Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №755/6542/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №755/6542/25

Суддя: Таргоній Дар'я Олександрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/6542/25 Головуючий у І інстанції Марфіна Н.В.

Провадження №22-ц/824/8845/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2026рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 2024 року приблизно о 19 год 00 хв в селі Квітневе, Броварського району Київської області по вул. Гоголівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ман» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2

Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 28 січня 2025 року визнав ОСОБА_2 винним у вищезазначеній ДТП.

Позивач зазначає, що транспортний засіб «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД». Водій ОСОБА_2 працює водієм у ТОВ «СІЛЬПО ФУД», цивільно - правова відповідальність вказаного транспортного засобу застрахована у ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» за договором обов`язкового страхування.

Напівпричеп «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві власності, яка одразу після ДТП звернулась до ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» з повідомлення про настання страхової події.

Вдповідно до звіту про визначення матеріального збитку, завданого власнику напівпричепу «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 11 грудня 2024 року, складеного ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс», вартість матеріального збитку в результаті пошкодження напівпричепу «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 складає 139 246,33 грн, при цьому вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 64 974,88 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів 6 097,05 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту 227 248,00 грн, загальна вартість відновлювального ремонту складає 298 319,93 грн.

ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» погодило суму відшкодування та сплатила страхове відшкодування у розмірі 139 246,33 грн, таким чином, різниця між страховим відшкодуванням та завданими збитками становить суму у розмірі 159 073,60 грн, яку позивач просив стягнути з ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» на свою користь.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що оцінювачем було встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу та вартість матеріального збитку, заподіяного власниці транспортного засобу співпадають та становлять 139 246,33 грн.

06.01.2025 страхова компанія повідомила позивачку, що погоджена сума по напівпричепу «KOGEL SN 24», номерний знак НОМЕР_2 , складає:- у випадку виплати на реквізити СТО - 139 246,33 грн;- у випадку виплати на реквізити власнику авто - 116 038,61 грн.

27.02.2025 позивачка повідомила страхову компанію про згоду на страхове відшкодування в розмірі 116 038,61 грн з огляду на ті обставини, що реальний ремонт транспортного засобу не був проведений, а тому виплата була зменшена на суму ПДВ, яка становить 23 207,72 грн (139 246,33 грн. х 20%).

Позивачка одержала від страхової компанії 116 038,61 грн, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, без врахування суми ПДВ.

У позовній заяві позивачка визначила розмір відповідальності відповідача, як власника транспортного засобу «MERCEDES-BENZ ACTROS 1841LS», державний номер НОМЕР_4 у сумі 159 073, 60 грн. Ціна позову визначена як різниця між вартістю відновлювального ремонту напівпричепа у розмірі 298 319, 93 грн та вартістю відновлювального ремонту з врахуванням зносу транспортного засобу у розмірі 139 246,33 грн (298 319, 93 грн - 139 246,33 грн).

Вважає, що наведені у рішенні суду першої інстанції правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду стосуються обставин, які не є тотожними з обставинами цієї справи.

Вказані у рішенні суду першої інстанції правові висновки стосуються цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахованої саме полісом обов`язкового страхування, що посвідчує укладення внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування.

При цьому, у полісі зазначається страхова сума, що підлягає виплаті страховиком за заподіяну страхувальником шкоду.

Відмінними є ті обставини, що між відповідачем, як страхувальником, та ПрАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (страховик), було укладено генеральний договір від 14.06.2024 №10109889724 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 1.3.1. генерального договору предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать Закону, пов`язані із відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, вказаного у цьому договорі.

У списку застрахованих транспортних засобів, зазначених у додатку №1 до генерального договору під номером 48 вказано транспортний засіб «MERCEDES BENZ ACTROS 1841LS», номерний знак НОМЕР_4 , що був учасником ДТП.

Відповідно до підпункту 6.3.1. пункту 6.3. розділу 6 генерального договору сторони дійшли згоди, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілих осіб відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта та/або звіту (акту) оцінювача.

Отже, відповідач, уклавши генеральний договір, погодився з його умовами про те, що страхова компанія у випадку настання страхового випадку зобов`язана сплатити витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта. Вибір страховика та умов договору страхування належить кожній особі, яка вирішила вступити в договірні відносини з приводу страхування. Відповідно, така особа має нести обов`язки, що випливають із укладеного договору.

Згідно з звітом від 11.12.2024 №41111 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Експертна Компанія «Фаворит Ассистанс», визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - «KOGEL SN 24», номерний знак НОМЕР_2 , що перебуває у власності позивачки, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, становить 139 246,33 грн. Страховик виконав умови генерального договору та відшкодував позивачці вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу в розмірі 116 038,61 грн без врахування суми ПДВ, з огляду на те, що ремонт напівпричепа не був проведений. У страховика згідно з умовами генерального договору немає жодних інших обов`язків по сплаті інших страхових витрат.

Таким чином, стягнення із страховика вартості відновлювального ремонту в межах ліміту відповідальності суперечить умовам, вказаним у підпункті 6.3.1. пункту 6.3.розділу 6 генерального договору від 14.06.2024 №10109889724 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до яких сторони домовилися, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілих осіб відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта та/або звіту (акту) оцінювача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - Лесько Ю.А. заперечує проти задоволення вимог скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Євстіфєєв Ю.В. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, своїх представників для участі у розгляді справи не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Керуючись частиною другою статті 372 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справи без їх участі, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Так, судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини справи.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2025 року у справі № 361/11175/24 ОСОБА_2 визнано винним за статтею 124 КУпАП.

Як зазначено у мотивувальній частині постанови: «Згідно протоколу серії ЕПР1 № 162625 від 30 жовтня 2024 року про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_2 30 жовтня 2024 року о 19 год. 00 хв. в с. Квітневе, Броварського р-ну, Київської обл. по вул. Гоголівська, керуючи автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом «Шмітз» д.н.з. НОМЕР_5 , перед початком руху не переконався, що маневр буде безпечний та здійснив зіткнення з автомобілем «Ман» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 1.5, 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП».

Напівпричеп «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві власності.

ПП «Будпостач» (власник тз «Ман» д.н.з. НОМЕР_1 ) звернулося до ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» з заявою-повідомлення про випадок з транспортним засобом.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складеного ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс» від 11 грудня 2024 року №41111, вартість матеріального збитку в результаті пошкодження напівпричепу «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 складає 139 246,33 грн, при цьому вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 64 974,88 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів 6 097,05 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту 227 248,00 грн, загальна вартість відновлювального ремонту складає 298 319,93 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 139 246,33 грн.

Також встановлено, що транспортний засіб «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 був застрахований в ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 221460866 зі страховим лімітом 160 000,00 грн.

Крім того, відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (генеральний договір № 101098897 від 14 червня 2024 року), укладеного між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та ПрАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» страховий ліміт на момент страхового випадку складає 550 000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3.1 генерального договору у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілих осіб відшкодовуються витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта та/або звіту (акту) оцінювача, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до рахунку - фактури від 17 березня 2025 року № ЕТИ-0317149 вартість шини та диска на пошкоджений напівпричеп складає 23 507,00 грн.

Згідно рахунку на оплату від 12 березня 2025 року № 242 виготовлення тентової штори та ремонт складає всього 52 304,00 грн.

Відповідно до рахунку від 14 березня 2025 року № 2500999 вартість відновлювального ремонту пошкодженного напівпричепа складає 246 519,28 грн.

27 лютого 2025 року ОСОБА_1 надіслала до ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» лист-погодження, відповідно до якого підтвердила, що з розміром страхового відшкодування, розрахованого страховиком та необхідного для здійснення відновлювального ремонту в розмірі 116 03861 грн згодна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 передчасно звернулась з позовом до ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про відшкодування 159 073,60 грн збитку, враховуючи ту обставину, що ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» сплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 139 246,33 грн, що не перевищує ліміту відповідальності договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 221460866 зі страховим лімітом 160 000,00 грн та за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (генеральний договір № 101098897 від 14 червня 2024 року) зі страховим лімітом 550 000,00 грн. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

За приписами статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Як визначено у статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

При цьому стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Таким чином Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Одночасно за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Відтак, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Водночас у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно із вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р- вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.

З матеріалів даної справи вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» на підставі договору від 04.04.2020 з ТОВ «Експертна Компанія «Фаворит Ассистанс» замовила звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого позивачці, як власниці колісного транспортного засобу.

11.12.2024 експертна компанія склала звіт вихідний №41111 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «KOGEL SN 24», номерний знак НОМЕР_2 , що перебуває у власності позивачки ОСОБА_1 .

У пункті 4.3 звіту «Визначення вартості матеріального збитку» оцінювач вказав, що сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу становить 139 246,33 грн. У результаті оцінювач прийшов до висновку, що станом на 18.11.2024 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «KOGEL SN 24», номерний знак НОМЕР_2 , складає 298 319,93 грн, ринкова вартість цього транспортного засобу складає 303 650,00 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власниці після аварійного пошкодження транспортного засобу, дорівнює 139 246,33 грн.

Згідно з пунктом 1.3.1. Генерального договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №10109889724 від 14.06.2024 року, укладеного між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», як страхувальником, та ПрАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (страховик), предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать Закону, пов`язані із відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, вказаного у цьому договорі.

У списку застрахованих транспортних засобів, зазначених у додатку №1 до генерального договору під номером 48 вказано транспортний засіб «MERCEDES BENZ ACTROS 1841LS», номерний знак НОМЕР_4 , що був учасником ДТП.

Відповідно до підпункту 6.3.1. пункту 6.3. розділу 6 генерального договору сторони дійшли згоди, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілих осіб відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта та/або звіту (акту) оцінювача.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Отже, відповідач ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», уклавши Генеральний договір, погодився з його умовами про те, що страхова компанія у випадку настання страхового випадку зобов`язана сплатити витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта.

Вибір страховика та умов договору страхування належить кожній особі, яка вирішила вступити в договірні відносини з приводу страхування. Відповідно, така особа має нести обов`язки, що випливають із укладеного договору.

Згідно з звітом від 11.12.2024 №41111 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Експертна Компанія «Фаворит Ассистанс», визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - «KOGEL SN 24», номерний знак НОМЕР_2 , що перебуває у власності позивачки, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, становить 139 246,33 грн. Страховик виконав умови генерального договору та відшкодував позивачці вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу в розмірі 116 038,61 грн без врахування суми ПДВ, з огляду на те, що ремонт напівпричепа не був проведений.

З огляду на вказане, страховиком в повному обсязі виконано зобов`язання за з умовами Генерального договору, тому страховик немає будь-яких інших обов`язків по сплаті страхових витрат.

Таким чином, стягнення із страховика вартості відновлювального ремонту в межах ліміту відповідальності суперечить умовам, вказаним у підпункті 6.3.1. пункту 6.3.розділу 6 Генерального договору від 14.06.2024 №10109889724 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до яких сторони домовилися, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілих осіб відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта та/або звіту (акту) оцінювача.

У п. 14 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4 зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

У відповідності до вимог п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов до висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Суд наголосив, що випадку, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 листопада 2025 року у cправі № 907/1051/24 визначив, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), необхідно використати нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (див. висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від ліміту страхового відшкодування (страхової виплати);

- у справі № 522/15636/16-ц: виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суду у справі № 486/716/20 від 21 вересня 2022 року, постанова Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-6914с15).

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320са20).

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування, що визначене з урахування зносу, не покриває розмір збитків завданих потерпілому, він має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, зважаючи на те, що відповідач на підставі Генерального договору від 14.06.2024 №10109889724 з ПрАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, яким сторони домовилися, що страхова компанія у випадку настання страхового випадку зобов`язана сплатити витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, висновки суду першої інстанції про те, що страховик повинен сплатити більшу страхову суму в межах ліміту відповідальності за договорами страхування, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування такого рішення.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що під час апеляційного перегляду позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, знайшов своє підтвердження в розмірі 159073,60 грн, і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Убачається, що за подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1272,60 грн.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, понесені заявником у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають до стягнення з відповідача.

При цьому, враховуючи, що апеляційна скарга позивача задовольняється судом апеляційної інстанції, отже з ТОВ «СІЛЬПО-ФУД»підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1909,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

РішенняДніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ЄДРПОУ 40720198, 02152, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Тичини Павла, 1В, каб. 188) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму збитку в розмірі 159 073 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімдесят три) гривні 60 копійок, а також судовий збір в розмірі 1 272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ЄДРПОУ 40720198, 02152, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Тичини Павла, 1В, каб. 188) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1909 (одну тисячу дев`ятсот дев`ять) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб

Оригінал: reyestr.court.gov.ua