Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №642/3146/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

15 липня 2026 року

Справа № 642/3146/26

Провадження № 2/642/1562/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 16.10.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4069966. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатору. За умовами договору кредитодавець ТОВ «Алекскредит» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн шляхом перерахування грошових коштів у вказаній сумі на картковий рахунок відповідача, на споживчі цілі у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежу, відповідно до умов договору. 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, згідно з умовами якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги, зокрема за кредитним договором № 4143938 від 05.11.2020. 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до умов якого до позивача ТОВ «Алекскредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4069966 від 16.10.2020.

Представник позивача зазначає, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на день подання позову становить 48 270 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 41 270 грн.

Також представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 01 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду не отриманим.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: «Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав».

Аналогічна правова позиція викладена 05 лютого 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 128/240/20, провадження № 61-10183св24 (ЄДРСРУ № 125005548) та 24 березня 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 706/208/15-ц, провадження № 61-11296св23 (ЄДРСРУ № 126088362).

Відповідач повідомлений про розгляд справи відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом опублікування 04.06.2026 оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України, які розміщені за десять днів до дати ухвалення цього рішення.

Відповідач в судове засідання до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16.10.2020 ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора PS4069966 підписав паспорт споживчого кредиту, чим засвідчив підтвердження отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Відповідно до умов паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, кредитодавець – ТОВ «Алекскредит»; тип кредиту – кредит, сума/ліміт кредиту становить 7000 грн; строк кредитування: за лояльними (покращеними) умовами кредитування – 28 днів, за загальними умовами кредитування – 208 днів, з яких базовий період – 28 днів, спеціальний період – 180 днів; мета отримання кредиту – споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань); спосіб та строк надання кредиту – шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця, наступного за днем підписання договору; процентна ставка становить: за лояльними (покращеними) умовами до 13.11.2020 - 397,85 % річних; За Загальними умовами кредитування: 1) до 13.11.2020 - 620,50 % річних; 2) до 12.05.2021 - 1 095,00 % річних..

16.10.2020 між ТОВ «Алекскредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 4069966 (далі – договір), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом – Кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34. правил) та інші платежі у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. п. 1.3.-1.5. договору сума кредиту становить 7 000 гривень. Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника. Позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Згідно з п. 1.7.-1.8. договору нарахування рроцентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання Кредиту (п. 2.20. правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,45% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме: при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 28 календарних днів з 16.10.2020 до 13.11.2020 (включно) (базовий період - п. 2.4. правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,09% (акційна ставка (п. 2.1. правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 9 136,40 грн., у тому числі основна сума кредиту - 7 000 грн, проценти за користування кредитом - 2 136,40 грн; при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки становлять: в базовий період з 16.10.2020 року до 13.11.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); - в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 14.11.2020 року до 12.05.2021 року (включно) — 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 10 337,40 грн. Використання базової процентної ставки у базовому періоді, нарахування процентів у спеціальному періоді за спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця. Кредитодавець без погодження з позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених договором процентів за користування кредитом.

Пунктом 3.1. договору визначено, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) – 16.10.2020 до кінцевої дати виконання договору – 12.05.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Згідно з п. 7.9. договору договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця згідно зі ст. ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п. 2.30. правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13. Правил).

Згідно з п. п. 4.1 договору Для належного виконання Зобов`язань або повного погашення Заборгованості за Договором Позичальник має сплатити Основну суму кредиту, Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця або іншим способом, передбаченим Договором та визначеним на Сайті Кредитодавця (п. 2.39. Правил).

У додатку № 1 до договору відображено графік платежів, в якому зазначено суму кредиту, дати платежів, їх суми, проценти за користування кредитом, процентні ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту. В залежності від умов кредитування (лояльні та загальні).

Вказаний договір та додаток до нього підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора PS4069966.

Згідно з копією довідки від 02.11.2024, виданої директором ТОВ «ФК «Елаєнс», на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит», ТОВ «ФК «Елаєнс» підтвердило успішність платіжної операції № 52584943778957502425194579467025 від 16.10.2020 у сумі 7000 грн, яка була перерахована на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст.12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідачу було надіслано за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Пунктом 2.1.7. Кредитодавець укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги та/або інші договори, пов`язані з наданням послуг з виконання Зобов`язань/сплати Заборгованості (п. 2.14. Правил) за Договором без згоди Позичальника.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» (клієнт) та ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 29/10-2025 (далі – договір факторингу № 29/10-2025), відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб (п. 1.1. договору факторингу № 29/10-2025).

Згідно з п. 2.1.3. договору факторингу № 29/10-2025 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору, відповідного реєстру прав вимог та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умовами використання) договір, реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Відповідно до п. 4.1. договору факторингу № 29/10-2025 загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказується у таких реєстрах.

Пунктом 10.1. договору факторингу № 29/10-2025 встановлено, що договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками (за умови їх використання) і діє до 31.12.2025, а в частині виконання зобов`язань – до повного виконання таких зобов`язань сторонами.

Згідно з копією платіжної інструкції № 339 від 30.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Алекскредит» грошові кошти у сумі 2 000 000 грн із призначенням платежу: оплата за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно з договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 та реєстром прав вимоги № 1 від 29.10.25р без ПДВ.

Відповідно до копії акту прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» передало ТОВ «Секвоя Капітал» в електронному форматі договори із боржниками по реєстру прав вимоги № 1 від 29.10.2025.

Як вбачається з копії витягу з реєстру прав вимог № АК-29/10-2025 від 29.10.2025, ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором № 4069966 від 16.10.2020 у загальному розмірі 48 270 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 41270 грн.

31.10.2025 між ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) та ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) укладено договір факторингу № ДФ-31102025 (далі – договір факторингу № ДФ-31102025, згідно з умовами якого за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти фінансування в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п. 1.1. договору факторингу № ДФ-31102025).

Відповідно до п. 2.1.3. договору факторингу № ДФ-31102025 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору, відповідного реєстру прав вимог та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умовами використання) договір, реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу № ДФ-31102025 загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказується у таких реєстрах.

Пунктом 10.1. договору факторингу № ДФ-31102025 встановлено, що договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками (за умови їх використання) і діє до 31.10.2026, а в частині виконання зобов`язань – до повного виконання таких зобов`язань сторонами.

Згідно з копією платіжної інструкції № 1118 від 05.11.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» перерахувало на рахунок ТОВ «Секвоя Капітал» грошові кошти у сумі 2 071 261,13 грн із призначенням платежу: оплата ціни придбання (фінансування) зг. Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025р., реєстру прав вимог № 001, без ПДВ.

Відповідно до копії акту прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» передало ТОВ «ФК «Солвентіс» в електронному форматі договори із боржниками по реєстру прав вимоги № 001 від 31.10.2025.

Як вбачається з копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025, ТОВ «Секвоя Капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором № 4069966 від 16.10.2020 у загальному розмірі 48 270 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 41270 грн.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4069966 від 16.10.2020 від первісного кредитора ТОВ «Алексредит» до позивача ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №643/4902/14-ц, від 31.10.2018 у справі №201/8548/16-ц та від 15.08.2018 у справі №190/2119/14-ц.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд встановив, що між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін, позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти на погоджених ним умовах кредитування шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).

Набуття позивачем права вимоги за кредитним договором щодо ОСОБА_1 доведено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідач свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості виконав частково, однак фактично отримані та використані надані грошові кошти та відсотки за користування кредитом в добровільному порядку не повернуті, доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу або первісному кредитору матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 4.1. Договору, для належного виконання Зобов`язань або повного погашення Заборгованості за Договором Позичальник має сплатити Основну суму кредиту, Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця або іншим способом, передбаченим Договором та визначеним на Сайті Кредитодавця (п. 2.39. Правил).

13.11.2020 відповідачем здійснено оплати відсотків на рахунок Первісного кредитора в розмірі 2 136,40.

Згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р.: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору.

В даному випадку часткова оплата Відповідачем процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 4069966 від 16.10.2021, здійсненого директором ТОВ «Алекскредит», ОСОБА_1 за період з 16.10.2020 по 11.06.2021 нараховано заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у загальній сумі 41 270грн.

Пунктом 3.1 передбачено, що сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 16.10.2020 до Кінцевої дати виконання Договору 12.05.2021 (включно).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи нарахування ТОВ «Алекскредит» ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитним коштами за договором № 4069966 від 16.10.2020 здійснено після закінчення строку дії кредитного договору.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду також у постановах: від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме якміру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- на відміну від розміру процентівза «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Суд застосовує до спірних правовідносин відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка є релевантною до цієї справи і незмінною.

Виходячи з правового аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії кредитного договору, слід дійти висновку, що вимоги кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за порушення виконання зобов`язання за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.

Отже, після спливу визначеного договором строку кредитування за договором № 4069966 від 16.10.2020, а саме: 12.05.2021, позивач, як і попередні кредитори, не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Станом на 12.05.2021 ОСОБА_1 нараховано заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 34 970 грн.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4069966 від 16.10.2020 підлягають частковому задоволенню, а саме: у загальному розмірі 41 970грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн, заборгованість за процентами у сумі 34 970 грн.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат та витрат на правничу допомогу, то суд приходить до такого висновку.

За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства,навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зауважувала, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Між ТОВ «ФК «Солвентіс» в особі директора Ланового Є.М. (клієнт) та Адвокатським бюром «Сергія Пошелюзного» укладено договір про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року № 43657029/01 (далі – договір про надання правової допомоги).

Згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги передбачено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно з тарифною сіткою, вказаною у п. 4.8 цього договору, а також додаткової оплати, яка зазначена у п. 4.9. цього договору.

Відповідно до п. 4.4. договору про надання правової допомоги за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.

Згідно з п. 7.1. договору про надання правової допомоги цей договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання.

27.03.2026 між ТОВ «ФК «Солвентіс» та Адвокатським бюром «Сергія Пошелюзного» укладено додаткову угоду № 4069966 до договору про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026, відповідно до умов якої сторони домовилися доповнити розділ «Предмет договору» пунктом такого змісту: виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано копію детального опису робіт, виконаних Адвокатським бюром «Сергія Пошелюзного», необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості, а також копію акту № б/н від 27.03.2026 на підтвердження факту надання правової допомоги, відповідно до яких виконавець надав клієнтові правову допомогу загальною вартістю 6000 грн, що складається з: усної консультації клієнта щодо обставин спірних правовідносин вартістю 500 грн, письмової консультації клієнта щодо спірних правовідносин вартістю 1000 грн, правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс», складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи вартістю 3000 грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) вартістю 750 грн.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що адвокатом подано до суду кілька аналогічних позовних заяв, які практично є ідентичними за змістом, обґрунтуванням та викладеними обставинами,; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що сума витрат у розмірі 6 000 грн є завищеною та дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак, на засадах співмірності та справедливості суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у сумі 3 000 грн.

При зверненні до суду відповідачем сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (86,94%), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 314,69 грн.

На підставіст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючисьст.ст.7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 4069966 від 16.10.2020 у загальному розмірі 41 970 (сорок одна тисяча дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 2 314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн 69 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 15.07.2026.

Відомості про сторін:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий Суддя: Вячеслав ПАШНЄВ