Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №240/19591/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19591/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 19.07.2025 року, про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.07.2025 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовим, проходить військову службу та перебуває на обліку у Військової частини НОМЕР_1 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з грудня 2024 року по липень 2025 року неодноразово звертався з рапортами до Відповідача по звільнення з військової служби.

Як зазначає позивач, 03.07.2025 року ним було подано рапорт Відповідачу про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі статті 26 частини 12 пункту 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в зв`язку з тим, що матір ( ОСОБА_2 ) спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами розгляду рапорту Відповідачем листом від 19.07.2025 року Позивача було повідомлено про відсутність підстав для його звільнення з лав Збройних Сил України.

Вважаючи дії відповідача протиправними щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі статті 26 частини 12 пункту 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач звернувся до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, суть спірних відносин між сторонами зведена виключно до правомірності рішення відповідача в особі командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні позивача з військової служби на підставі статті 26 частини 12 пункту 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оформлену листом від 19.07.2025 року. Правомірність розгляду Відповідачем інших рапортів Позивачем в межах даної справи не оскаржується.

Підстави звільнення з військової служби під час під час дії воєнного стану передбачені правовими нормами статті 26 Закону №2232-XII.

Згідно з приписами пункту 3 частини 12 статті 26 цього ж Закону з військової служби під час дії воєнного стану звільняються військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 (батько), Позивач у справі, та ОСОБА_2 (мати). Копія свідоцтва долучена до позову та досліджена судом.

При цьому, відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 12.03.2025 року до актового запису про народження ОСОБА_3 05.06.2019 року було внесено зміни відносно прізвища та батька дитини з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 " на підставі заяви про визнання батьківства від 04.06.2019 року. Копія Витягу долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що згідно актового запису про смерть від 29.08.2024 року №1724923778788 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Барселона (Іспанія). Копія повного актового запису про смерть ОСОБА_2 з перекладом з іспанської мови на українську мову долучена до справи та досліджена судом.

Причиною відмови у звільненні Позивача з військової служби є ненадання Позивачем копії рішення органу опіки та піклування (суду) про призначення особи опікуном чи піклувальником за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та копії рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківських прав. Така відмова була зумовлена тим, що Позивач не надав докази на перебування дитини на його утриманні чи здійснення його виховання (опікунством чи піклуванням). Більш того, як зазначено у відзиві, Позивач неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів відносно матері дитини і в даний час Позивач притягується до відповідальності за скоєння тяжкого злочину, перебував під арештом, а на даний час - під домашнім арештом.

У відзиві на позовну заяву, з посиланням на ухвали Житомирського апеляційного суду у відповідних кримінальних провадженнях відносно Позивача зазначається про встановлення судами ризиків щодо можливості незаконного впливу Позивача на ОСОБА_2 та свідків у справі та про перебування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 за межами країни.

Судом встановлено, що 03.07.2025 року Позивачем був поданий рапорт про його звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 12 пункту 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в зв`язку з тим, що матір ( ОСОБА_2 ) спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До рапорту були долучені консульське підтвердження смерті ОСОБА_2 , повна копія актового запису про смерть ОСОБА_2 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копія судового рішення про зміну Позивачу цілодобового арешту на нічний.

Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення) закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають за командою рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право на їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Відповідно до пункту 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (надалі - Інструкція №170) із змінами та доповненнями на час спірних відносин, у додатку 19 до Інструкції наведено перелік документів, що подаються з рапортом про звільнення військовослужбовця з військової служби.

Як зазначено в пункті 14 додатку 19 до Інструкції №170, документами, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме військовослужбовцями, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, зник безвісти, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України:

- копія свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

- один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного із батьків безвісно відсутнім, або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідач при розгляді рапорту позивача безпідставно врахував вимоги пункту 16 додатку 19 до Інструкції №170, які не регулюють спірні відносини.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу (надалі - Перелік № 413).

Як зазначено абзаці другому вказаного Переліку, особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільненні із служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, а саме виховання матір`ю (батьком) - особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Отже, системний аналіз правових норм статті 26 Закону №2232-XII та вказаного Переліку № 413 свідчить, що звільнення із служби особи рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, та мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, зумовлена необхідністю забезпечити права та інтереси такої дитини та здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків.

В розумінні вимог статті 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Варто зазначити, що в розумінні вимог статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. При цьому, згідно приписів частини 2 статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Більш того, приписи статті 155 цього ж Кодексу передбачають, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Судом встановлено, що згідно вироків Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справах №279/1565/19, №279/50/22, №279/2225/23, №279/2053/23 Позивача визнано винним у скоєнні цілого ряду кримінальних злочинів відносно ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 .

Більш того, судом встановлено наявність кримінального провадження у справі №296/7315/23 по звинуваченню Позивача у підготовці вбивства ОСОБА_2 та її ненародженої дитини за допомогою сильнодіючого медичного препарату, який був виготовлений за винагороду посібником цього злочину. В межах даного провадження Позивачу був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було змінено на домашній арешт.

Крім того, згідно рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/1169/23 видано обмежувальний припис, яким заборонено Позивачу розшукувати ОСОБА_2 та вчиняти відносно неї певні дії.

Судовим наказом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/2254/24 було стягнено з Позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Одночасно судом встановлено, що за даними Єдиного реєстру судових рішень в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №279/5270/25 за позовом Органу опіки та піклування Коростенської міської ради до Позивача про позбавлення його батьківських права відносно сина ОСОБА_3 та стягнення аліментів.

Суд першої інстанції вказав, що розгляд даної справи №279/5270/25 не завершено, але судові рішення в ній (ухвали) засвідчують, що малолітній ОСОБА_3 проживає за межами України з ОСОБА_6 .

Одночасно дані Єдиного реєстру судових рішень засвідчують, що в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №279/6237/25 за позовом Позивача про відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , повернення її за попереднім місцем проживання та визначення місця проживання дитини з батьком. Розгляд даної справи №279/6237/25 також не завершено.

Як вже зазначалося судом, звільнення із служби особи рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, та мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, зумовлена необхідністю забезпечити права та інтереси такої дитини та здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків.

Разом з тим, наведені судом судові рішення беззаперечно засвідчують, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за межами України, перебуває на утриманні іншої особи, а не Позивача. Звернення Органу опіки та піклування Коростенської міської ради до суду про позбавлення Позивача батьківських права відносно сина ОСОБА_3 та стягнення аліментів також не можуть на даний час розцінюватися як підстава для звільнення Позивача з військової служби для виконання Позивачем своїх батьківських прав.

Вказані обставини не були враховані Відповідачем в ході розгляду рапорту Позивача від 03.07.2025 року про його звільнення з військової служби саме з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Таким чином, рішення Відповідача про відмову у звільненні Позивача з військової служби з підстав, передбачених пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", по причині ненадання копії рішення органу опіки та піклування (суду) про призначення особи опікуном чи піклувальником за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та копії рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківських прав суд першої інстанції обгрунтоувано визнав передчасним та таким, що не в повній мірі узгоджується із вимогами чинного законодавства та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов`язання Відповідача повторно розглянути рапорт Позивача від 03.07.2025 року про звільнення з військової служби та ухвалити відповідне рішення з урахуванням доводів суду, наведених в даній справі та обставин, встановлених в ході розгляду справ, що перебувають в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відносно Позивача.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.