Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №600/6055/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6055/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСІЛЬНИЙ СВІТ" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСІЛЬНИЙ СВІТ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2025/000285/2 від 21.08.2025 р. щодо МД №25UA408020030966U4 від 21.08.2025 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2025/000921 від 21.08.2025 р. щодо МД № 25UA408020030966U4 від 21.08.2025 р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2025/000311/2 від 05.09.2025 р. щодо МД №25UA408020032869U1 від 05.09.2025 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2025/001000 від 05.09.2025 р. щодо МД № 25UA408020032869U1 від 05.09.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 01.03.2025 між Twantex Company Limited (Продавець, юридична адреса: Тайвань, Новий Тайбей, район Чжунхе, вул.Jhongjheng 716, 9F-1, податковий номер: 23575484) та ТОВ "Весільний світ" (Покупець, код ЄДРПОУ: 44913167) укладено Контракт № 3. На виконання умов Контракту Продавець виставив інвойс № 250528 від 28.05.2025 на суму 47 095,76 дол. США. На підставі вказаного інвойсу позивачем подано до митного оформлення дві митні декларації: МД № 25UA408020030966U4 від 21.08.2025 та МД № 25UA408020032869U1 від 05.09.2025. За результатами їх розгляду відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості та картки відмови за вказаними деклараціями. З метою випуску товару позивач оформив замінні декларації та сплатив митні платежі у більшому розмірі. Загальна переплата митних платежів склала 466 414,24 грн. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки до кожної митної декларації було подано повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України, які у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору. На думку представника позивача, у наданих документах відсутні розбіжності, які б давали митному органу підстави для коригування митної вартості та відмови у митному оформленні товарів.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.03.2025 між Twantex Company Limited та ТОВ "Весільний світ" укладено Контракт № 3, відповідно до умов якого: Продавець продає, а Покупець купує товар на умовах CIF (Інкотермс 2020) відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних в комерційних рахунках-фактурах (інвойсах) (п.1.1 Контракту); асортимент, ціна, кількість та інші умови вказуються в Рахунку (інвойсі) Продавця, який необхідно прийняти і належним чином підписати обома сторонами (п.2.1 Контракту); Продавець зобов`язаний оплатити доставку (фрахт) у порт призначення та застрахувати товар на користь покупця від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення (п.3.1 Контракту).

На виконання умов Контракту Twantex Company Limited виставило інвойс № 250528 від 28.05.2025 на суму 47 095,76 дол. США.

21.08.2025 позивачем подано до митного оформлення МД № 25UA408020030966U4, разом із товаросупровідними документами, зокрема: пакувальним листом № 250528 від 28.05.2025; рахунком-фактурою (інвойсом) № 250528 від 28.05.2025; коносаментом № 0402 від 09.06.2025; автотранспортною накладною (CMR) № 23097 від 14.08.2025; декларацією про походження товару №250528 від 28.05.2025; висновком експертного підрозділу №1420003103-0096 від 28.05.2025; висновком № 1420003103-0117 від 25.06.2025; актом про проведення огляду №UA305090/2025/003228 від 20.08.2025; рахунком-фактурою про транспортно-експедиційні послуги № 2616 від 15.08.2025; довідкою про транспортні витрати № 1543/25 від 14.08.2025; довідкою про транспортні витрати б/н від 15.08.2025; Контрактом № 3 від 01.03.2025; договором про перевезення № 01/08/25 від 01.08.2025; копією митної декларації країни відправлення № AT//14/194/G1092 від 28.05.2025 та іншими документами.

За результатами розгляду поданих документів Чернівецькою митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2025/000285/2 від 21.08.2025 р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації № UA408020/2025/000921 від 21.08.2025 р. Зазначене рішення в якості підстав для коригування наводить виявлені розбіжності у поданих документах та вказує на застосування резервного методу визначення митної вартості за ст.64 МК України на основі раніше визнаних митних вартостей. За основу взято МД №UA100100/2025/439921 від 28.07.2025, рівень митної вартості 5,54 USD/кг.

05.09.2025 позивачем подано до митного оформлення МД № 25UA408020032869U1 з аналогічним за складом переліком документів, доповненим рішенням про визначення коду товару №КТ-UA408000-0029-2025 від 01.09.2025, висновком № 1420003103-0158 від 28.08.2025 та актом про взяття проб товарів від 21.08.2025.

За результатами розгляду зазначених документів митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2025/000311/2 від 05.09.2025 р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації № UA408020/2025/001000 від 05.09.2025 р. Вказане рішення ґрунтується на аналогічних підставах. Додатково відповідач зафіксував розбіжність між маршрутами, вказаними у довідці про транспортні витрати б/н від 15.08.2025 (п.Гданськ – пп.Ужгород) та рахунку № 2616 від 15.08.2025 (п.Гданськ – пп.Краківець).

З метою випуску товарів у вільний обіг позивач сплатив митні платежі за скоригованою вартістю, що підтверджується митними деклараціями № 25UA408020031184U0 від 22.08.2025 та №25UA408020032924U5 від 05.09.2025. Загальна переплата митних платежів склала 466 414,24 грн.

Позивач вважаючи дії відповідача незаконними за захистом своїх прав звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1-2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); транспортні (перевізні) документи; страхові документи (якщо здійснювалося страхування) тощо.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: договір з третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно із частинами 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами контролю митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Частина 7 статті 54 МК України встановлює, що у разі якщо митний орган не може аргументовано довести неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності її визначення; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Статтею 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод -- за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Відповідно до статті 64 МК України митна вартість оцінюваних товарів визначається за резервним методом з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена за цим методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних митними органами митних вартостях. При цьому у рішенні про коригування орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, а також докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні; зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю - зокрема, обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості (від першого до резервного) та обов`язок проведення реальних консультацій з декларантом.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі № 540/2605/18, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, від 21.02.2024 у справі № 804/7882/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що предметом цього позову є рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій. При розгляді цієї справи суд надає оскаржуваним рішенням оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, наведених у частині 2 статті 2 КАС України. Оцінка на предмет правомірності оскаржуваних актів проводитиметься виходячи з обґрунтувань, які такі рішення містять.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів видно, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про наявність розбіжностей у поданих документах. Суд оцінює кожну з наведених відповідачем розбіжностей окремо.

Щодо відсутності реквізитів конкретного документу у графі 8 ДМВ.

Суд зазначає, що графа 8 ДМВ “Джерела інформації, що використовуються для визначення митної вартості” є формальним елементом декларації митної вартості. Водночас ненаповнення цієї графи конкретними реквізитами документів само по собі не призводить до неможливості перевірки числових значень складових митної вартості, оскільки перелік поданих до митного оформлення документів міститься у самій митній декларації та додатках до неї. Відповідач не обґрунтував, яким чином відсутність посилань у графі 8 ДМВ унеможливила перевірку числових значень заявленої митної вартості на підставі поданих документів. Відтак, зазначена обставина не може слугувати самостійною підставою для відмови у визнанні митної вартості за першим методом.

Щодо відсутності підпису покупця в інвойсі (посилання на п.2.1 Контракту).

Суд встановив, що рахунок-фактура (інвойс) № 250528 від 28.05.2025 містить усі необхідні відомості для підтвердження числових даних заявленої митної вартості: найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну фактурну вартість. Згідно із п.3 ч.2 ст.53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) є документом, що підтверджує митну вартість товарів. Інвойс є розрахунковим документом постачальника, адресованим покупцеві, - це вимога на оплату, що підтверджує факт виставлення рахунку, а не взаємна угода сторін. Тому відсутність підпису покупця на інвойсі не змінює ані змісту угоди між сторонами, ані числових значень складових митної вартості товарів, та не може сама по собі свідчити про недостовірність задекларованої митної вартості. Умови п.2.1 Контракту щодо підписання інвойсу обома сторонами стосуються порядку виконання зобов`язань між сторонами договору і не впливають на правомірність застосування декларантом першого методу визначення митної вартості.

Щодо страхування товару на умовах CIF та ненадання страхового поліса до першої МД.

Поставка товару відбувалася на умовах CIF (Інкотермс 2020), відповідно до яких продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити страхування товару на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження під час перевезення. Отже, витрати на страхування товару несе продавець та включає їх до ціни товару. Таким чином, умови поставки CIF означають, що витрати на страхування вже включені до контрактної (фактурної) ціни і окрема перевірка їх підтвердження покупцем є зайвою. Відсутність окремого страхового поліса при першому митному оформленні не спростовує числових значень заявленої митної вартості, оскільки відповідно до умов CIF страхування є обов`язком продавця, а не покупця. Аналогічний висновок випливає щодо другої МД, до якої страховий поліс також не подавався.

Щодо ненадання Заявки до договору про надання транспортно-експедиторських послуг.

Суд зазначає, що декларантом у ході митного оформлення надано сам договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 01/08/25 від 01.08.2025. Відсутність окремих додатків до договору (Заявки) не позбавляє вже поданий рахунок та довідку доказової сили щодо вартості транспортних послуг, оскільки Заявка деталізує умови конкретного перевезення, але не змінює загального розміру витрат, підтверджених первинними документами. Митний орган не навів обґрунтованих підстав вважати, що ненадання Заявки призвело до невірного визначення числового значення складових митної вартості.

Щодо невідповідності числових значень транспортних витрат у рахунку та довідках задекларованим у МД значенням.

Суд звертає увагу на те, що: по-перше, МК України не визначає вичерпного виду доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому довідки та рахунки про транспортно-експедиційні послуги є допустимими доказами підтвердження витрат на перевезення товарів; по-друге, перелік документів на підтвердження транспортних витрат не є вичерпним; по-третє, відмінність числового значення може бути зумовлена курсовою різницею або розподілом витрат між відрізками маршруту до і після митного кордону України, що само по собі не свідчить про недостовірність задекларованої митної вартості. Суд також враховує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються - відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути самостійною підставою для висновку про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо розбіжності у маршрутах перевезення між довідкою та рахунком за другою МД.

Відповідач вказує, що довідка про транспортні витрати б/н від 15.08.2025 містить маршрут п.Гданськ - пп.Ужгород - с.Волока, тоді як рахунок № 2616 від 15.08.2025 - маршрут п.Гданськ - пп.Краківець - с.Волока. Суд, оцінюючи цей аргумент, зазначає наступне. Обидва документи видані одним і тим самим виконавцем транспортно-експедиційних послуг та стосуються одного і того самого перевезення. Незначна розбіжність у позначенні пункту перетину митного кордону (Ужгород або Краківець) може пояснюватися технічною помилкою або зміною маршруту під час перевезення і не змінює кінцевих пунктів відправлення та призначення вантажу. Зазначена обставина не спростовує числових значень витрат на перевезення та не може вважатися розбіжністю у розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, яка б унеможливила перевірку правильності заявленої митної вартості.

Оцінюючи наведені розбіжності у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що жодна з них окремо, ні всі вони разом, не є достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за ціною договору. Подані позивачем до митного оформлення документи за своїм складом та змістом відповідали вимогам статті 53 МК України, а виявлені відповідачем невідповідності мають формальний характер та не спростовують числових значень складових митної вартості товарів.

Щодо правомірності витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу на те, що відповідач витребував у декларанта перелік документів, що фактично охоплює весь перелік ч.3 ст.53 МК України. Проте відповідно до усталеної практики Верховного Суду витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Митний орган не обґрунтував, яким саме чином кожен із витребуваних документів міг би усунути конкретні розбіжності, на які він посилався. Відтак витребування повного переліку документів без пов`язання його з конкретними виявленими розбіжностями суперечить вимогам ч.3 ст.53 МК України.

Щодо дотримання процедури консультацій та послідовності застосування методів визначення митної вартості.

В оскаржуваних рішеннях відповідач вказав на неможливість застосування методів 2-5 та обрав резервний метод. При цьому зі змісту матеріалів справи не вбачається проведення реальних консультацій з декларантом у розумінні ч.5 ст.55 та ст.57 МК України. Відповідач фактично поставив декларанта перед фактом застосування резервного методу шляхом надсилання електронного повідомлення, що не може вважатися повноцінною консультацією, метою якої є обґрунтований вибір підстав для визначення митної вартості. Судом встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами КАС України покладено обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних і достовірних доказів не довів проведення з позивачем такої консультації та не спростував доводів позивача про її непроведення.

Колегія суддів зазначає, що дослідженням змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, встановлено, що всупереч положень пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 598, у них не відображені причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів).

(Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.)

Щодо відповідності оскаржуваних рішень вимогам ч.2 ст.55 МК України.

Суд перевіряє рішення про коригування митної вартості на наявність обов`язкових елементів. Зокрема, при застосуванні резервного методу рішення повинно містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості, а також пояснення щодо здійснених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умови поставки тощо (постанова Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18). Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості в оскаржуваних рішеннях, свідчить про те, що митним органом використано відомості щодо аналогічних категорій товарів (тканини поліефірні), однак найменування та характеристики товару різняться від оцінюваних. Обґрунтування коригувань на відмінності в умовах поставки, обсяг партії та інші комерційні умови в рішеннях відсутнє. Це додатково свідчить про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам законодавства.

Колегія суддів наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх або наближених за часом деклараціях, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару і не повинна базуватися на довільній або фіктивній вартості. Встановивши, що подані документи нібито містять розбіжності, контролюючий орган зобов`язаний вказати, які саме з поданих декларантом документів та які показники цих документів містять розбіжності, а також яким чином ці розбіжності впливають на правильність визначення митної вартості. Митним органом такого обґрунтування не надано.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що:

- позивачем разом з митними деклараціями до митного органу надано всі належні і допустимі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору;

- висновок відповідача про наявність розбіжностей і непідтвердженість заявленої за ціною договору митної вартості є безпідставним і ґрунтується на припущеннях;

- зміст оскаржуваних рішень та заяв по суті свідчить про процедурні порушення відповідача при здійсненні консультацій та послідовності застосування методів визначення митної вартості;

- у посадових осіб митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо. Відтак спірні рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Враховуючи протиправність рішень про коригування митної вартості товарів, наявні підстави для скасування і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як рішень похідного характеру.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.