Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №757/15595/26-п — Київський апеляційний суд

Справа №757/15595/26-п Суддя в суді першої інст. - Константінова К.Е.

Провадження № 33/824/3500/2026 Суддя-доповідач - Дрига А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнановинною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді попередження.

Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 у період часу з 15 год. 20 хв. 09.03.2026 по 00 год. 45 хв. 10.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , не виконувала свої батьківські обов?язки відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки місцезнаходження останньої було невідоме.

Не погоджуючись з постановою суду, апелянт подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно неї з недотриманням вимог ст.ст. 256, 268 КУпАП. Крім того, даний протокол та рапорт працівника поліції містять недостовірні відомості, що є підставою для визнання цих доказів недопустимими. Також зазначає, що під час складання протоколу їй не було роз`яснено її процесуальні права, чим було порушено право на захист. Крім того, стверджує, що під час оформлення матеріалів справи працівники поліції чинили на неї моральний тиск.

Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, та просила задовольнити її апеляційну скаргу.

Перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; рапортом працівника поліції від 10.03.2026, за змістом якого в період 15:20 год. 09.03.2026 по 00:45 год. 10.03.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції є недопустимими доказами, а в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними.

Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 150 Сімейного кодексу України, визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Так, згідно протоколу серії ВАБ №458860 від 10.03.2026 року, ОСОБА_1 у період часу з 15 год. 20 хв. 09.03.2026 по 00 год. 45 хв. 10.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , не виконувала свої батьківські обов?язки відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки місцезнаходження останньої було невідоме. Зазначений протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, роз`яснено ОСОБА_1 її права та обов`язки, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Із даним протоколом ОСОБА_1 ознайомилася, де засвідчила свій підпис. Будь-яких заперечень чи зауважень до протоколу не заявлено. Разом із тим, матеріали справи містять рапорт працівника поліції, у якому викладено обставини, аналогічні тим, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, що свідчить про їх послідовність та узгодженість.

Крім того, в матеріалах справи наявний рапорт Печерського УП ГУНП у м. Києві з бази «Армор», де зазначено, що 09.03.2026 о 22:40:37 диспетчером прийнято звернення ОСОБА_1 , що її донька не повернулась додому, останній раз спілкувалась з нею о 21:30 год., раніше зникала місяць тому.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до органів поліції із заявою про зникнення доньки не спростовує факту неналежного виконання нею батьківських обов`язків. Навпаки, зазначені обставини свідчать про відсутність належного контролю з боку матері за поведінкою та місцем перебування неповнолітньої дитини, оскільки між нею та донькою не було досягнуто належного взаєморозуміння і довірливого контакту. У зв`язку з цим для розшуку дитини були залучені працівники поліції, які виявили її на вулиці під час дії комендантської години без відома матері. Наведене у своїй сукупності свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення належного нагляду та контролю за поведінкою і місцем перебування неповнолітньої дитини.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітньої дитини.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига