Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №753/7384/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 753/7384/26

номер провадження: 33/824/2835/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хлопузяна Рената Дмитровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Хлопузяна Рената Дмитровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичну особу - підприємця (далі - ФОП), податкова адреса платника податків: АДРЕСА_1 , місце здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.155-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн 00 коп.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Хлопузян Р.Д. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 рокута прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Головним управлінням ДПС у місті Києві (далі - ГУ ДПС) порушено вимоги Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення №566 від 02 липня 2016 року (далі - Інструкція №566), запрошення для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення у порядку та у спосіб, передбачений п.12 розділу ІІ Інструкції №566, скаржнику вручено не було. Доказів виконання ГУ ДПС вимог Інструкції №566 матеріали справи не містять, що проігноровано суддею першої інстанції. Скаржник зазначає, що це порушення ГУ ДПС не є суто формальним, адже порушило права ОСОБА_1 , гарантовані ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, п.п.7 та 8 Інструкції №566, у тому числі і право на захист, оскільки під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення скаржник не був опитаний, йому не надано можливість подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, не роз`яснено права й обов`язки та не вручено примірник протоколу про адміністративне правопорушення в момент його складення.

Вказує, що за результатами перевірки ГУ ДПС складено акт №15836/Ж5/26/15/07/3695706734 від 09 березня 2026 року (далі - Акт перевірки), у якому викладено обставини про порушення платником податків норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148.

Зазначає, що відповідно до акта перевірки, фактична перевірка скаржника проводилася у період з 04 березня 2026 року по 09 березня 2026 року. При цьому, в акті перевірки вказано, що перед початком фактичної перевірки 04 березня 2026 року о 13 год 58 хв., ГУ ДПС було проведено контрольну розрахункову операцію, за результатами якої встановлено порушення скаржником порядку проведення розрахункових операцій, за що передбачена відповідальність за ст.155-1 КУпАП. За твердженням ГУ ДПС, зафіксованим в акті перевірки, адміністративне правопорушення скаржник вчинив 04 березня 2026 року о 13 год 58 хв. (цей же час є моментом виявлення особи, яка вчинила правопорушення). Проте, у порушення ст.254 КУпАП, ні в момент вчинення правопорушення, ні протягом наступних 24 годин, ні протягом часу проведення перевірки (04 березня 2026 року - 09 березня 2026 року) протокол про адміністративне правопорушення за ст.155-1 КУпАП відносно скаржника складений не був. Протоколом про адміністративне правопорушення від 23 березня 2026 року №1104 складений через 19 днів з моменту вчинення правопорушення (виявлення особи, яка вчинила правопорушення).

Посилається на те, що у додатку №18 до наказу від 13 лютого 2026 року №925-п, який був вручений скаржнику разом з цим наказом, визначено платника податків/об`єкта, перевірка якого проводиться, а саме інтернет-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2. Тобто у наказі від 13 лютого 2026 року №925-п на проведення фактичної перевірки відсутня вказівка про скаржника (ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як про платника податків, який підлягає перевірці. У свою чергу, оскільки відомості про суб`єкта господарювання, щодо якого призначено контрольний захід, згідно з п.81.1 ст.81 ПК України належать до обов`язкових реквізитів наказу про проведення фактичної перевірки, то неможливість ідентифікації суб`єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні (постанови Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №803/1171/17, від 01 червня 2022 року у справі №520/7331/21). У зв`язку з цим вважає, що перевірка скаржника, яка була проведена на підставі наказу від 13 лютого 2026 року №925-п та у зв`язку із проведенням якої ГУ ДПС був складений протокол від 23 березня 2026 року №1104, є незаконною.

Також посилається на те, що суддя першої інстанції під час розгляду справи встановив, що скаржник, нібито, здійснює свою діяльність як ФОП у точці видачі за адресою: АДРЕСА_2 , та що саме за результатами проведення податкової перевірки цієї господарської одиниці і встановлено порушення порядку проведення розрахункових операцій. Відповідні відомості суддя першої інстанції взяв із протоколу про адміністративне правопорушення №1104 від 23 березня 2026 року, у якому вказано про проведення фактичної перевірки господарської одиниці скаржника за адресою: АДРЕСА_2 , а також про те, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.155-1 КУпАП було вчинене саме за цією адресою. Проте указана обставина не відповідає дійсності, оскільки податковою адресою ФОП ОСОБА_1 та місцем здійснення ним підприємницької діяльності є: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та поданою самим ГУ ДПС до суду (разом з протоколом про адміністративне правопорушення) фотокопією звіту господарської одиниці, яка перевірялася, де торговою точкою ФОП ОСОБА_1 вказана «квартира Гмирі 15», а адресою торгової точки - АДРЕСА_1 .

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом належним чином. В той же час його захисник - адвокат Хлопузян Р.Д. вважав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хлопузяна Р.Д., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначено в постанові судді, що Державною податковою службою України Головного управління ДПС у місті Києві встановлено, що 04 березня 2026 року о 14 год 12 хв. при перевірці господарської одиниці (точка видачі): АДРЕСА_2 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено порушення проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного РРО без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документа встановленого зразка, форми та змісту на повну суму операції; не забезпечено ведення в установленому порядку законодавством облік товарних записів за місцем їх реалізації, чим порушено п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95 ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що зафіксовано актом фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , точки видачі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 вчинено правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, суддя першої інстанції дійшов висновку, що вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх сукупності: актом фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 09 березня 2026 року, внаслідок чого ОСОБА_1 , як посадовою особою, вчинено правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП тощо.

Так, ч.1 ст.155-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у вигляді накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Апеляційним судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення №1104 від 23 березня 2026 року, складений посадовою особою ГДІ ГУ ДПС у місті Києві Робаком М.В.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення при фактичній перевірці точки видачі за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 , точки видачі, ФОП вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) та/або програмного РРО (далі - ПРРО), без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції; не забезпечено ведення в установленому порядку законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, чим порушено п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, зафіксовано актом від 09 березня 2026 року №15836/Ж5/26/15/07/ НОМЕР_2 (а.с.2).

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення №1104 від 23 березня 2026 року складено щодо ОСОБА_1 лише на підставі акту фактичної перевірки, який сам по собі не може слугувати належним та допустимим доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Відповідно до п.54.5. ст.54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.86.8. ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.56.2 ст.56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до положень ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п.56.18 ст.56 ПК України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З наведених норм права вбачається, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.155-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

З огляду на те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення №1104 від 23 березня 2026 року не існувало податкового повідомлення-рішення і матеріали справи не містять доказів цього, настання відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП, виключається.

ЄСПЛ в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Отже у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП не доведена наявними у справі доказами, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення №1104 від 23 березня 2026 року та актом фактичної перевірки від 09 березня 2026 року, на які суддя першої інстанції послався у оскаржуваній постанові від 07 квітня 2026 року, а тому вказана постанова судді не може бути визнана законною та обґрунтованою.

За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою адвоката Хлопузяна І.О., подану в інтересах ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП- скасувати, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо нього - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.

Отже апеляційна скарга адвоката Хлопузяна І.О., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Хлопузяна Рената Дмитровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП,відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов