Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №560/549/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/549/26

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок. Також просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів проведення належних йому виплат.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним ненарахування та невиплату ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період затримки його виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.

Визнано протиправною невиплату ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 38132,52 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Зокрема, відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В свою чергу позивач просить суд змінити рішення суду в частині періоду, який підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2024 №164 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 04.06.2024.

У подальшому відповідач на виконання рішення судів по справі №560/8952/24 19.12.2025 виплатив позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 85451,17 грн., що вбачається з наданих суду письмових доказів.

У грудні 2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок та компенсації втрати частини доходів, на що отримав відмову.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначене Законом України від 19 жовтня 2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

За приписами статей 1- 3 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-III Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159, який поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

У разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення проводиться компенсація втрати частини грошових доходів відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону №2050-III визначення "компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць" означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 у справі № 264/6796/16-а та інших.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 зроблений висновок про наявність підстав для одночасного задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити як грошове забезпечення військовослужбовця, так і компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасністю його виплати.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на спірну компенсаторну виплату втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати коштів безвідносно до попереднього нарахування та виплати спірних сум грошового забезпечення.

Що стосується стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 04.06.2024, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 05.06.2024 є днем початку періоду невиплати. Нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обчислювати починаючи з 05.06.2024 з урахуванням обмеження періоду виплати шістьма місяцями.

Оскільки повний розрахунок з позивачем проведений 19.12.2025, суд вірно вказав, що середній заробіток слід обчислювати за період з 05.06.2024 по 04.12.2024.

Сума середнього заробітку розраховується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (середньоденна заробітна плата * 183/кількість днів затримки розрахунку).

Згідно з довідкою про середньоденний розмір грошового забезпечення на момент звільнення ( №696/1295 від 27.01.2026) середньоденне грошове забезпечення позивача складає 703,73 грн. (квітень 2024 - 21463,73 грн. + травень 2024 - 21463,73 грн. = 66463,54 грн. /61 день).

Виплата за період затримки остаточного розрахунку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 складає 128782,59 грн. (703,73 грн. х 183 дні).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вважала справедливим підходом розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку враховуючи відсоткове співвідношенні суми заборгованості від загального розміру належних при звільненні виплат та зменшення відшкодування до суми, співмірної з сумою невиплачених коштів.

Разом з тим, при ухваленні оскаржуваного рішення від 04 березня 2026 року, Хмельницьким окружним адміністративним судом допущено описку, а саме, як наголосив позивач, при звільненні з військової служби у запас він отримав 134 884,53 грн., а не 203 130,34 грн. (згідно скрин-шоту з карткового рахунку позивача). Тобто, судом невірно розраховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що оскільки сума виплаченої за рішенням суду заборгованості (недоплата) складає 85 451,17 грн., отже загальна сума належних при звільненні апелянту виплат становила 220 335,70 грн. (134 884,53 грн. + 85 451,17 грн.), а не як зазначено у рішенні суду - 288 581,51 грн. (203 130,34 грн. + 85 451,17 грн.).

Недоплачена сума грошового забезпечення при звільненні у розмірі 85 451,17 грн. у процентному виразі дорівнює 38,78 % від усієї суми належних виплат 220 335,70 грн, а не як зазначено у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду 29,61 % від усієї суми належних виплат 288 581,51 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням принципу співмірності становить 49 941,89 грн. (38,78 % від 128 782,59 грн), а не як зазначено у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду 38 132,52 грн. (29,61% від 128 782,59 грн).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача слід змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно змінити рішення суду першої інстанції в резолютивній частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року змінити, виклавши абзац 5 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 49 941,89 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону)".

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.