Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №120/6399/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6399/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 02.12.2024 відповідачем складено акт №40007/02-32-24-10/3078917280 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку. На підставі вказаного акту відповідачем 14.01.2025 винесено податкове повідомлення-рішення №708/02-32-24-10/ НОМЕР_1 , відповідно до якого позивачеві за порушення строків сплати грошового зобов`язання нараховано штраф в розмірі 8 558, 30 грн. Водночас позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 протиправним та з метою його скасування звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 14.05.2025 відкрито провадження у справі.

30.05.2025 до суду першої інстанції від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло клопотання про закриття провадження у справі, за результатом розгляду якої, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року закрито провадження у справі №120/6399/25 та відмовлено у прийнятті до розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням (ухвалою від 05 січня 2026 року), позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин пп. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 ПК України.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд зазначив, що оскільки податкове повідомлення-рішення №708/02-32-24-10/3078917280 від 14.01.2025, яке є предметом спору у справі №120/6399/25, скасоване в адміністративному порядку суб?єктом владних повноважень та є відкликаним, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Так, пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Як вірно вказав суд, предметом оскарження в цій справі в розумінні ст. 4 КАС України є індивідуальний акт відповідача - податкове повідомлення-рішення контролюючого органу від 14.01.2025 №708/02-32-24-10/3078917280.

Водночас судом встановлено, що рішення від 04.04.2025 Державної податкової служби України про результати розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №708/02-32-24-10/ НОМЕР_1 скасовано у сумі 1116,90 грн. У зв`язку з наведеним, податкове повідомлення-рішення №708/02-32-24-10/ НОМЕР_1 відкликано, а 22.05.2025 відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення №14989/02-32-24-10/ НОМЕР_1 .

Відповідно до пп. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

За змістом п. 60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення контролюючого органу №708/02-32-24-10/3078917280 від 14.01.2025 є відкликаним, що, в свою чергу, свідчить про фактичну відсутність предмет спору, адже не може бути скасоване те рішення, котре вже відкликане.

Відносно поданої позивачем заяви про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.05.2025 року №14989/02-32-24-10/ НОМЕР_1 колегія суддів зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом положень ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, якщо вони пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Зміна предмету адміністративного позову здійснюється шляхом заміни одних позовних вимог іншими, доповненням позовних вимог новими, вилученням деяких із позовних вимог, пред`явленням цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Доповнення позовних вимог новими відбувається, шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Тобто, під зміною предмету позову розуміється заявлення інших вимог, замість раніше визначених, при збереженні раніше існуючих підстав позову. Заявлення нових (додаткових) вимог не є зміною предмету позову, а є заявленням нових вимог, що не допускається за правилами ст. 47 КАС України. Відтак, суд вірно вказав, що подання відповідної заяви не повинно призводити до заявлення по суті нового адміністративного позову.

Окрім того, суд зауважив, що на час звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження в адміністративній справі податкове повідомлення-рішення від 22.05.2025 року №14989/02-32-24-10/3078917280 взагалі не існувало, і як наслідок, публічно-правовий спір щодо його правомірності був відсутній, що свідчить про те, що нові позовні вимоги виникли з підстав, які не існували на час звернення до суду з даним позовом. Відтак, заява представника позивача про зміну предмету позову фактично містить нову позовну вимогу майнового характеру, що стосується обставин, які виникли пізніше спірних, після відкриття провадження у цій справі, а також, що характеризуються самостійним предметом спору та правовими підставами для звернення до суду, що вказує на одночасну зміну предмета та підстави позову, що адміністративно-процесуальним законом не допускається.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.