Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №753/1946/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/9988/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/1946/26

16 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Анрєєва Ігоря Петровича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцева Л. В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2022 року № 447768 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн строком та на умовах, визначених договором. Процентна ставка встановлювалась умовами договору, що передбачали щоденне нарахування процентів за користування кредитом.

Позивач зазначив, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання, а саме здійснив перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, який свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

У подальшому, як зазначає позивач, право вимоги за Договором було відступлено на підставі договору факторингу на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 106 940,80 грн, у тому числі: 12 000,00 грн - основний борг, 94 940,80 грн - проценти, а також судові витрати.

Рішенням від 26.03.2026 року Дарницький районний суд м. Києва позов задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором у загальному розмірі 24 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

У решті позову відмовив.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач отримав грошові кошти, але не повернув їх, у нього виник обов`язок їх повернення. З урахуванням обставин справи, строку користування кредитом, поведінки сторін, вважав за необхідне зменшити заявлений розмір процентів до розумного рівня - 12 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 31.03.2026 року адвокат Анрєєв І. П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Зазначає, що надана банком довідка підтверджує лише технічний факт зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Водночас у ній відсутні відомості про те, що платником (ініціатором платежу) був саме «кредитор» у межах спірного кредитного договору. Довідка не містить посилання на підставу платежу (призначення платежу), що унеможливлює встановлення зв`язку між цією транзакцією та кредитними зобов`язаннями, про які заявляє позивач.

Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази генерації, відправлення на номер телефону відповідача та подальшого введення ним такого ідентифікатора саме в момент підписання договору № 447768. Надані позивачем довідки є внутрішніми документами (односторонніми актами) самого кредитора. Вони не містять відображення процедури логування користувача, фіксації IP-адреси або інших технічних даних, які б підтверджували факт реєстрації відповідача в інформаційно телекомунікаційній системі позивача. Оскільки позивачем не доведено факт підписання тексту договору у встановлений законом спосіб, то неможливо стверджувати, що відповідач, отримуючи кошти, погоджувався саме з тими «правилами кредитування» та «умовами», які долучені до позову.

Стверджує, що суд першої інстанції порушив порядок розподілу судових витрат, задовольнивши лише 22 % від позовних вимог (24 000,00 грн із 106 900 грн), не здійснив обов`язкового пропорційного зменшення витрат.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 05.05.2026 року подало відзив, у якому зазначило, що доводи відповідача про те, що він не отримував грошові кошти, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Пояснює, що Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладеним. У матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено Договір, отримав одноразовий ідентифікатор Х250 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Перерахування коштів здійснювалось через провайдера Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейтек» (далі - ТОВ «Пейтек») та на підтвердження цього надано повідомлення про перерахування коштів за Договором із зазначенням призначення платежу - зарахування на картку № НОМЕР_1 , а також дати та часу виконання цього перерахування.

Вважає, що представник відповідача не надав доказів на підтвердження понесених витрат, так як і не надав акта наданих відповідачеві послуг правової (правничої) допомоги. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн та зазначав, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Рішення суду ухвалено 26.03.2026 року, проте доказів понесених витрат надано не було.

Отже, на думку позивача, витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та нерозумними, а також недоведеними, зазначені представником відповідача судові витрати в розмірі 50 000,00 грн є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат та критерію розумної необхідності таких витрат.

Просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26.03.2026 року залишити без змін, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу відповідача відмовити.

Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач отримав грошові кошти, але не повернув їх, у нього виник обов`язок їх повернення. З урахуванням обставин справи, строку користування кредитом, поведінки сторін, вважав за необхідне зменшити заявлений розмір процентів до розумного рівня - 12 000,00 грн.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позову, то колегією суддів перевіряється лише в цій частині.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частина 2 ст. 1054 ЦК України встановлює, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 13.10.2022 рокуТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали Договір, умови якого передбачали надання коштів у розмірі 12 000,00 грн, на строк 365 днів, стандартна процентна ставка - 2,2 % в день, занижена процентна ставка - 1,54 % в день. Укладення договору відбулося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х250.

Згідно з Договором, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду Акціонерне товариство «Універсал Банк» надало інформацію, відповідно до якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , транзакція 13.10.2022 року на суму 12 000,00 грн була успішно здійснена, а грошові кошти зараховані на рахунок власника цієї картки, при цьому особа власника картки була належним чином верифікована банком.

01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 01022024, згідно з яким ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.

Позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, який у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність виконання ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 12 000,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений у Договорі.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером не належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Також відповідачне спростував, що на його картковий рахунок 13.10.2022 року, саме в день укладання Договору, надійшли грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010).

Відповідач не оскаржував Договір до суду, а тому він є дійсним.

З урахуванням обставин справи, строку користування кредитом, поведінки сторін, місцевий суд обґрунтовано зменшив заявлений розмір процентів до 12 000,00 грн.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат зі сплати судового збору та на правову допомогу необхідно змінити з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню на 22,45 %, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при поданні позову, у розмірі 543,83 грн (2 422,40х22,45 %), а також відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 898,04 грн (4 000,00х22,45 %).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Відтак оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнення судового збору та відшкодування витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 543,83 грн судового збору та 898,04 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Вимога адвокатаАндрєєва І. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення з позивача 50 000,00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з тим, особа, яка подала апеляційну скаргу, не подала доказів на підтвердження витрат на правову допомогу у встановлений законом строк. Таких доказів вона не подала і в суді апеляційної інстанції.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Керуючись ст. 141, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Анрєєва Ігоря Петровича задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2026 рокузмінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат: зі сплати судового збору, зменшивши цей розмір з 2 422, 40 грн до 543 (п`ятсот сорок три) гривні 83 копійки, на правову допомогу, зменшивши цей розмір з 4 000,00 грн до 898 (вісімсот дев`яносто вісім) гривень 04 копійки.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Реквізити сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ35234236, адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Головуючий: Судді: