Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №140/16413/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/16413/25 пров. № А/857/15808/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Волинь» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, головуючий суддя – Лозовський О.А., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Волинь» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – ГУ ДПС у Волинській області звернулося в суд з позовом до ТзОВ «Лан-Волинь», в якому просило надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 196 767,68 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за ТзОВ «Лан-Волинь» рахується податковий борг в загальній сумі 566917,76 грн. Водночас, згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року у справі №140/14696/24 задоволено позовних вимог на суму 236542,25 грн. На виконання рішень суду податковим органом були виставлені платіжні інструкції, які були повернуті банківськими установами без виконання. Відтак, сума податкового боргу не стягнута по рішеннях суду, які набрали законної сили, становить 1236542,25 грн. У зв`язку з виникненням права податкової застави, на виконання статті 89 Податкового кодексу України (далі – ПК України) податковий орган прийняв рішення №4901/6//03-20-13-06 від 06.04.2023 року про опис майна боржника податкову заставу та склав акт опису майна №71 від 12.11.2024 року, яким в податкову заставу було описано майно відповідача на загальну суму 196767,68 грн. Оскільки вжиті контролюючим органом заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податку, виявились без результатними у зв`язку із недостатністю на рахунках відповідача коштів для погашення податкового боргу, позивач просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено; надано Головному управлінню ДПС у Волинській області дозвіл на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Волинь» в сумі 196767 (сто дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 68 копійок за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Лан-Волинь» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у відповідача в період з 31.07.2025 року і до 23.12.2025 року були наявні грошові кошти на банківських рахунках, однак Позивач не здійснював спроб, як слідує із доданих до позову копій платіжних інструкцій, на списання цих коштів.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, як слідує з довідки про наявність боргу по платежах до бюджету станом на 17.12.2025 року за ТзОВ «Лан-Волинь» обліковується податковий борг в загальній сумі 566917,76 грн.

З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Волинській області було сформовано та надіслано ТзОВ «Лан-Волинь» податкову вимогу від 06.04.2023 року №0000386-1306-0320 та детальний розрахунок сум податкового боргу, яку отримано боржником 11.04.2023 року.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

У зв`язку з виникненням права податкової застави, на виконання статті 89 ПК України, податковим органом було прийнято рішення №4901/6//03-20-13-06 від 06.04.2023 року про опис майна боржника податкову заставу та склав акт опису майна №71 від 12.11.2024 року, яким в податкову заставу було описано майно відповідача на загальну суму 196767,68 грн. Дана застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 13.11.2024 року за №31654913.

В свою чергу, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №140/14696/25, яке набрало законної сили, задоволено позовних вимог на суму 236542,25 грн.

На виконання рішення суду від 02.04.2024 року, податковим органом згідно з главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Украпи від 21.01.2014 року були виставлені наступні платіжні інструкції: №103 від 01.10.2025 року (АТ «Райффайзен Банк»); №99 від 01.10.2025 (АТ «Райффайзен Банк»); №81 від 31.07.2025 року (АТ «Райффайзен Банк»); №80 від 31.07.2025 (АТ «Райффайзен Банк»); №63 від 03.07.2025 року (Філія-Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк м. Луцька»); №105 від 01.10.2025 року (AT КБ «ПриватБанк»); №79 від 31.07.2025 року (АТ «Райффайзен Банк»).

Проте, вищезазначені платіжні інструкції було повернуто банківськими установами без виконання із зазначенням причини повернення «на рахунках відсутні кошти», а також з причин заборони звернення стягнення у зв`язку з цільовим призначенням рахунків.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано процедуру звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, оскільки спочатку контролюючий орган здійснив заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, та у зв`язку з їх недостатністю таких коштів звернувся з позовом щодо погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковою заставою є спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

При цьому, згідно пункту 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 88.2 статті 88 ПК України, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно пункту 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно із статею 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу вищевикладених норм податкового законодавства слід дійти висновку, що податковий борг платника може бути погашений за рахунок будь-якого його майна, переданого в податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, приймається на підставі рішення суду.

В свою чергу, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків-боржника у податковій заставі.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 440/14765/21.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, за відповідачем обліковується узгоджена сума податкового боргу; у відповідача наявне майно в податковій заставі, що підтверджено актом опису; податковим органом здійснювалось направлення платіжних доручень до банківських установ, які обслуговують відповідача.

Проте, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача, за результатом вжитих заходів податковий борг залишився непогашеним.

Тобто, у межах спірних правовідносин, контролюючим органом здійснювалися послідовні дії (передбачені законодавством) щодо погашення податкового боргу відповідачем, які повинні передувати зверненню до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

На підтвердження обставин, зазначених апеляційній скарзі про те, що у відповідача в період з 31.07.2025 року і до 23.12.2025 року були наявні грошові кошти на банківських рахунках та які могли бути об`єктом звернення стягнення, апелянтом не надано жодного доказу.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивачем дотримано процедуру звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, оскільки спочатку контролюючий орган здійснив заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, та у зв`язку з їх недостатністю таких коштів звернувся з позовом щодо погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Волинь» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №140/16413/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич