Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №240/24963/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24963/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

15 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частина НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 22.10.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 звільнений в запас.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 25.02.2022 прийнятий на військову службу з 24.02.2022.

Також відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 № 1451/23/11889 від 18.09.2025, виданої на адвокатський запит, позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 24.02.2022 по 18.03.2022, з 22.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 05.08.2022, з 08.08.2022 по 12.12.2022, з 14.12.2022 по 31.12.2022.

Представник позивач 23.07.2025 звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 153.

Відповідач листом повідомив, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснюються заходи щодо перевірки достовірності та повноти відомостей, які впливають на нарахування та виплату військовослужбовцям одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2025 № 153, які потенційно можуть мати право на отримання даної винагороди. Проводиться збір та підтвердження інформації щодо сумарної кількості днів безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та інших відомостей, які впливають на здійснення нарахування та виплати даної одноразової грошової винагороди, в ході якого буде сформовано довідку про безпосередню участь у бойових діях за формою, затвердженою Окремим дорученням Міністра оборони України № 999/уд від 20.02.2025.

Вважаючи, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства тривалий час ухиляється від виконання обов`язку щодо виплати належної позивачу грошової винагороди та затягує процес виплати, позивач звернувся за захистом своїх правд до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч.1, ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч.1 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами ч.2 ст.9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст.9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153), пунктом 2 якої затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, з аналізу норм Постанови № 153, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Разом із цим, слід врахувати, що до суду позивачем надано довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин видану військовою частиною НОМЕР_3 від 18.09.2025 № 1451/03/11889. У відповідних графах довідки міститься інформація такого змісту:

- випадки про притягнення до кримінальної відповідальності: не обліковано;

- випадки про притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано;

- дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк її дії, яких не закінчився: не обліковано.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , зарахований на військову службу до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 з 24.02.2022, що сторонами не заперечується.

Разом із тим, на момент прийняття на військову службу за контрактом згідно з паспортом громадянина України позивачу було 19 років.

Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період 24.02.2022 по 18.03.2022, з 22.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 05.08.2022, з 08.08.2022 по 12.12.2022, з 14.12.2022 по 31.12.2022, що в сукупності становить 301 день та не заперечується відповідачем.

Беручи до уваги викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

Отже, у позивача наявні всі визначені Постановою № 153 умови для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її невиплата за цих обставин зі сторони відповідача є протиправною.

Слід наголосити на тому, що у даному випадку повноваження військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати зазначеної винагороди не є дискреційними. Оскільки матеріалами справи (зокрема довідкою № 1451/03/ НОМЕР_5 ) підтверджено виконання позивачем усіх кумулятивних умов, визначених пунктом 4 Постанови № 153, у відповідача виник імперативний обов`язок вчинити конкретну дію. Будь-яка альтернативна поведінка суб`єкта владних повноважень за умови відповідності особи критеріям закону є протиправною. Таким чином, зобов`язання відповідача здійснити виплату є належним способом захисту, який не є втручанням у дискрецію, оскільки правовий результат у цій ситуації є однозначним та передбачуваним.

Так, виключення позивача зі списків військових частин, в яких служив позивач під час військового стану, жодним чином не впливає на право позивача отримати дану допомогу, оскільки на момент набрання чинності Постановою № 153 та набуття права на отримання грошової допомоги позивачем він проходив службу у відповідача і саме у військової частини НОМЕР_1 виник обов`язок її виплати.

Саме до даної військової частини позивач звертався за її виплатою, та судом першої інстанції в межах розгляду даної справи констатував наявність у нього даного права та протиправної бездіяльності зі сторони відповідача.

Відтак, приписами пункту 4 Постанови № 153 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень у разі укладення ним контракту під час воєнного стану до досягнення ним віку 25 років та за умови безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. У розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України" та "Мюллер проти Австрії", концепція "майна" охоплює не лише наявні речі, а й законні сподівання на отримання певних виплат, якщо особа виконала всі умови, передбачені чинним законодавством.

Оскільки позивач станом на дату набрання чинності Постановою № 153 вже мав необхідну тривалість безпосередньої участі у бойових діях, що сукупно становить 301 день, та на той момент проходив військову службу, у нього виникло правомірне очікування на отримання грошової винагороди, яке набуло характеру захищеного майнового права, у той же час суд наголошує, що відповідач не заперечує того факту, що позивачу дійсно передбачено право на виплату винагороди.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ у справі "Будченко проти України", якщо державний орган відмовляє у виплаті, аргументуючи це відсутністю певної процедури або внутрішніми організаційними труднощами, це становить непропорційне втручання у право на мирне володіння майном. Суд констатує, що станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів існування об`єктивних перешкод, які б унеможливлювали виплату винагороди протягом понад семи місяців з моменту звернення позивача.

Щодо посилань відповідача на необхідність завершення заходів внутрішнього контролю згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України № 5601/уд від 26.09.2025, то судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що окремі доручення чи інші внутрішньовідомчі акти мають нижчу юридичну силу порівняно з Постановою Кабінету Міністрів України № 153. Відсутність належної координації між військовими частинами ( НОМЕР_1 та НОМЕР_6 ) або надмірне тривале проведення внутрішніх перевірок не може бути підставою для обмеження права особи на отримання належного їй грошового забезпечення. Зволікання у виплаті коштів протягом тривалого часу (з липня 2025 року) нівелює мету експериментального проекту - підвищення мотивації до служби - та покладає на військовослужбовця надмірний тягар невизначеності.

Посилання апелянта на те, що станом на момент подачі апеляційної скарги відповідачем від військової частини НОМЕР_7 отримано повідомлення щодо погодження нарахування та виплати винагороди ОСОБА_1 та командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) №87, яким внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 306 від 22 жовтня 2025 року і на підставі даного наказу позивачу буде нараховано та виплачено належну йому винагороду, колегія суддів відхиляє, оскільки такі зміни були внесенні лише 28.03.2026, тобто після прийняття оскаржуваного рішення, що не вказує на порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції при вирішенні справи.

Крім того, апелянтом не надано доказів щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Відтак, враховуючи, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції ні від позивача, ні від відповідача не надійшло належних та допустимих доказів виконання позовних вимог у повному обсязі, то колегія суддів вважає, що порушення прав позивача триває, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та правильно задоволенні судом першої інстанції.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частина НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.