Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №756/13329/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Київ

Справа № 756/13329/25

Провадження №22-ц/824/6308/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Єврокредит»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія Єврокредит» звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь суму заборгованості в розмірі 236398,10 грн., а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 30.07.2019 між Акціонерним товариством «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 121-011-850-2-19-Г з ануїтетними платежами, за умовами якого кредитодавець надав кредитні кошти в розмірі 93457,94 грн строком з 30.07.2019 по 28.07.2023 з процентною ставкою (фіксованою) 39,00 % річних.

Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав Позичальнику кредитні кошти в сумі 93 457,94 грн. Однак, позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував і не сплачував всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості.

Станом на день подання цієї позовної заяви у відповідача перед позивачем існує заборгованість за Кредитним договором у розмірі 236 398,10 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 86 375,19 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 150 022,91 грн.

Вказана заборгованість розрахована станом на 03.09.2024, після 03.09.2024 жодних додаткових нарахувань, комісій, процентів, штрафів не проводилось. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг ФінансС» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором № 121-011-850-2-19-Г від 30.07.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до Відповідача - боржника за Кредитним договором № 121-011-850-2-19-Г від 30.07.2019.

Відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 236 398,10 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість на загальну суму 236 398,10 грн, а також судові витрати.

Одночасно з пред`явленням позову від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно нерухомого майна, яке належить Боржнику, яким є ОСОБА_1 , а саме: 1) квартири загальною площею 16,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2425869180000); 2) квартири загальною площею 41,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 484717132218); 3) 1/2 частини квартири загальною площею 49,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 159179880000).

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01.09.2025 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвоката Коростельова С.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо переходу до позивача права вимоги за Кредитним договір № 121-011-850-2-19-Г від 30.07.2019 до ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а відтак позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за вказаним договором у розмірі, зазначеному у розрахунку.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Фінансова компанія Єврокредит» адвокат Коростельов С.В, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

Вказує, що представником позивача у позовній заяві було зазначено про перехід права вимоги від АТ «Мегабанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та згодом до ТОВ «Фінансова компанія Єврокредит», зокрема позивач посилався на належні докази переходу права грошової вимоги за кредитним договором зокрема на копію Витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 року щодо Відповідача (Додаток № 13 до позовної заяви), а також на копію Витягу з Додатку № 1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року щодо Відповідача (Додаток № 19 до позовної заяви), що було прямо зазначено, як у тексті позовної заяви, так і в переліку Додатків до неї.

Вказує, що через невідому для позивача причину, можливо через технічну помилку підсистеми «Електронний суд», зазначені додатки фактично не були відображені у матеріалах справи при поданні позовної заяви в електронній формі, незважаючи на пряме посилання на них у тексті позовної заяви, та наявності їх в переліку додатків.

Зазначає, що Відповідно до статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 ЦПК України, суддя зобов`язаний протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху із наданням строку для усунення відповідних недоліків. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява обов`язково повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), а також зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових чи електронних доказів, копії яких додано до заяви. Таким чином, за наявності у позовній заяві переліку відповідних додатків та посилання на них у тексті позову, суд першої інстанції був зобов`язаний забезпечити дотримання встановленої процесуальної процедури, а не покладати негативні процесуальні наслідки на Позивача, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Вказує, що за відсутності окремих додатків до позовної заяви, поданої через підсистему «Електронний суд», суд першої інстанції не вжив передбачених чинним законодавством заходів, зокрема не зафіксував відсутність додатків у встановленому порядку та не склав відповідного акту, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, що унеможливило своєчасне усунення таких недоліків Позивачем.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу, сторона відповідача не скористалась.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, ТОВ «ФК «Єврокредит» та його представник адвокат Коростельов С.В., про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Судова повістка, яка надсилалася ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до наступних висновків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 30.07.2019 відповідачем була підписана заява №195240 на отримання кредиту на споживчі цілі у АТ «Мегабанк» на загальну суму 93457,94 грн, терміном користування 48 місяців.

Цього ж дня, 30.07.2019 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №121-011-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, позивач надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Кредит надається на споживчі цілі, шляхом: видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п. 1.2. Кредитного договору).

Згідно з п.1.3 Кредитного договору, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк» .

У пункту 2 Кредитного договору, сторони узгодили між собою наступні умови кредитування: кредит надається на строк - з 30 липня 2019 року до 29 липня 2023 року включно; загальний розмір кредиту - 93457,94 грн ; процентна ставка за користування кредитом - 39 %, реальна річна ставка - 63,771%; загальна вартість кредиту на дату укладення договору - 187592,65 грн; розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього), сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця- 3910,20 грн; процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. Договору - 0,1% річних.

Відповідач зобов`язався повернути одержаний кредиту повному обсязі до 16:00 год 28 липня 2023 року (п.3.2.1. Кредитного договору).

Згідно з п.3.2.3. Кредитного договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороді) за договором на передбачених договором умовах.

Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місць (п. 3.3.5 Кредитного договору).

Згідно з п.4.1 Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором (Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати позичальником та направляються на погашення суми кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії договору за умови виконання зобов`язання позичальником заборгованість його повністю погашається).

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28 липня 2028 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Вищевказані щомісячні платежі відповідач зобов`язаний був здійснювати відповідно до графіку платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком №1 до кредитного договору, який також особисто підписано відповідачем та згідно якого сума кредиту становить 93457,94 грн, термін кредитування - 50 місяців, та обумовлено повернення кредиту щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором з 30 липня 2010 року до 28 липня 2023 року включно.

Як убачається із матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 93457,94 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки від 30.07.2019 та виписками з рахунку.

Згідно з довідкою-розрахунком первісного кредитора АТ «МЕГАБАНК», станом на 03.09.2024 загальна сума заборгованість відповідача становить 236398,10 грн, з яких: 86375,19 грн - заборгованість за основним боргом, 150022,91 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Як вказано у позові, 03.09.2024 відповідно до результатів електронного аукціону, оформленого протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором № 121-011-850-2-19-Г від 30.07.2019.

У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором № 121-011-850-2-19-Г від 30.07.2019.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до п. 10 розділу І Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України Порушення вимог Інструкції, а також недбале зберігання, умисне псування, безпідставне знищення, підроблення, приховування, розкрадання, незаконна передача іншій особі службових документів, у тому числі електронних, а також незаконний доступ до них або до електронної бази даних тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Про втрату документа невідкладно доповідається керівникові підрозділу, складається акт (додаток 1) у трьох примірниках, один з яких передається керівникові апарату, другий - канцелярії для відповідного реагування в установленому порядку, третій примірник залишається у керівника відповідного підрозділу. Про складення акта робиться відмітка в реєстраційних документах.

Отже, аналіз наведеного положення Інструкції свідчить про те, що обов`язок щодо складення відповідного акта виникає саме у разі втрати документа.

Разом із тим, у цій справі відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції було втрачено відповідні документи. З матеріалів справи вбачається, що такі документи не були долучені позивачем до позовної заяви, а отже, обставини їх відсутності не є тотожними втраті документа судом.

Крім того, відповідно до матеріалів справи секретарем Миронюк Т. було складено Акт від 28 серпня 2025 року про відсутність документів які зазначає позивач додаток № 13 «Копія витягу з Додатку №1 до договору GL1N426240 про відступлення права вимоги від 03.09.2024 року зодо відповідача - оригінал доказу знаходиться у сторін договору»., додаток №19 «Копія витягу з додатку до договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року щодо відповідача - оригінал доказу знаходиться у позивача.

Таким чином, судом першої інстанції було вжито належних заходів реагування на виявлену відсутність зазначених у позовній заяві додатків, що підтверджується складеним актом від 28 серпня 2025 року. За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог пункту 10 розділу І Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до матеріалів справи, усі докази які були долучені до позовної заяви були зазначені в додатках до позовної заяви.

Разом з тим, п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не містить посилання на те, що всі зазначені у додатках до позовної заяви документи мають бути долучені до матеріалів справи.

Отже, суд першої інстанції мав можливість перевірити обсяг фактично поданих матеріалів, а також оцінити, чи перешкоджає відсутність окремих документів вирішенню питання про відкриття провадження у справі. За встановлених обставин підстав для застосування статті 185 ЦПК України та залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що з невідомих для позивача причин, можливо внаслідок технічної помилки підсистеми «Електронний суд», зазначені додатки фактично не були відображені у матеріалах справи під час подання позовної заяви в електронній формі, незважаючи на пряме посилання на них у тексті позовної заяви та зазначення їх у переліку додатків, є необґрунтованими.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження технічної несправності підсистеми «Електронний суд» або наявності технічного збою під час подання відповідних документів до суду. Саме по собі посилання на ймовірну технічну помилку без надання доказів її існування не може вважатися достатнім підтвердженням того, що відповідні документи були фактично подані разом із позовною заявою.

Крім того, обов`язок належного оформлення та подання позовної заяви з відповідними додатками покладається на особу, яка звертається до суду. Тому перекладення позивачем наслідків неналежного подання документів на можливу технічну помилку підсистеми «Електронний суд», за відсутності доказів такої помилки, є безпідставним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на припущеннях та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо фактичної відсутності відповідних документів серед матеріалів, поданих разом із позовною заявою.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення заочне Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна