Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №373/2024/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/2024/26 Головуючий у 1 інстанції: Свояк Д.В.

Провадження № 33/824/3579/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Кравченка Василя Володимировича на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року закрито провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 23 червня 2026 року прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Кравченко В.В. подав апеляційну скаргу. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накласти на неї стягнення у межах санкції вказаної статті. Посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи.

Дослідивши матеріали, приходжу до висновку, що апеляційна скарга прокурора не може бути прийнята до розгляду апеляційний судом та підлягає поверненню.

Положеннями ч. 2 ст. 7, ч. 3 ст. 8 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.287 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Спеціальною нормою, якою встановлений такий порядок, а саме, ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Частиною 1 ст.287 КУпАП визначено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу.

Положення ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП кореспондують з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що прокурор вправі оскаржувати лише ті постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, які стосуються застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Оскаржуваною постановою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Санкція ч. 2 ст. 172-6 КУпАП як захід адміністративного стягнення не передбачає обмеження свободи. Відтак, прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Кравченко В.В. не є особою, яка має право на оскарження постанови Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року.

Обґрунтовуючи своє право на подання апеляційної скарги, прокурор посилався на положення ст. 250 КУпАП.

Слід врахувати, що ст. 250 КУпАП має загальний характер і не стосується процедури апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення, розглянутих місцевими судами.

Ухвалою Конституційного Суду України №49-у/2015 від 08 грудня 2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.250 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями ч.5 ст.7, ч.1 ст.287, ч.2 ст.294 КУпАП та встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями КУпАП, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.Разом з цим, виходячи з принципу верховенства права, враховуючи існуючу неузгодженість діючого законодавства, суди при розгляді справ повинні керуватися положеннями ст.129 Конституції України, якою визначені основні засади судочинства, оскільки норми Конституції - є нормами прямої дії, а також практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, а в апеляційній скарзі прокурора йдеться про погіршення становища особи, тому право прокурора оскаржувати в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, не може бути поширено і не може охоплювати випадки не передбачені законом.

Частиною 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287, ч. 2 ст. 294 КУпАП прямо визначено, що прокурор вправі оскаржувати лише ті постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, які стосуються застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Обгрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, прокурор в апеляційній скарзі крім того, посилався на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 9-749/0/4-15 від 30 квітня 2015 року. Проте прокурор не врахував, що в роз`ясненнях, які містяться в пункті 8 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, зазначено, що правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, наведений вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. Згідно зі змінами до ст.294 КУпАП, внесеними Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Тобто, як зазначається в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративне правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

За таких обставин апеляційна скарга прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Кравченка В.В. на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, підлягає поверненню особі, яка її подала.

Також за результатами перегляду наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації було встановлено, що прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченко В.В. вже оскаржував у апеляційному порядку постанови судів першої інстанції, винесені щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП в інших справах. Постановами Київського апеляційного суду від 02 липня 2026 року в справі № 373/2034/26, від 06 липня 2026 року в справі № 373/2033/26, від 07 липня 2026 року в справі № 373/2023/26 апеляційні скарги прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка В.В. були повернуті у зв`язку з відсутності у нього права на апеляційне оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Кравченка Василя Володимировича на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.