Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №560/1533/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1533/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України (в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26.12.2025 №348, в частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи ОСОБА_1 .

Зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути матеріали облікової справи ОСОБА_1 по суті та прийняти обґрунтоване рішення з дотриманням вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 2000 проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не спростовується.

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу було надано службове жиле приміщення - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , у якій він фактично проживає з іншими членами родини.

У листопаді 2025 позивач звернувся до начальника Кам`янець-Подільського гарнізону з рапортом про виключення квартири, у якій він проживає, з числа службового житла для подальшого надання її для постійного проживання.

Наказом №3566 командира військової частини НОМЕР_1 затверджене рішення житлової комісії, оформлене протоколом від 20.11.2025 №35, про виключення двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , з числа службового житла та надання її ОСОБА_1 та членам його родини для постійного проживання та зняття з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

26.12.2025 Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями прийняте рішення, оформлене протоколом №348 від 26.12.2025, яким матеріали облікової справи ОСОБА_1 повернуто без реалізації (погодження надання житла для постійного проживання не надано)

У вказаному протоколі підставою для повернення матеріалів зазначено неможливість виключення квартири з числа службового житла відповідно до рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, яким визначено обмежене коло осіб, щодо яких допускається вирішення питання про забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла з числа службового (особи з інвалідністю I–II групи, члени сімей загиблих (померлих) або зниклих безвісти військовослужбовців).

Вважаючи відмову Міністра оборони України протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Згідно із ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі військовослужбовці) та членів їх сімей, визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі Порядок № 1081 з подальшими змінами).

Відповідно до ч. 1 п. 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Згідно із ч. 3 п. 3 Порядку №1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, надання житла, виключеного з числа службових, житла вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до ч. 12 п. 11 Порядку №1081 виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. Згідно із п. 22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі члени їх сімей), визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 №380 (далі Інструкція № 380).

Розділом 7 Інструкції №380 врегульовано порядок та умови виключення квартир з числа службових. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 понад 20 років проходить військову службу у Збройних Силах України і має вислугу 20 років календарної служби. Позивач перебуває на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, передбачені статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком №1081 та Інструкцією №380 умови для вирішення питання щодо виключення займаного позивачем житла з числа службових та надання його для постійного проживання фактично є наявними.

Відповідно до абз. 2 п. 10 розділу 7 Інструкції №380 виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком. За наявності умов, визначених п. 10 Інструкції №380, виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.

Пунктами 3 - 7 розділу 7 Інструкції №380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі Список надання постійного житла) (додаток 23). Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю. Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій). За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

З аналізу наведених норм вбачається, що діючим законодавством передбачено чітко визначену послідовну процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими етапами якої є:

- розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення;

- направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини;

- підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю;

- підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Судом встановлено, що протоколом №348 від 26.12.2025 Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей було повернуто без реалізації матеріали облікової справи позивача та відмовлено у погодженні надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового.

У той же час, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, яким визначене лише обмежене коло осіб, щодо яких допускається виключення житла з числа службового, оскільки зазначене рішення є внутрішнім управлінським актом, не є нормативно-правовим актом, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України, відтак не може звужувати зміст прав, визначених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №1081.

Колегія суддів звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин відсутні чинні нормативно-правові акти, які б встановлювали обмеження щодо реалізації права військовослужбовців, які мають вислугу понад 20 років та перебувають на квартирному обліку, на забезпечення житлом шляхом виключення займаного ними житла з числа службового.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що держава зобов`язана забезпечувати особливі гарантії соціального захисту військовослужбовців як осіб, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, що випливає зі змісту статті 17 Конституції України ( рішення №8-рп/99 від 06.07.1999 та №5-рп/2002 від 20.03.2002).

Варто зауважити, що реалізація права на забезпечення постійним житлом шляхом виключення його з числа службового, не ставиться у залежність від перебування особи на квартирній черзі, оскільки є самостійним способом реалізації житлових гарантій, передбачених спеціальним законом.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач у особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, відмовляючи позивачу у погодженні надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового, діяв/діяла поза межами повноважень, встановлених законом, та з порушенням вимог Інструкції №380 і статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на це, рішення, оформлене протоколом №348 від 26.12.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно пунктів 10, 11 розділу ІІ Інструкції №380 вбачається, що Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями здійснює контроль за забезпеченням житлом військовослужбовців, перевіряє законність перебування на квартирному обліку та приймає рішення щодо погодження надання житла для постійного проживання або відмови у такому погодженні з відповідним обґрунтуванням. За результатами розгляду поданих матеріалів Комісія з контролю ухвалює мотивоване рішення, яке оформлюється протоколом, є обов`язковим для виконання та є підставою для подальшого руху процедури забезпечення житлом. Відтак, саме на Комісію з контролю покладені повноваження щодо вирішення питання погодження надання житла для постійного проживання, водночас реалізація цих повноважень повинна здійснюватись виключно у спосіб, визначений Інструкцією №380 та з дотриманням вимог закону.

Таким чином, суд вірно вказав, що після скасування оскарженого рішення відповідач зобов`язаний повторно розглянути по суті матеріали облікової справи позивача та скеровані документи та прийняти обґрунтоване рішення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України (в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.