Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №756/2524/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5578/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Київ

Справа № 756/2524/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Шевчука А.В.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В лютому 2025 року АТ «Таскомбанк» звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з них солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором від 03.05.2018 № 85605 у розмірі 464 171,45 грн.

Позов мотивовано тим, що 03 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «Аркада» укладено договір про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 з подальшими змінами та доповненнями (додаткові угода від 03.05.2018 № 1, додаткова угода від 23.08.2019 2, додаткова угода від 02.07.2020 № 3). Сума кредитування складала 505 277,88 строком користування до 01 травня 2043 року. Умовами кредитного договору передбачалося, що відсотки за користування кредитними коштами за визначалися за наступними ставками:

протягом періоду з 03 травня 2018 року по 02 серпня 2019 року - 14% річних;

протягом періоду з 23 серпня 2019 року по 30 червня 2020 року - 5% річних;

протягом періоду з 01 липня 2020 року по 01 липня 2020 року - 14% річних;

протягом періоду з 02 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 4,75% річних;

з 01 січня 2021 року - 14% річних.

30 червня 2023 року між ПАТ АКБ «Аркада» і позивачем укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N223724, на підставі якого позивач набув права кредитора та іпотекодержателя, в тому числі за кредитним договором від 03.05.2018 і додатковими угодами.

Позивач виконав зобов`язання належним чином і своєчасно, переказавши кредитні кошти на рахунок відповідача, проте відповідач ОСОБА_2 порушив кредитне зобов`язання (пункти 4.4.3., 5.1., 5.2. кредитного договору), кошти не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 464 171,45 грн.

30 серпня 2024 року банк звернувся до відповідача ОСОБА_2 з повідомленням-вимогою про погашення заборгованості, однак яку відповідач не виконав, оскільки не погасив заборгованість.

Солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором позивач обгрунтовує тим, що з 02 листопада 2013 року відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі і що кредитні кошти надавалися на сімейні потреби, а саме: для участі у Фонді фінансування будівництва з метою інвестування в житлове будівництво - квартири за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

На переконання позивача, відповідач ОСОБА_1 була обізнана про факт укладення кредитного договору, зокрема, 28 грудня 2020 року надала згоду ОСОБА_2 на укладення та підписання додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору, тож кредитні зобов`язання виникли для неї також на підставі частини четвертої статті 65 та частини другої статті 73 СК України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.03.2013 у справі № 6-163цс12, та правовим висновкам Верховного Суду, сформульованих у постанові від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц та в постанові від 07.10.2021 у справі № 295/8319/18..

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 в сумі 464 171,45 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5570,06 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у солідарному стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, а також відмовити у стягненні заборгованості за кредитним договором на суму 464 171,45 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки про дату, час і місце судового розгляду відповідача ОСОБА_1 не повідомлено належним чином; про судове провадження вона дізналася лише в листопаді 2025 року, оскільки наразі разом із малолітніми дітьми перебуває за кордоном з огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України. У матеріалах справи відсутні докази направлення позову за її зареєстрованим місцем проживання, вручення або спроби вручення кореспонденції чи будь-якого повідомлення про повернення поштового відправлення.

Апелянт також стверджує що рішення місцевого суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки за законом на укладення кредитного договору потрібна згода другого з подружжя, однак належні докази надання такої згоди на момент вчинення відповідачем ОСОБА_2 правочину в матеріалах справи - відсутні. Доводи позивача стосовно доведення факту надання відповідачем ОСОБА_1 згоди на укладення кредитного договору наявною у матеріалах справи заявою є необґрунтованими, оскільки згідно із цією заявою вона надала згоду на укладення неіснуючого «кредитного договору № 85605 від 03.05.2020», а не договору про іпотечний кредит № 85605 від 03.05.2018, також ця заява не містить номера додаткового договору, на укладення якого відповідач надала згоду.

Апелянт вважає, що розмір суми, про стягнення якої просив позивач, є необґрунтованим, оскільки позивач не надав руху коштів за договором про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 із зазначенням платіжного документа, виду операції, періоду оплати, суми по операції, залишку кредиту тощо; не надав до позовної заяви обґрунтований розрахунок сум, що підлягають стягненню.

Апелянт звертає увагу, що право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами у відповідача припинилося з пред`явленням вимоги про погашення заборгованості, тобто з 30 серпня 2024 року. Крім цього, неналежне обґрунтування заявлених до стягнення сум підтверджується розбіжністю між розмірами заборгованості у вимозі від 30.08.2024 та в позові - 464 171,45 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача АТ «Таскомбанк» - Баженов А.В. просив відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що позов з копіями доданих до нього документів було направлено відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим листом з описом вкладення відповідно до процесуального права та Правил надання послуг поштового зв`язку, а також додано квитанцію про поштове відправлення. Також, про судове провадження в суді першої інстанції апелянт була обізнана, що підтверджується отриманням відповідачами повідомлення-вимоги від 30.08.2024, а також визнанням представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позову в частині вимог до її клієнта.

Позивач вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи згоди відповідача ОСОБА_1 на укладення кредитного договору, оскільки у разі укладення договору в інтересах сім`ї цивільні права й обов`язки за цим договором виникають в обох з подружжя, що відповідає правовому висновку Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 333/911/20.

Позивач заперечує проти аргументів апелянта стосовно недоведеності обґрунтованості розміру кредитної заборгованості, оскільки сума заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача АТ «Таскомбанк» - Баженов А.В. заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважала обґрунтованими доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, правом на подання відзиву відповідач ОСОБА_2 не скористався, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 і частини другої статті 372 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 16 червня 2026 року на електронну пошту суду надіслала заяву, підписану електронним цифровим підписом, про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача АТ «Таскомбанк» - Баженова А.В., відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою, або повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, судові повідомлення - судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року позовну заяву АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 03 червня 2025 року об 11:00 год. (а.с. 58).

Судом першої інстанції витребувано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 з Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь від 25.02.2025 № 1145481, згідно з якою місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 56).

Суд сформував судові повістки про виклик в підготовче судове засідання та направив їх сторонам. Судова повістка про виклик відповідачу ОСОБА_1 повернулася до місцевого суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 64).

У подальшому судом формувалися судові повістки про виклик в судові засідання на 08 вересня 2025 року о 15:15 год. (а.с. 76), на 04 листопада 2025 року о 10:00 год. (а.с. 96) і на 11 листопада 2025 року о 17:00 год. (а.с. 103) та направлялися сторонам, за виключенням відповідачу ОСОБА_1 , якій вказані судові повістки про виклик не направлялись, у справі відсутні конверти поштового відправлення (а.с. 76, 96, 103). При цьому, на судових повістках про виклик в судові засідання на 08 вересня 2025 року і на 04 листопада 2025 року проставлена відмітка «за кордоном».

11 листопада 2025 року судом ухвалено оскаржуване рішення (а.с. 105).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2022 року у справі № 522/18010/18 «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У свою чергу, повернення судової повістки за закінченням строку зберігання не вважається «днем вручення судової повістки» в розумінні частини восьмої статті 128 ЦПК України. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист, тому вона не може давати суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, або ж він відсутній, чи особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено за місцем проживання.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 і від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17.

Таким чином, відповідача ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції належними чином.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року в частині задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 50 ЦПК України кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 окремо не подавав апеляційної скарги на рішення місцевого суду і не підписував апеляційну скаргу спільно з ОСОБА_1 , то предметом апеляційного провадження є вирішення спору по суті за позовними вимогами АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, водночас законність та обґрунтованість рішення за позовними вимогами АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_2 не перевіряється.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 02 жовтня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 02 жовтня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва (а.с. 34).

03 травня 2018 року між ПАТ КБ «Аркада» і відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 85605, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) у сумі 505 277,88 грн. для участі у Фонді фінансування будівництва з метою інвестування в житлове будівництво згідно договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 85605 від 26 квітня 2018 року на строк до 1 травня 2043 року.

Позичальник зобов`язався на умовах договору повернути кредит в сумі 505 277,88 грн. 88 коп. та сплатити проценти за користування кредитними коштами (пункт 2.1. договору).

Банк нараховує проценти на залишок заборгованості та за фактичний строк користування кредитними коштами, включаючи день видачі і виключаючи день повернення, виходячи з процентної ставки в розмірі 14,00% річних (пункт 2.2. договору).

Розмір плати за користування кредитними коштами банк розраховує згідно з п. 5.5 договору. Для розрахунку процентів кількість днів року приймається за 365 днів та у місяці за фактом (пункт 2.3. договору).

Позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти не пізніше дати, зазначеної в п.2.1 договору, шляхом поступового погашення своєї заборгованості за договором на рахунки в банку відповідно до графіку повернення кредиту, узгодженого сторонами в додатковому договорі, який є невід`ємною частиною договору. Днем повернення всієї суми кредиту є день внесення позичальником останнього платежу в рахунок погашення заборгованості за договором (пункт 5.1. договору).

Позичальник зобов`язався щомісячно, не пізніше 15 числа відповідного місяця платежу, сплачувати на рахунок в банку проценти за фактичну суму та строк користування кредитними коштами станом на 29 число попереднього місяця (пункт 5.2. договору).

У випадку повного повернення кредитних коштів позичальник зобов`язався здійснити платежі у черговості згідно п. 5.10 договору (пункт 5.3. договору).

Проценти за користування кредитними коштами банк нараховує щомісячно з дати перерахування банком кредитних коштів. Нарахування процентів за користування кредитними коштами банк здійснює 29-го числа кожного місяця за період з 29-го числа попереднього місяця по 28 число поточного місяця (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пункту 6.9. договору, у разі порушення позичальником основного зобов`язання або обов`язків за цим договором, банк направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов`язання з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом 60 календарних днів від дати отримання вимоги банку позичальник не задовільнить її в повному обсязі, банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України та іпотечним договором. Сторони дійшли згоди, що письмова вимога вважається отриманою позичальником на 10 календарний день з дати реєстрації банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв`язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує 10 календарних днів) або в день особистого вручення позичальнику зазначеній, у письмовій вимозі.

Документом, що підтверджує відправлення банком листа з вимогою про усунення порушення виконання порушеного зобов`язання та про дострокове виконання основного зобов`язання, є квитанція поштового відділення про відправлення рекомендованого листа позичальнику за адресою, зазначеною в договорі або додатковому договору до нього з останньою датою, що передує даті відправлення банком листа.

20 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до голови ПАТ АКБ «Аркада» із заявою, в якій просив розглянути можливість отримати кредитні кошти строком на 300 місяців, зазначивши наступні відомості:

назва забудови - ТОВ «АркадаБудівництво» ; район забудови - м. Київ, вул. Глушкова, 6 ; номер об`єкта будівництва - 6819; номер об`єкта інвестування - 204 ; поверх - 21 ; кількість кімнат - 1 ; загальна площа - 36,59 ; загальна вартість об`єкта (без 1,9%) - 635 934,2 грн ; сума з 1,9% та % внесення власними коштами - 143 000 грн. (22,06%); сума (з 1,9%) та % кредиту - 505 250,97 (77,94%) (а.с. 24).

Надалі, 03 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до голови правління ПАТ АКБ «Аркада» із заявою, в якій просив перерахувати надані кредитні кошти в сумі 505 277,88 грн. на рахунок № НОМЕР_2 «Транзитний рахунок за розрахунками фізичних осіб згідно з договорами про участь у ФФБ ПАТ АКБ «Аркада» в ПАТ АКБ «Аркада», м. Київ, МФО 322335, код ЄДРПОУ 19361386, призначення платежу: «Внесення коштів за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва №85605 від 26.04.2018 року за рахунок кредиту ОСОБА_2 , договір про іпотечний кредит № 85605 від 03.05.2018 року. Без ПДВ» (а.с. 25).

Також, 03 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до голови правління ПАТ АКБ «Аркада» із заявою, в якій зазначив наступне:

«Я запевняю, що правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_3 , будуть оформлені тільки на моє ім`я, на підставі яких я зобов`язуюсь передати вищевказану квартиру в іпотеку для забезпечення виданого кредиту згідно договору про іпотечний кредит № 85605 03.05.2018р.» (а.с. 25).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що ПАТ АКБ «Аркада» надає відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 505 277,88 грн., строк кредитування - 300 місяців, мета отримання кредиту - інвестування в житлове будівництво згідно з договором про участь у Фонді фінансування будівництва, процентна ставка, відсоток річних складав 14%, комісія за надання кредиту у розмірі 1,2500% від суми наданих кредитних коштів (одноразово) в розмірі 6315,97 грн., загальні витрати за кредитом в сумі 6315,97 грн., орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становила 1 455 913,68 грн., реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 14,98% (а.с. 27).

03 травня 2018 року першим заступником голови правління ПАТ АКБ і начальником Управління кредитування фізичних осіб Департаменту кредитування видано розпорядження про перерахування з рахунку НОМЕР_3 кредитних коштів у сумі 505 277,88 грн. згідно з договором про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 ОСОБА_2 на рахунок НОМЕР_2 «Транзитний рахунок за розрахунками фізичних осіб згідно з договорами про участь у ФФБ ПАТ АКБ «Аркада» в ПАТ АКБ «Аркада», призначення платежу: «Внесення коштів за договором про участь у Фонді фінансування будівництва №85605 від 26.04.2018 року за рахунок кредиту ОСОБА_2 , договір про іпотечний кредит № 85605 від 03.05.2018 року. Без ПДВ» (а.с. 35 зворот).

З меморіального ордеру від 03.05.2018 № 1 вбачається, що ПАТ АКБ «Аркада» переказало з рахунку НОМЕР_3 кошти в розмірі 505 277,88 грн. на рахунок НОМЕР_2 , отримувач «Т/Р ЗА РОЗР.Ф/О ЗА ДОГ.ФФБ», призначення платежу «Внес. Кошт. За Дог. Про уч. У ФФБ №85605 від 26.04.2018 р. за рах.кред. ОСОБА_2 дог.про іп. Кр. № 85605 від 03.05.2018 р. Без ПДФ. Розп. ДК від 03.05.2018» (а.с. 35).

Додатковою угодою від 23.08.2019 № 2 пункт 2.2. договору про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 викладено в такій редакції:

«2.2. Банк нараховує проценти на залишок заборгованості та за фактичний строк користування кредитними коштами, включаючи день повернення, виходячи з відсоткової ставки за користування кредитними коштами: на період з 3 травня 2018 року до 22 серпня 2019 року - в розмірі 14,00 % річних; на період з 23 серпня 2019 року до 30 червня 2020 року - в розмірі 5 % річних; починаючи з 1 липня 2020 року - в розмірі 14,00 % річних».

Додатковою угодою від 02.07.2020 № 3 пункт 2.2. договору про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 викладено в такій редакції:

«2.2. Банк нараховує проценти на залишок заборгованості та за фактичний строк користування кредитними коштами, виключаючи день повернення, виходячи з відсоткової ставки за користування кредитними коштами: на період з 3 травня 2018 року до 22 серпня 2019 року - в розмірі 14,00 % річних; на період з 23 серпня 2019 року до 30 червня 2020 року - в розмірі 5,00 % річних; на період з 01 липня 2020 року до 01 липня 2020 року - в розмірі 14,00 % річних; на період з 02 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року - в розмірі 4,75 % річних; починаючи з 01 січня 2021 року - в розмірі 14,00 % річних.

28 грудня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ АКБ «Аркада» із заявою, в якій зазначила:

«Я, ОСОБА_1 , обізнана з загальними вимогами додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю розуміючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, котре відповідає моїй внутрішній волі, володіючи українською мовою, даю згоду моєму чоловікові ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на укладення та підписання Додаткового договору про внесення змін та доповнень №__ до Кредитного договору №85605 від «03» травня 2020 року, на умовах визначених в додатковому договорі.

При цьому я стверджую, що укладання Додаткового договору здійснюється моїм чоловіком в інтересах сім`ї на умовах, які ми попередньо обговорили і вважаємо вигідними для нас. Шлюб з ОСОБА_2 зареєстровано ЗАГС Подільським р-н області м. Києва. Свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 .

Зміст ст. 65 Сімейного кодексу України щодо права подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, мені відомо» (а.с. 52).

На підставі додаткового договору від 19.03.2021 № 4 про внесення змін та доповнень до договору про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 сторони кредитного зобов`язання домовились, що банк проводить реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором з дати підписання даного додаткового договору по 24 вересня 2023 року включно. З дня, наступного за днем припинення дії цього додаткового договору, умови погашення заборгованості встановлюються відповідно до умов кредитного договору, що діяли до моменту укладення сторонами цього додаткового договору.

Сторони погодили, що неустойка (штрафи, пені), право на яку виникло до моменту укладення цього додаткового договору, не застосовується у разі виконання позичальником умов реструктуризації, передбачених даним додатковим договором.

Позичальник не пізніше наступного дня після укладання даного додаткового договору зобов`язується сплатити банку кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 363,19 гривень шляхом зарахування грошових коштів.

Сторони домовились, що незважаючи на інші положення кредитного договору, на строк дії цього Додаткового договору встановлюється процентна ставка за користування кредитом у розмірі 0,01 процента річних (пункт 4 додаткового договору № 4).

Сторони домовились, що, незважаючи на інші положення кредитного договору, на строк дії цього додаткового договору встановлюються наступні умови погашення заборгованості за кредитним договором:

сплата основного боргу та нарахованих процентів за кредитним договором у період дії цього додаткового договору здійснюється щомісячно до 15 числа поточного місяця (пункт 5.1. додаткового договору № 4).

позичальник зобов`язаний щомісячно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором сплачувати банку 2 000 грн. (пункт 5.2. додаткового договору № 4).

нараховані у період дії цього додаткового договору проценти сплачуються окремо від щомісячного платежу (пункт 5.3. додаткового договору № 4).

30 червня 2023 року між ПАТ АКБ «Аркада» та АТ «Таскомбанк» укладено договір № GL3N223724 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (а.с. 37) і складено додаток № 2 до цього договору (а.с. 40), за якими право кредитора та іпотекодержателя перейшли до АТ «Таскомбанк», у тому числі за договором про іпотечний кредит № 85605 від 03.05.2018.

30 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з повідомленням-вимогою № 27005/70.2, в якій, посилаючись на пункт 6.9. договору про іпотечний кредит від 03.05.2018, повідомив, що у разі порушення позичальником вимог, банк направляє позичальнику рекомендованим листом письмову вимогу про усунення порушення та виконати невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом 60 календарних днів від дати отримання вимоги банку позичальник не задовільнить її в повному обсязі, банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України та іпотечним договором. Сторони дійшли згоди, що письмова вимога вважається отриманою позичальником на 10 календарний день з дати реєстрації банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв`язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує 10 календарних днів) або в день особистого вручення позичальнику зазначеній, у письмовій вимозі.

Документом, що підтверджує відправлення банком листа з вимогою про усунення порушення виконання порушеного зобов`язання та про дострокове виконання основного зобов`язання, є квитанція поштового відділення про відправлення рекомендованого листа позичальнику за адресою, зазначеною в договорі або додатковому договору до нього з останньою датою, що передує даті відправлення банком листа

Позивач зазначив, що повернення кредиту та сплати нарахованих процентів в повному обсязі за договором про іпотечний кредит, повинні бути здійснені протягом 60 календарних днів з дня одержання повідомлення - вимоги Позичальником.

У випадку непогашення, у встановлений у цій вимозі строк, заборгованості за Договором про іпотечний кредит перед Банком у повному обсязі, Банк відповідно до діючого законодавства, буде ініціювати примусове стягнення заборгованості за Договором про іпотечний кредит в судовому порядку або в інший спосіб, відповідно до законодавства України (а.с. 33, 36, 36 зворот).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 03.05.2018 № 85605, укладеного з позичальником ОСОБА_2 , вбачається станом на 14 лютого 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором складав 464 171,45 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 407 033,67 грн., заборгованість за відсотками - 57 137,78 грн., період нарахування з 30 червня 2023 року по 13 лютого 2025 року (а.с. 53).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання, які встановлюються договором або законом, є припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, сплата неустойки, а також відшкодування збитків.

У відповідності до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, шо договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, шо виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 25.11.2020 у справі № 452/926/16-ц і від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном. Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 205/5882/18 викладено правовий висновок, що норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Таким чином, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержані за рахунок кредитних коштів майнові права на квартиру, будівництво якої не завершено, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Як встановлено апеляційним судом, станом на день укладення кредитного договору відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі, а отже кредитне зобов`язання за договором іпотечного кредиту від 03.05.2018 на суму 505 277,88 грн. для участі у Фонді фінансування будівництва з метою інвестування в житлове будівництво згідно з договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 85605 від 26 квітня 2018 року на строк до 1 травня 2043 року виникло для обох відповідачів.

Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виник солідарний обов`язок з виплати заборгованості за кредитним договором, що включало як тіло кредиту, так і нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не надавала згоду на вчинення цього правочину і що таким доказом не може слугувати заява відповідача ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє.

З матеріалів справий апеляційним судом встановлено, що 20 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до голови ПАТ АКБ «Аркада» із заявою, в якій просив розглянути можливість отримати кредитні кошти строком на 300 місяців, зазначивши наступні відомості: назва забудови - ТОВ «АркадаБудівництво»; район забудови - м. Київ, вул. Глушкова, 6 ; номер об`єкта будівництва - 6819; номер об`єкта інвестування - 204; поверх - 21 ; кількість кімнат - 1 ; загальна площа - 36,59; загальна вартість об`єкта (без 1,9%) - 635 934,2 грн; сума з 1,9% та % внесення власними коштами - 143 000 грн. (22,06%) ; сума (з 1,9%) та % кредиту - 505 250,97 (77,94%) (а.с. 24).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 реалізував намір придбати житлове приміщення, будівництво якого не завершено, перебуваючи у шлюбі. При цьому, в рамках кредитних правовідносин 28 грудня 2020 року відповідач ОСОБА_1 надала згоду на укладення та підписання додаткового договору про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 03.05.2018 № 85605, що свідчить про її обізнаність зі змістом кредитного правовідношення, зокрема, про наслідки порушення зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач не надала жодних доказів, що фінансування будівництва житлового приміщення - квартири мало на меті задоволення потреб, відмінних від потреб сім`ї.

Апелянт також стверджує, що заявою від 28 грудня 2020 року вона надавала згоду на укладення «неіснуючого кредитного договору від 03.05.2020 № 85605», а не договору про іпотечний кредит № 85605 від 03.05.2018, і що ця заява не містить номера додаткового договору, на укладення якого відповідач надала згоду.

Апеляційний суд відхиляє зазначені доводи, оскільки зі змісту заяви відповідача ОСОБА_1 від 28 грудня 2020, адресованої Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКБ «Аркада» Луньо І.В., вбачається, що вона надала відповідачу ОСОБА_2 згоду на укладення додаткового договору до кредитного договору саме від 03.05.2018, оскільки договір № 85605, про який йдеться у заяві, було укладено 03 травня 2018 року. Тоді як відповідачем не надано доказів, що у її заяві йде мова про інший кредитний договір, укладений її чоловіком 03 травня 2020 року з АТ АКБ «Аркада».

Що стосується надання відповідачем ОСОБА_1 згоди на укладення «неіснуючого кредитного договору», то колегія суддів оцінює такі доводи критично, оскільки вони спростовуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів: відповідач ОСОБА_2 вступив у кредитні правовідносини з метою придбання житлового приміщення (квартири) у період шлюбу, шлюб є чинним. Надалі, відповідач ОСОБА_1 надала згоду на укладення відповідачем ОСОБА_2 додаткової угоди, за змістом якої банк зобов`язався реструктуризувати кредитну заборгованість . Вказані факти свідчать про взаємоузгодженість дій співвідповідачів та обізнаність відповідача ОСОБА_1 з умовами кредитування, зокрема, зазначене підтверджується наявною у матеріалах справи заявою відповідача ОСОБА_1 від 28.12.2020, в якій вона сама підтвердила, що обізнана із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю розуміла значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідає її внутрішній волі, володіючи українською мовою.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині суд апеляційної інстанції оцінює як намір відповідача уникнути від виконання обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором.

Крім цього, відповідач ОСОБА_1 не надала жодних доказів, що заява від 28.12.2020 є частиною іншого зобов`язання, відмінного від того, яке є предметом цього судового розгляду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості в частині нарахованих відсотків з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з письмовою вимогою-повідомленням, в якій вимагав від відповідача достроково погасити заборгованість за кредитним договором відповідно до пункту 6.9. договору іпотечного кредиту від 03.05.2018.

Пунктом 6.9. договору іпотечного кредиту від 03.05.2018 передбачено, що у разі порушення позичальником умов основного зобов`язання, банк направляє позичальнику рекомендованим листом письмову вимогу про усунення порушення та виконання цієї вимоги.

Якщо протягом 60 календарних днів від дати отримання вимоги банку позичальник не задовільнить її в повному обсязі, банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України та іпотечним договором. Сторони дійшли згоди, що письмова вимога вважається отриманою позичальником на 10 календарний день з дати реєстрації банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв`язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує 10 календарних днів) або в день особистого вручення позичальнику зазначеній, у письмовій вимозі.

Документом, що підтверджує відправлення банком листа з вимогою про усунення порушення виконання порушеного зобов`язання та про дострокове виконання основного зобов`язання, є квитанція поштового відділення про відправлення рекомендованого листа позичальнику за адресою, зазначеною в договорі або додатковому договору до нього з останньою датою, що передує даті відправлення банком листа.

На підставі частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом 1 глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В пункті 54 постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/2018 викладено правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені висновки підтвердила Велика Палати Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16, оскільки не вбачала підстав для їх відступу. Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила раніше висловлений свій висновок, викладений у пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, та зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання, нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з письмовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором 30 вересня 2024 року, здавши її до відділення установи поштового зв`язку АТ «Укрпошта», тож, враховуючи досягнуту домовленість за пунктом 6.9. договору іпотечного кредиту від 03.05.2018, відповідач отримав вимогу про погашення заборгованості 09 вересня 2024 року і саме з цієї дати розпочав перебіг шістдесятиденний строк на дострокове погашення заборгованості за кредитом, відповідно, граничний строк нарахування відсотків спливав 08 листопада 2024 року.

З розрахунку вбачається, що за період з 09 листопада 2024 року по 13 лютого 2025 року позивач нарахував відсотки на суму 15 118,13 грн., а саме: за період з 09 по 30 листопада 2024 року - 3422,03 грн.; за період з 01 по 31 грудня 2024 року - 4826,69 грн.; за період з 01 по 31 січня 2025 року - 4839,78 грн.; за період з 01 по 13 лютого 2025 року - 2029,63 грн.

Таким чином, сума заявлених до стягнення відсотків у розмірі 57 137,78 грн. підлягає зменшенню на 15 118,13 грн., які нараховані банком поза межами строку кредитування, який був змінений банком шляхом надіслання вимоги про дострокове погашення кредиту. У зв`язку з чим позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 42 019 грн. 65 коп.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність у повному обсязі скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог до обох відповідачів є безпідставними, оскільки відповідач ОСОБА_2 , представник якого брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, рішення суду не оскаржував, тим самим погодившись із рішенням. Тому апеляційний суд рішення суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 не переглядає.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року з відповідачів стягнуто судовий збір у розмірі 5570,06 солідарно.

Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, оскільки процесуальним законом не передбачено солідарного стягнення судових витрат.

За подання позовної заяви позивач сплатив 5570,06 грн., відповідно у разі задоволення позовних вимог кожен з відповідачів повинен відшкодувати позивачу по 2785,03 грн. витрат по сплаті судового збору.

Оскільки рішення суду в частині вимог до ОСОБА_2 апеляційний суд не переглядає, то з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача 2785 грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки за подання апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 сплатила 10 443,85 грн. та вимоги її скарги було задоволено на 3,3%, відповідно у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 відмовлено на 3,3%, тому з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача, з урахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі : 2785 грн. 03 коп. - 344 грн. 65 коп. ( 3,3% від 10 443,85 грн.) = 2440,38 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог:

Стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 03.05.2018 № 85605 в сумі 449 053 ( чотириста сорок дев`ять тисяч п`ятдесят три) грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» витрат зі сплати судового збору в розмірі 5570,06 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2785 грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2440 грн. 38 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.