Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №752/17037/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

м. Київ, вул. Солом`янська , 2-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2026 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Денисенка Є.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2025,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2025 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 29.06.2025 о 00 год. 10 хв. керувала автомобілем «KIA» д.н.з. НОМЕР_1 по пр.-ту Глушкова, 6 в м. Києві, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія з використанням приладу «Драгер», результат 0,66 проміле, чим порушила вимоги пункту 2.9а ПДР України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, адвокат Денисенко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що постанова суду є незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 29.06.2025 близько 00:10 у м. Києві було оголошено повітряну тривогу через масований обстріл, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушена була сісти за кермо та відвезти своїх дітей в укриття, оскільки не було іншої особи, яка могла б це зробити, що свідчить про те, що остання діяла в стані крайньої необхідності. Наголошує, що факт дійсної загрози життю та здоров`ю у момент зупинки ОСОБА_1 підтверджується загальновідомими фактами про те, що на той момент обстріл у ніч з 28 червня на 29 червня 2025 року був визнаний наймасовішим. Також вказує, що суд не надав увагу поясненням ОСОБА_1 про те, що вона приймала лікарський препарат на основі спирту для стабілізації емоційного стану.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її адвоката Денисенка Є.В., які підтримали апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постанова судді місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях ОСОБА_2 , роздруківці приладу «Драгер», відеозаписі.

Однак, у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 повідомила, що у зв`язку із наявністю у неї ПТСР: астено-невротичний синдром, систематично вживає лікарський засіб - настойку валеріани, до складу якої входить спирт. В ніч з 28.06.2025 на 29.06.2025 відбувся масований обстріл м. Києва і вона прийняла заспокійливе. Вона усвідомлювала, що їй необхідно було утриматися від керування автомобілем, однак у зв`язку з повітряною тривогою та обстрілом вимушена була сісти за кермо, щоб відвезти дітей до укриття, оскільки не було кого про це попросити, проте була зупинена працівниками поліції, які склали щодо неї протокол.

В ході відтворення наявного в матеріалах справи відеозапису нагрудних камер працівників поліції в судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що після зупинки працівниками поліції о 00:13 транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , остання повідомила, що у зв`язку з повітряною тривогою відвозила дітей в укриття, а також наголосила, що вживала валеріану.

Відповідно до інформації з мережі Інтернет, у м. Києві повітряна тривога тривала з 22 год. 38 хв. 28 червня 2025 року по 04 год. 54 хв. 29 червня 2025 року у зв`язку з масованим обстрілом міста Києва, отже зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була здійснена під час повітряної тривоги та обстрілу міста Києва.

Як вбачається з наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду довідок Філії №3 КНП «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва та Амбулаторії загальної практики сімейної медицини №1 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Голосіївського району м. Києва, остання наглядається з приводу ПТСР: астено-невротичний синдром, у зв`язку з чим їй рекомендовано вживання заспокійливих препаратів.

В ході судового засідання було досліджено інструкцію із застосування настойки валеріани, з якої вбачається, що даний препарат містить у складі етанол і на період лікування пацієнтам, які приймають настойку, слід утримуватися від керування транспортними засобами у зв`язку з вмістом у препараті спирту етилового.

Отже апеляційним судом встановлено, що на момент зупинки автомобіля, ОСОБА_1 перебувала під дією лікарського засобу та не мала права керувати транспортним засобом у такому стані.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_1 вимушена була здійснити керування транспортним засобом у зв`язку з крайньою необхідністю, а саме з метою невідкладного і швидкого переміщення дітей до укриття.

При цьому ОСОБА_1 не мала можливості залучити для цього іншого водія, а виклик таксі під час повітряної тривоги та масованого обстрілу у нічний час доби був обмежений та міг призвести до втрати часу та залишення дітей на невизначений час під загрозою.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З огляду на викладене, а також на відсутність завданої діями ОСОБА_1 фактичної шкоди, апеляційний суд визнає її дії вчиненими в стані крайньої необхідності та вважає, що вчинене ним правопорушення є менш значним, ніж відвернена шкода.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

З огляду на викладене, вважаю, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 294, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Денисенка Є.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2025, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності на підставі п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя