Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 15 липня 2026 р.
Справа: №560/1929/26
Суддя: Шидловський В.Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/1929/26
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
16 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (в особі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України (в особі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (оформлене листом/повідомленням від 30.12.2025) про відмову у задоволенні заяви щодо переведення до установи виконання покарань у Дніпропетровській області;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України (в особі Департаменту), яка полягає у ненаданні повної інформації щодо підстав переміщення позивача, створенні штучних перешкод у формуванні пакету документів (ненадання копії /паспорта) та формальному розгляді звернень без урахування індивідуальних обставин;
- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань повторно розглянути питання та здійснити переведення ОСОБА_1 до однієї з установ виконання покарань (або відповідного сектору СІЗО) у Дніпропетровській області, для відбування покарання ближче до місця проживання родини;
- стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (або з Державного бюджету України) на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (в особі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильного судового рішення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що за приписами ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки за подання цього позову позивач не сплатив судовий збір, однак заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір". Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року доставлена 16.02.2026 до електронного кабінету позивача (довідка від 17.02.2026).
Разом із тим, колегія суддів враховує, що позивач перебуває в умовах несвободи та фактично не має реальної можливості вільно і своєчасно користуватися електронним кабінетом, отримувати через нього процесуальні документи та оперативно реагувати на них у строки, встановлені судом.
Крім того, до апеляційної скарги додано позивачем довідку від 27.01.2026, видану бухгалтерією ДУ "Замкова виправна колонія (№58) про стан особового рахунку та відсутність коштів/заробітку, відповідно до якої станом на 27.01.2026 року залишок коштів на його особовому рахунку становить 535,35 грн.
Відтак, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали від 16.02.2026, оскільки відбуваючи покарання у ДУ "Замкова виправна колонія (№58) позивач об`єктивно був обмежений у доступі до свого електронного кабінету.
При цьому, апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Згідно із ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.
Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України ( в особі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua