Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №120/9739/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9739/25

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку та зобов`язання внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення ним правил військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +» висвітилась інформація про порушення ним правил військового обліку. Позивач наголосив на тому, що оскільки він не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), тому відповідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон № 1951-VIII) не було правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку. Крім того, позивач наголосив, що з 2021 року перебуває поза межами України, у зв`язку із чим не отримував повістки чи будь-які інші офіційні повідомлення про необхідність з`явитися до відповідача про уточнення своїх даних.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_2 з 2021 року проживає в Республіці Словаччина, що підтверджується відповідною довідкою.

Станом на 24.04.2025 в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +» у ОСОБА_1 наявна інформація про порушення ним правил військового обліку.

Представником позивача був направлений адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання інформації про те, які обставини передували внесенню даних про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

05.03.2025 на вказаний запит відповідачем була надана відповідь з якої вбачається, що позивач порушив правила військового обліку, а саме не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим до правоохоронних органів було передано інформацію про необхідність доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Також зазначено, що наразі начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не виносилися постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про «Порушення правил військового обліку» та ініціювання заходів розшуку, оскільки він не порушував правил військового обліку, звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаний у повістці день, - 08.11.2024, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, жодних документів щодо поважності причин неявки не надав.

Неявка по повістці є порушенням правил військового обліку, а повістка, яка надсилалась на адресу проживання військовозобов`язаного, але неотримана ним, вважається належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до норм постанови КМУ № 560, які в спірних правовідносинах є спеціальними.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що дії відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать встановленій адміністративній процедурі та фактично свідчать про відсутність у відповідача будь-яких юридичних підстав для формування інформації про порушення, ініціювання звернення до поліції чи вчинення будь-яких дій щодо позивача. За відсутності правових підстав для порушення правил військового обліку, відсутності сповіщення про виклик та необхідність явки, а також без постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач протиправно та безпідставно вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Реєстр) дані про порушення Позивачем правил військового обліку. Внесення даних до реєстру порушників правил військового обліку є необґрунтованим і таким, що порушує права Позивача на достовірність інформації про нього в державних інформаційних системах.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, – на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) – це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Приписами частини першої статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався зокрема тим, що позивач, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`явився до відповідача згідно надісланих повісток.

У зв`язку із чим відповідачем було внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 24.04.2025 року з мобільного застосунку від Міністерства оборони України Резерв +, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Наявний запис - порушення правил військового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол стосовно позивача про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП не складався.

Відповідачем сформована повістка №885651 щодо необхідності з`явитися позивачу до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних.

Повістка №885651 була надіслана на зазначену в електронному військово-обліковому документі " ІНФОРМАЦІЯ_5 " адресу позивача: АДРЕСА_1 , із необхідністю явки у конкретно визначений час - 14:00 год 08.11.2024.

Надаючи оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо формування та направлення позивачу повістки, колегія суддів враховує таке.

Форма повістки затверджена додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487. Зазначена форма передбачає обов`язкове зазначення мети виклику, що кореспондує вимогам Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Після номера повістки у її тексті зазначається, що громадянин зобов`язаний з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із зазначенням конкретної мети виклику.

Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу та проходження зборів військовозобов`язаних і резервістів.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені у повістці, зокрема для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду.

Такі ж положення конкретизовані пунктом 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487, а також підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до цього Порядку), якими визначено перелік заходів, для здійснення яких особа викликається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Разом із тим колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» передбачено окремі випадки, коли військовозобов`язані та резервісти викликаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення персональних та військово-облікових даних.

Так, пунктом 21 Порядку №560 встановлено обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом, зокрема, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також для проходження медичного огляду та виконання інших заходів, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 22 Порядку №560 громадяни зобов`язані протягом визначеного законодавством строку самостійно уточнити свої персональні та військово-облікові дані.

Крім того, пунктом 27 Порядку №560 передбачено, що виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися, зокрема, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби.

Отже, чинне законодавство дійсно передбачає можливість виклику військовозобов`язаного для уточнення персональних та військово-облікових даних.

Разом із тим матеріали справи свідчать, що сформована на ім`я позивача повістка містить як мету виклику лише загальне формулювання «для уточнення даних».

Колегія суддів звертає увагу, що наведене формулювання не відповідає змісту пунктів 21 та 27 Порядку №560, оскільки останні передбачають виклик для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто визначають конкретний зміст та мету відповідної процесуальної дії.

Використання ж у повістці лише загальної фрази «для уточнення даних» не конкретизує, які саме дані підлягають уточненню, не дає можливості однозначно встановити правову підставу виклику та не забезпечує належного інформування особи про зміст покладеного на неї обов`язку.

Крім того, порушення правил військового обліку у зв`язку з неявкою за викликом може мати місце лише за умови належного оповіщення резервіста чи військовозобов`язаного про такий виклик.

Водночас відповідачем не надано належних і допустимих доказів отримання позивачем повістки, його відмови від її отримання, належним чином зафіксованої, або повернення поштового відправлення з відміткою оператора поштового зв`язку про відсутність адресата за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку.

За відсутності доказів належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповідача були відсутні правові підстави вважати доведеним факт порушення ним правил військового обліку та, як наслідок, вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відомості.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що частина п`ята статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає можливість доставлення поліцейськими осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, регулює виключно порядок дій органів поліції після надходження належного звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не визначає підстав для такого звернення.

Натомість підстави звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції прямо визначені частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З аналізу наведеної норми вбачається, що таке звернення можливе лише за одночасної наявності двох умов: невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Інших підстав для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції закон не встановлює.

Як уже зазначалося колегією суддів, матеріали справи не містять належних доказів вручення позивачу повістки, а тому відсутні підстави вважати доведеним невиконання ним обов`язків, передбачених статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, повістка від 30.10.2024 містила як мету виклику загальне формулювання «для уточнення даних», тоді як відповідачем не доведено, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність виконання конкретного обов`язку, передбаченого законодавством.

За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави для звернення до органів Національної поліції із вимогою про адміністративне затримання та доставлення позивача.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 56 та абзацом сімнадцятим пункту 79 Порядку №1487 передбачено можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів Національної поліції щодо осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку або порушили правила військового обліку, а також процедуру відкликання такого звернення.

Разом із тим наведені положення Порядку №1487 є підзаконними нормативними приписами, які регулюють виключно процедуру формування та передачі відповідного звернення, і не можуть змінювати чи розширювати підстави його направлення, визначені статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Отже, пункт 56 Порядку №1487 може застосовуватися виключно за наявності визначених законом підстав для звернення до органів Національної поліції, а не як самостійна правова підстава для такого звернення.

Таким чином, порушення правил військового обліку, відповідальність за яке передбачена статтею 210 КУпАП, саме по собі не є підставою для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке повноваження законом пов`язане виключно з наявністю ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та дотриманням вимог статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку правомірності внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, на призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладено обов`язок протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно, уточнити свої персональні та військово-облікові дані.

Зазначений обов`язок міг бути виконаний шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Невиконання такого обов`язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.

Разом із тим притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210 чи 210-1 КУпАП здійснюється виключно у визначеному законом процесуальному порядку шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи уповноваженою посадовою особою та прийняття відповідної постанови.

Крім того, згідно з приміткою до статті 210 КУпАП положення статей 210 та 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного чи резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, сам по собі факт можливого порушення правил військового обліку, без дотримання встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та прийняття відповідного процесуального рішення, не є достатньою правовою підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про таке порушення.

Як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів складання стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 чи 210-1 КУпАП, а також доказів прийняття уповноваженою посадовою особою постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначених обставин відповідач не спростував, на що обґрунтовано звертає увагу апелянт.

Водночас саме факт притягнення особи до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку є юридичною підставою для відображення у Реєстрі відповідних відомостей із зазначенням реквізитів процесуального документа, на підставі якого такі відомості внесено.

Такий висновок узгоджується із системним аналізом положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною з метою забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру, відповідно до частини першої статті 2 Закону №1951-VIII, є забезпечення ведення військового обліку громадян України, інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період, а також інформаційне забезпечення громадян відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За приписами частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII відповідач є органом ведення Реєстру та зобов`язаний забезпечувати ведення Реєстру, актуальність і достовірність відомостей, що містяться у його базі даних.

Із системного аналізу положень Закону №1951-VIII убачається, що ним визначено вичерпний перелік відомостей, які можуть бути внесені до Реєстру. До таких відомостей, зокрема, належать дані про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП із зазначенням дати, номера та змісту відповідного протоколу або постанови.

Натомість внесення до Реєстру загальної інформації про «порушення правил військового обліку» без оформлення у встановленому законом порядку матеріалів про адміністративне правопорушення положеннями Закону №1951-VIII не передбачено.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається саме на такого суб`єкта.

Проте відповідачем, всупереч покладеному на нього процесуальному обов`язку доказування, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування передбачених законом підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідач, будучи органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за відсутності визначених законом підстав та без прийняття відповідного процесуального рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вніс до Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку, чим діяв поза межами наданих законом повноважень та не у спосіб, визначений законом. Відтак такі дії є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини та з метою повного й ефективного поновлення порушеного права позивача належним способом судового захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та зобов`язання відповідача виключити зазначені відомості з Реєстру.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів застосовує ст. 139 КАС України, відповідно до ч. 6 якої якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.ч. 1 та 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В межах цієї справи, судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з цим, переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та наявність підстав для скасування рішення суду попередньої інстанції та задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позову в сумі 1 211, 20 грн. та за подання апеляційної скарги 1 816, 50 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вказане, до суду першої інстанції позивач мав сплатити до суду апеляційної інстанції 1 453, 44 грн.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 664,64 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 363,36 грн., суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року скасувати.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 2664,64 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.