Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №127/9486/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/9486/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Венгрин О.О.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

15 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

секретар судового засідання: Гавриленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.03.2026 №1028 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, і закрити провадження у справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду у цій частині скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутні будь-які докази того, що позивач отримав повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу позивача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до військово-облікового документу із застосунку Міністерства оборони України Резерв+, що сформовано 24.02.2026, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має бронювання до 09.10.2026.

24.02.2026 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №563 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці №6159210 від 23.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14-00 год. 03.01.2026 для «уточнення своїх даних», згідно повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та надісланої засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10-00 год. 09.03.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_1 . Під цим повідомленням є підпис ОСОБА_1 і дата - 24.02.2026. В графі пояснення особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є власноручні пояснення ОСОБА_1 про те, що (далі дослівно) будь-якої повістки засобами Укрпошти не отримував. Другий примірник протоколу вручено 24.02.2026 під розписку ОСОБА_1

09.03.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 за протоколом №563 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП відносно ОСОБА_1 від 24.02.2026 виніс постанову №1028 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи протиправною зазначену постанову, позивач звернувся із до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт того, що позивач без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом за повісткою №6159210 від 23.12.2025, підтверджується матеріалами справи. Відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тому оскаржувана постанова є законною і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно із абз.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно із п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної; підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1)

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не отримав повістку №6159210 від 23.12.2025 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно із п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Встановлено, що за витягом з Реєстру територіальної громади №2026/004350608 від 18.03.2026 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

У матеріалах справи наявна копія повістки №6159210 від 23.12.2025, адресованої ОСОБА_1 , згідно якої 03.01.2026 о 14:00 йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також наявні: опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення R067064651380 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) - повістка від 23.12.2025; копія рекомендованого поштового відправлення R067064651380 адресату ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.12.2025, на якому є відмітка пошти – адресат відсутній.

Згідно із трекінгом поштового відправлення R067064651380: 25.12.2025 - прийнято у м. Києві, 31.12.2025 - повернено за причиною відсутності одержувача за вказаною адресою.

Крім того, матеріали справи містять інформацію АТ "Укрпошта" №1.30.002.-17638-26 від 20.05.2026 щодо способу доставки (вручення) реєстрованих поштових відправлень, а також зазначено, що за повідомленням відповідного структурного підрозділу Укрпошти, рекомендований лист №R067064651380 від 25.12.2025 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) з позначкою "ТЦК повістка" надійшов 27.12.2025 до відділення №27 м. Вінниці. В день надходження лист доставлявся листоношею, але вручити його не виявилось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив, залишено повідомлення про надходження листа за вказаною адресою. Лист повернуто 31.12.2025 на адресу відправника із зазначеною в онлайн-сервісі причиною повернення: "відсутність адресата за вказаною адресою".

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що позивач був оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на 03.01.2026 о 14:00.

Факт неявки позивача за вказаним виклик сторони не заперечують, також позивач не повідомив відповідача про наявність поважних причин неявки за повісткою.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про вчинення правопорушення, адміністративну відповідальність за яке передбачає ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У ході розгляду справи не встановлено порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності за вказане порушення.

Наведене у сукупності свідчить про правомірність та відсутність підстав для скасування постанови від 09.03.2026 №1028.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.