Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №240/10665/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10665/26

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними дій та бездіяльності і скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Житомирській області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, викладену у листі в.о. начальника Пономароьової Катерини від 27.02.2026 №31/8172, якою відмовлено у задоволенні його скарги від 06.02.2026 щодо відновлення виконавчого провадження ВП №67522080 та виконання рішення суду по справі №240/14986/20;

- визнати протиправною бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті всіх передбачених законодавством заходів для примусового й фактичного виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №240/14986/20 (виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 №240/14986/20) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області;

- визнати неправомірною та скасувати постанову винесену державним виконавцем Пономарьовою К.В. про закінчення виконавчого провадження №67522080 від 15.12.2021;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №67522080 та вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" і чинним законодавством заходів забезпечення примусового й фактичного виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №240/14986/20 (виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 №240/14986/20) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частинами 1 та 2 статті 160 встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до правових норм частин 7, 8 та 10 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Так, позовна заява ОСОБА_1 підписана й подана його представником, адвокатом Левченко Світланою Миколаївною.

В підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів ОСОБА_1 було додано до позовної заяви:

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

- Ордер адвоката Мо1904905, відповідно до якого визначено назва органу, в якому надається правова допомога: «У судах України всіх інстанцій та спеціалізацій».

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, підставою для повернення позовної заяви стало те, що адвокатом в Ордері 21904905 було зазначено назва органу, у якому надається правова допомога: «У судах України всіх інстанцій та спеціалізацій», а не конкретну назву суду «Житомирський окружний адміністративний суд». Зокрема вказано, що у суду відсутні правові підстави вважати вказаний ордер належним доказом на підтвердження наявності у адвоката Левченко Світлани Миколаївни повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 саме у Житомирському окружному адміністративному суді.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) доручення органу (установи) уповноваженої законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Отже, Положенням про ордер у новій редакції, визначено, що під назвою органу, у якому надається правова допомога адвокатом, розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів наприклад: судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства. правоохоронні органи тощо.

Представником позивача - адвокатом Левченко С.М. до позовної заяви додано Ордер від 23 травня 2025 року серії ДАІ №1904905, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 30.01.2025 року, в якому зазначено, що адвокат Левченко С.М. надає правову допомогу ОСОБА_1 «У судах України всіх інстанцій та спеціалізацій». Колегія суддів розцінює зазначене як те, що адвокатом було правильно визначено назву органу, оскільки законодавством не передбачено зазначення в ордері конкретної назви суду.

Таким чином, надання адвокатом Ордера в якості підтвердження повноважень на представництво інтересів Пашковського В.Ф. колегія суддів визнає достатнім документом для підтвердження його повноважень.

Відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №826/17175/18 зазначено:" за правового регулювання, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у адвоката Стригуна М.А. повноважень на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА 1 є надмірно формалізованим. Графа «Назва органу, в якому надається правова допомога» в ордері від 7 серпня 2018 року серії КВ №741853 містить посилання на судові органи, що є достатнім для висновку про повноваження адвоката Стригуна М.А. як представника в адміністративному суді".

Аналогічного висновку за схожих фактичних обставин справи дійшов Верховний Суд у справах №460/1726/19, №280/2788/20.

Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі №361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі №428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі №1754/3233/20, від 13 квітня 2022 року у справі №756/334/21 було визначено наступний висновок: «вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» необхідним підтвердженням про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та того, що адвокат, уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів».

Враховуючи норми КАС України, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач у строк, встановлений ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, усунув недоліки позовної заяви, а тому суд першої інстанції, не врахувавши строків на доставку документів поштою, дійшов передчасного висновку щодо повернення такої.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в п.32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, вказане призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.