Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №369/7865/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/7865/26

№ апеляційного провадження: 33/824/3131/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Болотов Є.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року, винесену під головуванням судді Омельченко М.М., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,-

встановив:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження захисник ОСОБА_1 зазначив, що вперше апеляційну скаргу на постанову суду від 11 травня 2026 року подано 19 травня 2026 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу повернуто захиснику ОСОБА_1

Повторно із апеляційною скаргою на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 звернувся 04 червня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та призначити покарання у виді сорока годин громадських робіт.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_1 зазначив, що постанова суду незаконна та підлягає скасуванню. Судом першої інстанції не взято до уваги долучені до матеріалів справи скріншоти переписки у месендженрі «Viber», які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

ОСОБА_1 та її захисник проти апеляційної скарги заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.

За ч. 3 ст. 173-2 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до п. 14, п. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 965435, 31 грудня 2025 року о 19 год 22 хв у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 у месенджері «Viber», чим погрожувала та принижувала, що призвело до погіршення стану здоров'я останнього.

Обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю саме потерпілого.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Дослідивши матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що вони не містять будь-яких об`єктивних доказів, які б давали можливість встановити вину ОСОБА_1 та довести об`єктивну сторону правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Відтак, лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 965435 не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи скріншоти повідомлень у месенджері «Viber», з яких вбачається, що зміст конкретних фраз, лексики та характеру використання мовних засобів не дають підстав для висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як вчинення насильства психологічного характеру. Крім того, відсутня можливість встановити номери телефонів та осіб, між якими відбувалося листування.

Також апеляційний суд враховує, що долучений до протоколу про адміністративні правопорушення рапорт поліцейського від 18 квітня 2026 року не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, а саме, будь-яких фактичних даних, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначений у ч. 1 ст.251 КУпАП.

Відтак, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження вчинення домашнього психологічного насильства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд першої інстанції зазначив щодо неможливості вчинення особою домашнього психологічного насильства у месенджері «Viber», вважаючи листування у ньому неналежним доказом.

Вказаний висновок суду є помилковим з огляду на таке.

Статтею 251 КУпАП та главою 4 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України визначено поняття доказів та доказування.

За ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані).

Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах, визнаються судом як оригінал документа.

У ч. 3 ст. 99 КПК визначено, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу.

Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Враховуючи, що електронним доказом є будь-яка інформація у цифровій формі, яка використовується для встановлення обставин справи, відтак, електронні (цифрові) докази, матеріали фотозйомки, звуко-, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих мережах (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих (приватні месенджери та телеграм-канали, особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам`яті тощо) є належними доказами.

У випадку доведеності завдання особою через будь-який месенджер словесних образ, погроз, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування чи інших діянь, спрямованих на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, вказане є підставою для кваліфікації дій як домашнього насильства та притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що постанову суду слід змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновок суду про неможливість вчинення домашнього насильства у месенджерах, зокрема у месенджері «Viber».

В іншій частині постанову суду слід залишити без змін.

Згідно ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

постановив:

Поновити захиснику ОСОБА_1 строк оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновок суду про неможливість вчинення домашнього насильства у месенджерах, зокрема у месенджері «Viber».

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 16 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Болотов