Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №757/43522/25-ц — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №757/43522/25-ц

Суддя: Стрижеус Анатолій Миколайович

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Київ

Справа № 757/43522/25

Провадження № 22-ц/824/8253/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

сторони: позивач Приватне акціонерне товариство

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

відповідачі ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 89 734,23 грн., з яких: 52 344,33 грн. - заборгованість з оплати за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, 60,97 грн. - заборгованість зі сплати за обслуговування вузлів комерційного обліку, 1 887,77 грн. - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування, 5 692,77 грн. - 3% річних, 29 748,39 грн. - інфляційні втрати, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмір 41,00 грн.

Позов було мотивовано тим, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послух з централізовано водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

05.08.2014 в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем). Таким чином, відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30.09.2021, від 31.12.2021, від 01.08.2022 та від 01.02.2024) (далі - Договір-2), у зв`язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.

Відповідачі користуються та отримують в повному обсязі житлово-комунальні послуги, однак, не виконують свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим, станом на 13 серпня 2025 року утворилась заборгованість за період з 01.01.2017 по 30.06.2025 у розмірі 54 293,07 грн.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України відповідачі мають відшкодувати три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання.

Ухвалою судді від 10 вересня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року позов ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 33 350 (тридцять три тисячі триста п`ятдесят) гривень 05 копійок; інфляційні втрати у розмірі 11 541 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок одна) гривня 82 копійки; 3 % річних у розмірі 2 056 (дві тисячі п`ятдесят шість) гривень 06 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» витрати з оплати судового збору в розмірі 1 583,95 грн., а також витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 21,45 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з надання та споживання житлово-комунальних послуг, відповідачі отримували послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, проте не надали належних, допустимих та достатніх доказів їх оплати в установленому законом та договором порядку.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами заявлено про застосування строків позовної давності, а позивачем не доведено обставин, які свідчать про переривання перебігу позовної давності. З огляду на це суд першої інстанції вважав, що позивачем пропущено позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за період до січня 2020 року, у зв`язку з чим стягнув основну заборгованість, інфляційні втрати та 3 % річних лише за період, який, на думку суду, не охоплювався позовною давністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за період з лютого 2017 року до січня 2020 року, ПрАТ «АК «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував наслідки спливу позовної давності, оскільки не врахував положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, а також положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який передбачав зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Заявник зазначає, що заборгованість, яка утворилася за надані послуги, починаючи з лютого 2017 року, не може бути визнана такою, щодо якої сплив строк позовної давності, оскільки такий строк був продовжений у силу Закону № 540-IX, а надалі зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув 3 % річних та інфляційні втрати за період з лютого 2017 року до січня 2020 року, хоча такі нарахування стосуються періоду до введення воєнного стану та не підпадають під заборону, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги та витребувано Печерського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи № 757/43522/25-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційну скаргу подано у частині незадоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується а тому суд апеляційної інстанції переглядає справу лише в оскаржуваній частині.

Згідно з частиною тринадцятою ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено у, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, шо 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (у подальшому перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал») як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (далі - Договір-1). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Повідомленням визначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримують послуги з централізованого постачання холодної види та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору-1, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору-1 від відповідачів не надходило.

Відповідно до п. 1.1 Договору-1, ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно із п. 3.1 Договору-1, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 1 Договору-2 Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 15 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Пунктом 7 Договору-2 визначено, що плата за послуги складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з інших юридичних фактів.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на час виникнення відповідної частини спірних правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 01 січня 2017 року до 30 червня 2025 року.

Факт наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги суд першої інстанції фактично визнав доведеним, однак відмовив у стягненні її частини виключно з підстав застосування позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг, проте не погоджується з висновком про сплив позовної давності за вимогами щодо заборгованості, яка утворилася з лютого 2017 року.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання, відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки оплата житлово-комунальних послуг має періодичний характер та здійснюється щомісячно, перебіг позовної давності за кожним щомісячним платежем починається окремо з моменту несплати відповідного платежу у встановлений строк.

Пунктом 1.1 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення передбачено, що платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Отже, заборгованість за лютий 2017 року мала бути сплачена до 20 березня 2017 року, а тому загальна позовна давність щодо цієї вимоги за звичайних умов спливала б 20 березня 2020 року.

Разом з тим, на час спливу цього строку вже діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким цей Кодекс доповнено Законом України № 540-IX, передбачено, що під час дії карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на території України діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Законом України № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У подальшому Законом України № 3450-IX пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон України № 4434-IX, яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено, набрав чинності 04 вересня 2025 року, тобто після подання позивачем позовної заяви до суду засобами поштового зв`язку.

За таких обставин колегія суддів виходить із того, що на момент звернення ПрАТ «АК «Київводоканал» до суду із цим позовом строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, починаючи з лютого 2017 року, не сплив.

Висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог за період з лютого 2017 року до січня 2020 року є помилковим, оскільки суд не врахував дію пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності на час карантину, а також дію пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо зупинення перебігу позовної давності на час воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями у розумінні статті 549 ЦК України, а мають компенсаційний характер, оскільки спрямовані на відшкодування кредиторові матеріальних втрат від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування боржником коштами, належними до сплати кредиторові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 було встановлено обмеження на нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних на заборгованість населення за житлово-комунальні послуги в період воєнного стану.

Разом з тим, спірні в апеляційному порядку 3 % річних та інфляційні втрати стосуються періоду з лютого 2017 року до січня 2020 року, тобто періоду, який передував введенню воєнного стану та прийняттю постанови Кабінету Міністрів України № 206.

Отже, обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 206, не є підставою для відмови у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання у період до 24 лютого 2022 року.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з лютого 2017 року до січня 2020 року до стягнення заявлено: 20 413,71 грн основної заборгованості, 3 504,28 грн 3 % річних та 17 476,78 грн інфляційних втрат.

Відповідачами належних, допустимих та достатніх доказів на спростування вказаного розрахунку або доказів повної чи часткової оплати заборгованості за цей період не надано.

Посилання відповідачів на непроживання за адресою надання послуг не спростовують обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки матеріали справи не містять належних доказів своєчасного повідомлення виконавця послуг про зміну кількості осіб, які фактично користуються послугами, звернення із заявою про проведення перерахунку, припинення надання послуг або опломбування відповідних мереж. Сам факт непроживання окремих осіб за адресою реєстрації без належного повідомлення виконавця та без оформлення перерахунку у встановленому порядку не є безумовною підставою для звільнення від оплати послуг, які надавалися за відповідною адресою.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає зміні шляхом додаткового стягнення з відповідачів на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2017 року до січня 2020 року у розмірі 20 413,71 грн, 3 % річних у розмірі 3 504,28 грн та інфляційних втрат у розмірі 17 476,78 грн., загальна сума до стягнення: 88 342,70 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що апеляційна скарга ПрАТ «АК «Київводоканал» підлягає задоволенню в оскарженій частині, а рішення суду першої інстанції змінюється шляхом додаткового стягнення з відповідачів заборгованості за період з лютого 2017 року до січня 2020 року, відповідно підлягає зміні і розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ПрАТ «АК «Київводоканал» сплачено судовий збір у розмірі 4 542 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією, долученою до апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції позовної давності є обґрунтованими, а вимоги апеляційної скарги в оскарженій частині підлягають задоволенню, з відповідачів на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн 00 коп.

Крім того, оскільки суд першої інстанції вже стягнув на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 583 грн 95 коп., а апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині розподілу судового збору за подання позову.

З урахуванням того, що позивач у апеляційній скарзі просить додатково стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 444 грн 05 коп., а апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованою, зазначена сума також підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних втрат за період з лютого 2017 року до січня 2020 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2017 року до січня 2020 року у розмірі 20 413 грн 71 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3 % річних за період з лютого 2017 року до січня 2020 року у розмірі 3 504 грн 28 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» інфляційні втрати за період з лютого 2017 року до січня 2020 року у розмірі 17 476 грн 78 коп.

Змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 444 грн 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua