Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №724/635/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 724/635/26

Головуючий у 1-й інстанції: Ахмедов Різван А.о.

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Товстун Н.М.,

представника відповідача - Гроссу Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського ВП №2 м. Хотин Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції Ратовського Дениса Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до Хотинського районного суду Чернівецької області і просила визнати протиправною та скасувати постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6557164 від 23.01.2026 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 19.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського ВП №2 м. Хотин Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції Ратовського Дениса Володимировича, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №6557164 від 23.01.2026 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП задоволено.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6557164 від 23.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень скасовано, закрито справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 гривня 20 копійок.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Сьомого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку, неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає, що працівниками поліції було належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення - керування транспортним засобом Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 із технічною несправністю, а саме: не освітлювався задній номерний знак, що не дає чітко визначити символи номерного знаку, а також позивач не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ, чим порушила п. 2.9. (в), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. При цьому апелянт також зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Зокрема, звертає увагу апеляційного суду на те, що можлива технічна несправність, що виникла під час руху (перегорання лампи), про яку водій не знав, виключає склад умисного правопорушення. Крім того, зазначає, що поліцейським не було проведено замірів видимості номера з відстані 20 метрів, що є обов`язковим критерієм для правопорушень, пов`язаних з ідентифікацією номерних знаків.

Представник відповідача в судовому засіданні навів аргументи, аналогічні до доводів апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити у позові.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 23 січня 2026 року, поліцейським СРПП ВП №2 (м. Хотин) ДРВП ГУНП в Чернівецькій області Ратовським Д.В., винесено постанову серія ЕНА №6557164 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гривень, за порушення п.2.9. «в» ПДР України.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 23.01.2026 о 22:17 год. в с. Клішківці по вул. Головна, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , із технічною несправністю, а саме, у якої не освітлювався задній номерний знак, що не дає чітко визначити символи номерного знаку, не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії, а також реєстраційний документ, чим порушила п. 2.9. (в) за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, виходив з того, що поліцейським, на дотримання вимог частини другої статті 77 КАС України, не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки з наявних матеріалів справи судом не встановлено суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, зокрема те, що позивач керуючи транспортним засобом марки Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 23.01.2026, умисно чи з легковажності допустила неосвітлення номерного знаку в темну пору доби.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху на всій території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3, 1.4 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до пункту 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом "в" пункту 2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Пунктом 2.1 "а" ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, в матеріалах справи наявний DVD-диск із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Відеозапис здійснений відеореєстратором патрульного автомобіля, яким зафіксовано рух автомобіля Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , в темну пору доби без освітлення заднього номерного знаку (відео 7236 та 7242). Вказана обставина була підставою для зупинки такого транспортного засобу.

Відеозапис здійснений нагрудною камерою працівника поліції містить фіксацію розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказаним відеозаписом підтверджується роз`яснення водію його прав та встановлено особу водія. Вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії позивачем не виконано, водійського посвідчення не пред`явлено.

Відтак, вказаними відеозаписами підтверджується порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Отже, судова колегія вважає, що наявна інформація на відеозаписах з місця події підтверджує висновки інспектора щодо обставин справи, тому є належними та допустимими доказами в розумінні КУпАП, які доводять наявність адміністративного правопорушення.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Колегія суддів вважає, що постанова серії ЕНА №6557164 від 23.01.2026 відповідає всім зазначеним вимогам.

Стосовно тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що строки оскарження постанови позивачем були пропущені, то апеляційний суд зазначає, що вказане питання розглядалося судом першої інстанції.

Так, судом першої інстанції було враховано, що постанову, у день її прийняття, позивач не отримувала, а звернення до суду відбулось на наступний день після ознайомлення представника позивача із матеріалами справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Враховуючи право скаржника на доступ до судочинства, клопотання позивача та надані позивачем на підтвердження причин пропущення строку звернення до суду докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом є поважними, а тому наявні підстави для поновлення строку звернення до суду.

З приводу аргументів представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу заяву, то колегія суддів зазначає наступне.

Посилання представника позивача на те, що поліцейським не було проведено замірів видимості номера з відстані 20 метрів, що є обов`язковим критерієм для правопорушень, пов`язаних з ідентифікацією номерних знаків, суд вважає помилковим, оскільки згідно правової конструкції та синтаксичного аналізу норми ч.1 ст. 123 КУпАП вимога щодо замірів видимості номера з відстані 20 метрів стосується виключно випадку забруднення номерного знаку, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака.

Стосовно ж доводів позивача, які були враховані судом першої інстанції, що вона перед початком руху перевірила справність освітлення, у тому числі заднього номерного знаку, а відповідна поломка склалася під час руху транспортного засобу і про таку поломку вона не могла бути обізнана, то позивач, на підтвердження вказаних доводів, не надав суду жодних доказів.

Разом з тим при вирішенні справи колегія суддів також враховує, що діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів національне законодавство України відносить до джерела підвищеної небезпеки.

Такі обставини як водіння автомобіля без наявності водійського посвідчення, без освітлення заднього номерного знаку, враховуючи, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, можуть призвести до аварійних ситуацій та завдати шкоди життю і здоров`ю людей, а тому вимагають особливої уваги з боку суду та відповідальності зі сторони водія.

Враховуючи вищевикладене та за встановлених у даній справі обставин. колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Наведені представником позивача твердження у відзиві не спростовують факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а зводяться до незгоди позивача із постановою працівника поліції та бажанням уникнути відповідальності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову у позові.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд перерозподіляє судові витрати сторін, понесені в суді першої інстанції. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач - фізична особа, відповідач - суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються; водночас понесені позивачем витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області задовольнити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ЕНА №6557164 від 23.01.2026 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського ВП №2 м. Хотин Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області сержанта поліції Ратовського Дениса Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови - без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає згідно з ч.3 ст.272 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16.07.2026.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.