № 2/642/1096/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №550610-КС-001 від 06.08.2025 в розмірі 25 360,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.08.2025 між позивачем та відповідачем укладено Договір №550610-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем 06.08.2025 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 550610-КС-001 про надання кредиту. 06.08.2025 відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №550610-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5350 на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено. ТОВ «Бізнес Позика» надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Сторонами відповідно до умов договору кредиту погоджено, що кредит надається строком на 16 тижнів, тобто до 26.11.2025, де першим днем є дата списання коштів з рахунку кредитодавця. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 відсоток за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача. До теперішнього часу боржник лише частково сплатив заборгованість за договором № 550610-КС-001 на загальну суму 2940,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Проте відповідач порушив умови договору внаслідок чого станом на 15.02.2026 виникла заборгованість у розмірі 25 360 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., суми прострочених платежів по процентах в розмірі 9 800 грн., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 960грн.

Холодногірський районний суд міста Харкова ухвалою від 09.03.2026 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.04.2026 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що нараховані проценти та штрафні санкції неспівмірні, завищені та значно перевищують розмір боргу, просила суд перевірити правильність розрахунків та просила розглядати справу без її участі.

10.04.2026 представником позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що відповідач частково здійснила оплату на виконання умов договору, чим вчинила дії щодо визнання правомірності вимог позичальника, позичальник добровільно погодилася з умовами Кредитного договору та погодилася його виконувати, всі істотні умови погоджені в договорі. Позивач не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів); та не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається з розрахунку заборгованості. Посилання позичальників на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Обов`язок Відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх Кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування/користування кредиту.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 19.05.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, враховуючи подання відповідачем відзиву.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.08.2025 відповідачем ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора UA-3718 підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого: кредитодавець – ТОВ «Бізнес Позика»; тип кредиту – кредит; сума/ліміт кредиту становить 10 000 грн; строк кредитування становить 113 днів (16 тижні); мета отримання кредиту – на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом протягом трьох робочих днів; знижена процентна ставка становить 365 % річних; стандартна процентна ставка становить 365 % річних; тип процентної ставки – фіксована; комісія за надання кредиту –2000 грн; загальні витрати за кредитом становлять 10 325,78 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом становить 20 325,78 грн; реальна річна процентна ставка становить 9764,33 відсотків річних.

06.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 550610-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п. п. 2.3.-2.13. договору строк, на який надається кредит: 16 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом в день: 1 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Комісія за надання кредиту: 2000 грн, нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі. Загальний розмір наданого кредиту: 10 000 грн. Строк дії договору: до 26.11.2025. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 20 325,78 грн. Загальні витрати за кредитом: 10 325,78 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 9764,33 %. Денна процентна ставка становить 0,91 процентів. Дата видачі кредиту – 06.08.2025; дата повернення кредиту – 26.11.2025.

Пунктами 3.2.5., 3.2.6. договору визначено, що після прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення цього договору, позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надсилання повідомлення на зазначений ним номер телефону або шляхом відображення такої інформації в особистому кабінеті. У разі прийняття позитивного рішення кредитодавцем на надання кредиту, позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу позичальника, з використанням якого він бажає отримати на рахунок кредит. Для зручності позичальника після введення реквізитів електронного платіжного засобу номер електронного платіжного засобу зберігається в особистому кабінеті позичальника у форматі * НОМЕР_1 .

Згідно з п. 4.2. договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору визначено графік платежів за кредитним договором виходячи із припущення, що застосовуватиметься знижена процентна ставка. Відповідно до вказаного графіку позичальник повинен здійснити 8 платежів із періодичність у 2 тижні; сума 1-7 платежів становить 2 540 грн, сума останнього платежу становить 2 414,52 грн.

Відповідно до п. п. 7.1., 7.2. договору сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до Цивільного Кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших нормативно-правових актів та цього договору. Закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору, які мали місце під час дії договору.

Згідно з п. 11.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної в п. 2.7. договору.

В розділі 12 «Реквізити та підписи сторін» договору міститься інформація про номер електронного платіжного засобу позичальника, а саме: № НОМЕР_2 .

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч.6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

На підтвердження укладення договору № 550610-КС-001 від 06.08.2025 позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 06.08.2025 ТОВ "Бізнес позика" направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 550610-КС-001 про надання кредиту.

06.08.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферта) щодо укладення Договору № 550610-КС-001 про надання кредиту.

Одноразовий ідентифікатор UA-5350 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті.

Кредитний договір був підписаний відповідачем 06.08.2025 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-5350 в особистому кабінеті на сайті в мережі Інтернет.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором UA-5350, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Таким чином встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

ТОВ «Бізнес Позика» видало ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 10 000 грн.

Випискою АТ «УніверсалБанк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, підтверджено успішний переказ від коштів 06.08.2025 в сумі 10 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), тим самим підтверджено переказ коштів відповідачу.

Окрім того, факт укладення договору та отримання коштів не заперечується самою відповідачкою.

Однак відповідач порушила умови договору кредиту в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими відсотками.

До теперішнього часу відповідач лише частково сплатила заборгованість за договором № 550610-КС-001 на загальну суму 2 940,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань станом на 15.02.2026 виникла заборгованість у розмірі 25 360 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., суми прострочених платежів по процентах в розмірі 9 800 грн., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 960грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 550610-КС-001 від 06.08.2025, складеним представником ТОВ «Бізнес Позика», Костіна А.С. належним чином не виконала свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів у розмірі та у строк, передбачені договором, у зв`язку з чим у останньої станом на 15.02.2026, з урахуванням внесених відповідачем платежів, наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 25 360 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., суми прострочених платежів по процентах в розмірі 9 800 грн., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 960грн..

Водночас суд не може погодитися із заявленим представником позивача розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частина 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві таперехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022від 24лютого 2022року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено та він дії на теперішній час.

З огляду на вказане вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 4 600 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стгнення з відповідача суми прострочених платежів за комісією, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Вказаною правовою нормою безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже саме по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи та виконання такого обов`язку фінансовою установою не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Відтак, суд доходить висновку щодо неправомірності нарахування комісії за надання кредиту та враховуючи що кошти які відповідач сплачувала в рахунок погашення заборгованості, скеровувались товариством в тому числі й на погашення зазначеної комісії та % за ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зарахувати кошти сплачені на погашення комісії та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в рахунок сплати заборгованості за відсотками.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «Бізнес Позика» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та створюють істотний дисбаланс у договірних відносинах в частині прав і обов`язків споживача, чим невиправдано суттєво погіршують його становище як більш слабкої сторони у подібних правовідносинах.

Встановлена комісія за надання кредиту є платежем, що спрямований на безпідставне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, а тому така умова договору є нікчемною.

З огляду на вказане позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 960 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 550610-КС-001 від 06.08.2025, відповідачем 22.08.2025 у рахунок сплати заборгованості за кредитним договором сплачено грошові кошти у загальній сумі 2 940,00 грн. При цьому сплачені відповідачкою кошти на погашення кредиту у сумі 1 040 грн, зараховано у рахунок погашення комісії, умова про встановлення якої судом визнана нікчемною та в розмірі 400грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, водночас такі кошти повинні суд зараховує у якості сплати за процентами за користування кредитом.

Заперечення відповідачки щодо непропорційності відсотків за користування кредитом суд не бере до уваги, оскільки відсотки за користування кредитом встановлені в договорі відповідно до умов Закону України “Про споживче кредитування”, яким передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

З урахуванням викладеного, враховуючи той факт, що відповідачем заборгованість за кредитним договором № 550610-КС-001 від 06.08.2025 сплачувалася лише частково, що свідчить про неналежне виконання умов такого договору, водночас заявлений позивачем розмір заборгованості, з урахуванням встановлених обставин справи, оцінку яким судом було надано вище, є завищеним, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № № 550610-КС-001 від 06.08.2025 у загальному розмірі 18 360 грн, з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн, залишок заборгованості за несплаченими відсотками у сумі 8 360,00 грн.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2622,40 грн, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (72,39 %), що становить 1927,31 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 18 360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) грн 00 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплачений судовий збір в розмірі 1 927 (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн 31 коп.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.07.2026.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місце знаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий - суддя В.Г. Пашнєв