Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №758/6777/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 758/6777/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8724/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. І. Якимець

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

14 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації)

«Київтеплоенерго»

відповідач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року,

у с т а н о в и в :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Зазначається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як наслідок, квартира за вказаною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло-та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

При цьому, зауважується, що відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відключалися/не відмовлялися.

Як стверджується у позові, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018-31.03.2025 складає 76 614,13 грн, а саме: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 12 804,97 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 19 431,43 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 065,55 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 13 416,52 грн.

У позові звертається увага на те, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

При цьому, позивач зазначає, що у відповідачів також існує заборгованість:

- за період до 31.10.2021 зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 52,64 грн; за період з 01.11.2021 з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 130,22 грн; з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 712,80 грн.

Також акцентується, що згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість у загальному розмірі 88 879, 43 грн., з яких: заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 12 804,97 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 1 856,72 грн; три проценти річних у розмірі 447,30 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 431,43 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 2 817,56 грн; три проценти річних у розмірі 678,77 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 065,55 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 3 391,88 грн; три проценти річних у розмірі 803,85 грн; пеня у розмірі 447,16 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 13 416,52 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 1 330,24 грн, три проценти річних у розмірі 301,48 грн, пеня у розмірі 190,34 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 130,22 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 712,80 грн; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення становить 52,64 грн;

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» судові витрати по 1009, 33 грн з кожного.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заначено, що суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки доводам та доказам представника ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості в певній частини з апелянта та з ОСОБА_1 , оскільки вони не проживали в квартирі та не користувались зазначеними комунальними послугами, суд не проаналізував положення законодавства та взагалі безпідставно залишив ці доводи поза увагою, що є підставою для часткового скасування рішення суду та ухвалення у відповідній частині нового рішення.

Щодо осіб, які проживають у квартирі з борговими зобов`язаннями, зазначає, що трьох кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2002 належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є донькою, що народилася у шлюбі зазначених осіб.

ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 після укладення шлюбу 25.04.2018, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

Зауважує, що всі вказані особи з часу придбання житла та до часу подачі позову до суду зареєстровані за даною адресою.

20.01.2004 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було розірвано, 13.05.2021 остання змінила своє прізвище на ОСОБА_1 .

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що починаючи з лютого 2017 року ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 проживали окремо від ОСОБА_3 за іншою адресою: АДРЕСА_2 , не вели з ним спільного господарства та не отримували вище зазначені житлово-комунальні послуги. ОСОБА_2 після народження дитини стала проживати окремо за адресою: АДРЕСА_3 , де орендує житло.

Окрім цього, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникали конфлікти на ґрунті особистої неприязні, спричинення останній тілесних ушкоджень, що стало підставою розірвання шлюбу, неможливістю спільного проживання, зміни разом з донькою ОСОБА_2 місця проживання, а у подальшому обмеженого доступу до квартири, по якій виникла заборгованість, що є предметом стягнення в рамках даної цивільної справи.

Отже, починаючи з лютого 2017 року квартирою за адресою: АДРЕСА_1 одноособово користується ОСОБА_3 , а відтак, на думку апелянта, лише він один є споживачем комунальних послуг, за які він не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості, яку зобов'язаний сплатити саме ОСОБА_3 .

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи (їх представників) та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір у даній справі, судом встановлено, що послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та постачання гарячої води в квартирі по АДРЕСА_1 , в період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, відтак позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг.

При цьому суд врахував, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі зверталися до позивача із заявами з приводу неправомірного нарахування заборгованості, без врахування показників лічильників, встановлених у квартирі. Долучені до матеріалів справи розрахунки заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , детально відображають нарахування, оплату, споживання, діючий тариф, у сукупності з іншими доказами у справі доводять споживання відповідачами відповідних послуг у вказаному обсязі.

Судом також зауважено, що відповідачі доводів позивача про вказану заборгованість не спростували, контррозрахунок заборгованості та доказів сплати заборгованості не подали, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довели.

Перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляціної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу України, підп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на те, що обов`язок по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18)

Відповідно до статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) КП «Київтеплоенерго» було опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24 червня 2004 року, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Проте відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на березень 2025 року складає 88 879, 43 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду, позивач вказував, що відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_1 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_4 наявний лічильник опалення, заводський номер: 2896, обсяг (Гкал) у період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2025 року склав 5 295,0675 (а.с. 26).

Правовідносини з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01 травня 2018 року на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

На виконання вимог Закону від 24 червня 2004 року КП «Київтелоегерго» на основі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Надання послуг до 01 травня 2018 року мешканцям вказаного будинку здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Постановою. Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24 червня 2004 року, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Квартира АДРЕСА_5 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість у визначеному позивачем розмірі.

Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду про наявність боргу відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги, що вимоги про стягнення заборгованості мало б бути завлено позивачем виключно до ОСОБА_3 , оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з 2017 року не проживали у квартирі, а отже і не мають нести обов`язок щодо сплати забргованості за надані житлово-комунальні послуги, з огляду на таке.

З реєстру територіальної громади м. Києва станом на 15 квітня 2025 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, зокрема, відповідачі: ОСОБА_1 , (30.10.2003 дата реєстрації), ОСОБА_2 (30.10.2003 дата реєстрації), ОСОБА_3 (08.10.2015 дата реєстрації).

За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Колегія суддів робить висновок, що позивачем пред`явлено позов до належних відповідачів, які у період виникнення боргу були зареєстровані у кв. АДРЕСА_5 .

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі в установленому законом порядку свою відсутність не оформляли.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) викладено правовий висновок, згідно якого «проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання апелянта на ту обставину, що в період виникнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживали у квартирі АДРЕСА_5 , а отже у них відсутній обов`зязок оплати таких послуг, оскільки останні зареєстровані у вказаній квартирі, а отже є користувачами наданих послуг.

Крім того, суд бере до уваги те, що позивач мав право заявляти позовні вимоги, як до всіх боржників разом так і до кожного з них окремо.

Враховуючи викладене, висновок суду щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості у загальному розмірі 88 879, 43 грн., з яких: заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 12 804,97 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 1 856,72 грн; три проценти річних у розмірі 447,30 грн;заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 431,43 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 2 817,56 грн; три проценти річних у розмірі 678,77 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 065,55 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 3 391,88 грн; три проценти річних у розмірі 803,85 грн; пеня у розмірі 447,16 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 13 416,52 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 1 330,24 грн, три проценти річних у розмірі 301,48 грн, пеня у розмірі 190,34 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 130,22 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 712,80 грн; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення становить 52,64 грн; є вірними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачкою судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна