Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №398/2727/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2727/25

провадження №: 2/398/255/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"15" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Шаповал Є.О.,

представника позивача ОСОБА_1 – Ковальової Т.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_2 – Гулян Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрії цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальова Тетяна Юріївна, до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Олександрійський відділ ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальова Тетяна Юріївна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Олександрійський відділ ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 186 352,84 грн. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 являється батьком позивача. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2013 року у цивільній справі №398/792/13-ц ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно ОСОБА_1 (раніше – ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Раніше ОСОБА_1 мав прізвище - ОСОБА_4 , по батькові - ОСОБА_5 , проте 08.10.2022 ним було змінено особисті дані.

В Олександрійському відділі ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження № 30270287 з виконання виконавчого листа № 2-4306/2007, виданого 04.12.2007Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 (наразі ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частин всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.11.2017 р. до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття. Проте з моменту відкриття зазначеного вище виконавчого провадження відповідач постійно допускає заборгованість по сплаті аліментів.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах № 103798 від 29.04.2025, який обчислено старшим державним виконавцем Олександрійському відділі ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області А.Нерушем, заборгованість по аліментах станом на 27.02.2024 становить 186 352,84 грн.

Крім того, позивач вказав, що станом на 29.09.2020 заборгованість ОСОБА_2 по алміментним зобов`язанням зобов`язанням становила 84 752,50 грн.

Тому з урахуванням вищеозначеної суми (наявної суми заборгованості станом на 29.09.2020 у розмірі 84 752,50 грн. та розрахунку заборгованості по сплаті аліментів № 103798 від 29.04.2025, загальний розмір пені за період з 01.10.2020 по 27.02.2024 становить 1 675 881,04 грн.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 196 СК України розмір пені обмежений 100 % розміром заборгованості. Оскільки, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця загальна заборгованість по сплаті аліментів станом на 27.02.2024 становить 186 352,84 грн., тому розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає обмеженню до суми 186 352,84 грн.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач повністю визнає свій обов`язок по сплаті аліментів на утримання сина до досягнення ним повноліття, не відмовляється від його виконання та має намір повністю його виплатити.

Заборгованість по аліментам в сумі 186 352 грн. 84 коп. виникла не у зв`язку з ухиленням відповідача від сплати аліментів, а через складні обставини, в яких він опинився, через що не мав об`єктивної можливості своєчасно сплачувати аліменти на утримання сина. У 2017 році відповідач тяжко захворів та з того часто систематично проходить лікування, на що витрачаються всі його фінансові заощадження. У зв`язку із захворюванням він обмежений в своїх фізичних можливостях .

28.10.2017 р. позивач був направлений на стаціонарне лікування в ЛПЗ міська лікарня №1 у зв`язку з шлунково-кишковою кровотечею неясної етіології, постгемаррогічною анемією середньої тяжкості, звідки 01.11.2017 р. був направлений до Кіровоградської обласної лікарні у відділення абдомінальної хірургії. По закінченню лікування проблема з шлунково-кишковими кровотечами не зникла, хвороба лікуванню не піддається та кровотечі систематично повторюються майже три місяці, що супроводжується слабкістю, запамороченнями, головним болем, шумом у вухах та іншими симптомами, описаними в епікризах. Відповідач продовжував лікування вдома, а в екстренних ситуаціях був змушений звертатися до лікарні.

У 2021 році знову трапилася криза, та відповідач перебував на стаціонарному лікуванні в МКЛПЗ міська лікарня №1 м. Олександрія з 22.06.2021 р. по 03.07.2021р., і хірургічному відділенні з 03.08.2021p.no 20.08.2021 та з 21.08.2021р. по 02.09.2021р.

Було проведено 05.08.2021 р. операцію лапаратомія, гастродуоденотомія пілоропластика по Гейніке-Мікулічу; 06.08.2021 р. проведено релапаротомія ентеротомія, висічення гострої виразки тонкої кишки, субопераційну ревізію тонко кишки, прошивання 2-х гострих виразок тонкої кишки на висоті кровотечі.

В післяопераційний період крім медикаментозного лікування, серед рекомендації лікарів - обмеження навантажень постійно. До попередньо встановлених діагнозів добавилися нові: хронічне захворювання нирок, хронічний гломерулонефрит, нефротичний синдром, нефрогенна артеріальна гіпертензія, еквівалентна ГХ 2 ст хвороба Віллебранта, ускладнена кишковою кровотечею. Після виписки з стаціонару продовжував лікуватися амбулаторно в домашніх умовах та спостерігався у терапевта. В той же час лікування не є успішним і переживши в домашніх умовах, де медикаментозним лікуванням фактично кожні три місяці рецидив кровотеч, відповідач знову потрапив на стаціонарне лікування з 19.04.2022р. по 25.04.2022р.

У зв`язку з воєнним станом та перезавантаженістю лікарні пораненими військовослужбовцями, подальше лікування , в тому числі в кризисних ситуаціях, проходив в домашніх умовах під контролем терапевта. Рішенням ВЛК №25/1061 при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.01.2025 року визнаний придатним до служби у ВЧЗ, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах),медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. В подальшому відповідач був направлений на військову службу в в/ч НОМЕР_1 , однак, з 19.03.2025 р. по 28.03.2025 р. з військової частини був знову направлений на стаціонарне лікування у зв`язку з кишковою кровотечею.

З 05.04.2025 р. по 18.04.2025 р. перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. Шалімова» в м.Київ. Таким чином, з 2017 року відповідач страждає важким захворюванням, у зв`язку з чим систематично лікується стаціонарно, включаючи оперативне втручання, а також амбулаторно. Захворювання продовжує прогресувати, вимагає постійного лікування та обмеження навантажень.

У зв`язку з необхідністю постійного лікування, відповідач змушений постійно купувати необхідні медичні препарати для підтримання свого стану здоров`я, що вимагає значних фінансових затрат.

Лише за період лікування в серпні 2021 року, на придбання медикаментів витрачено 23755 грн.

Кожне наступне стаціонарне лікування, вимагало не менших затрат, а підтримування стану здоров`ям в міжстаціонарний період також потребує придбання лікарських препаратів.

В періоди загострення захворювання та проходження лікування відповідач не має можливості працювати за станом здоров`я, не має доходу, а тому з об`єктивних причин не мав можливості своєчасно сплачувати аліменти.

Таким чином, саме тяжкий стан здоров`я та зміна у зв`язку з цим матеріального стану стали причиною виникнення заборгованості по аліментам.

Крім того, на утриманні відповідача також перебуває малолітній син ОСОБА_7 .

До того ж розмір заборгованості, що визначений в позовній заяві, визначено станом на 27.02.2024 року. Однак, в період з березня по липень 2025 року відповідач сплатив на рахунок виконавчої служби вже 25000 гривень з метою погашення заборгованості по аліментам.

Вищезазначені обставини вказують на те, що відповідач не являється злісним неплатником аліментів, не мав наміру ухилятися від виконання свого обов`язку по утриманню позивача. Причиною виникнення заборгованості по аліментам став тяжкий стан здоров`я відповідача, погіршення у зв`язку з цим матеріального стану, неможливість повноцінно працювати та перебування на його утриманні малолітньої дитини. Вина відповідача відсутня, умислу на ухилення від сплати аліментів не було. Тому просили позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши розмір неустойки до 10 000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до початку судового засідання направив клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Просила задовольнити частково, зменшивши розмір неустойки до 10 000,00 грн., судові витрати здійснити пропорційно до задоволених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.03.2006 Димитровською селищною радою м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначено: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_6 (а.с.10).

ОСОБА_3 змінив прізвище і по батькові на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданого 08.10.2022 Олександрійським відділом ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.11).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2013 року у цивільній справі №398/792/13-ц позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 20898 грн. заборгованості по сплаті аліментів (а.с.6,7). Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13.08.2013 рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2013 залишено без змін (а.с.8,9).

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, наданим Олександрійським ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградській області від 29.04.2025 № 103798 станом на 27.02.2024 загальна заборгованість становить – 186 352,84 грн. (а.с.12,13).

За розрахунком представника позивача сума пені за період з 01 жовтня 2020 року по 27 лютого 2024 року становить 1 675 881,04 грн. (а.с.14-19).

Відповідно до виписки-епікріз № 10997 МК ЛПЗ Міська лікарня №1 м.Олександрія ОСОБА_2 перебував на лікуванні з діагнозом: шлунково-кишковою кровотечею неясної етіології, постгемаррогічною анемією середньої тяжкості у період з 28.10.2017 по 01.11.2017(а.с.47).

Згідно з виписками-епікріз № НОМЕР_4 і № 5861 МК ЛПЗ Міська лікарня №1 м.Олександрія ОСОБА_2 перебував на лікуванні у період з 22.06.2021 по 03.07.2021; з 21.08.2021 по 02.09.2021; з 19.04.2022 по 25.04.2022 з діагнозами: шлунково-кишковою кровотечею неясної етіології. Гіпертонічна хвороба 2, ст 3 ризик 3. Хронічний гломерулонефрит, постгеморагічна анемія, середнього ступеня тяжкості. Хронічне захворювання нирок. Нефротичний синдром, нефрогенна артеріальна гіпертензія, еквівалентна ГХ 2 ст хвороба Віллебранта, ускладнена кишковою кровотечею (а.с.48,49,51).

Як слідує з довідки № 25/1061 ВЛК солдат запасу ОСОБА_2 придатний до служби у ВЧЗ, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.52).

Згідно з направленнями ВЧ НОМЕР_5 від 19.03.2025 № 95 та ВЧ НОМЕР_6 від 29.03.2025 військовослужбовця ОСОБА_2 було направлено на стаціонарне лікування з діагнозом: кишкова кровотеча (а.с.53,55).

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4244 хірургічного відділення № 1 КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_2 з 19.03.2025 р. по 28.03.2025 р. перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з кишковою кровотечею (а.с.54).

З 05.04.2025 р. по 18.04.2025 р. ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. Шалімова» в м.Київ, що підтверджується випискою №3239/2025 та медичною картою стаціонарного хворого (а.с.57-59).

Згідно з копіями чеків ОСОБА_2 поніс витрати на лікування протягом серпня 2021 (а.с.60-64).

Документи ультразвукової діагностики щодо обстеження і лікування ОСОБА_2 з приводу захворювання нирок у листопаді 2025 р. (а.с.119-123).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданого 16.07.2025 Олександрійським відділом ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_9 (а.с.65).

Як вбачається з платіжних інструкцій від 13.03.2025; 09.04.2025; 08.05.2025; 05.06.2025; 09.07.2025; 08.08.2025; 08.09.2025; 08.11.2025 з призначенням платежу: ВП 30270287, ОСОБА_2 сплачено по 5000,00 грн/місяць (а.с.66-70, 84,85).

Відповідно до довідки ОСББ «Квадрат 98» від 17.07.2025 № 23/25-Вих ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 , разом з нею на постійній основі фактично проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.83).

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені – 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня – за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 за результатами розгляду справи № 333/6020/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2025 року (справа № 932/541/23 провадження № 61-185св25) Суд виснував, парламент встановив у частині першій статті 196 СК максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК). Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення;

при вирішенні питання про стягнення пені (статті 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати;

тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів;

саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів;

визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як "стимулу" для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями статей 77–80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Належних доказів про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок незалежних від боржника причин, зокрема несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками або з інших поважних причин, відповідач суду не надав.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, суд погоджується із ним та вважає його правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України обмежено максимальну суму стягнення пені, яка не може перевищувати 100% заборгованості, то пеня не може бути нарахована і стягнута у розмірі більшому, ніж розмір заборгованості, який відповідно до складеного державним виконавцемрозрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом 27.02.2024 на становить 186 352,84 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, наданим Олександрійським ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградській області від 29.04.2025 № 103798, та враховуючи те, що відповідачем сплачено частину заборгованості по аліментам згідно з платіжними інструкціями від 13.03.2025; 09.04.2025; 08.05.2025; 05.06.2025; 09.07.2025; 08.08.2025; 08.09.2025; 08.11.2025 з призначенням платежу: ВП 30270287, ОСОБА_2 сплачено по 5000,00 грн/місяць, разом з тим наявний залишок заборгованості по аліментам з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 CК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи документи, подані представником відповідача в підтвердження скрутного матеріального та сімейного стану відповідача, зокрема, стан здоров`я ОСОБА_2 , який потребує лікування і реабілітації згідно з копіями медичної документації, та на утриманні якого є малолітня дитина, суд дійшов висновку, що наявні підстави для зменшення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 50 000,00 грн.

Визначаючи таку суму, суд виходить з принципів справедливості, розумності та співмірності, а також враховує поведінку відповідача після звернення позивача до суду, яка свідчить про вжиття ним заходів щодо виконання аліментного зобов`язання.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000 та від 30.09.2009 №23-рп/2009.

Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до т.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витратина підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено: договір про надання правничої допомоги від 29 квітня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги б/н від 29.04.2025 року на суму 10000,00 грн., квитанція прибуткового касового ордера № 04-25 від 29.04.2025 року на суму 10 000 грн.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача вимоги витрат на правничу допомогу є завищеними та підлягають задоволенню до пропорційно задоволених вимог, що становить 4 000 гривень.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачки.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальова Тетяна Юріївна, до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Олександрійський відділ ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.07.2026 р.

Суддя C.Ю.ПЕТРЕНКО