Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №120/2562/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2562/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жмеринської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міської ради, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду із позовом до Жмеринської міської ради та Виконавчого комітету Жмеринської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у прийнятті рішення про відмову у наданні позивачу допомоги в будівництві військовослужбовцям, які мають вислугу не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у прийнятті рішення про відмову у наданні позивачу допомоги в будівництві військовослужбовцю ОСОБА_1 , який має вислугу не менше 17 років та потребує поліпшення житлових умов;

- зобов`язати відповідача протягом 2025 року розробити та затвердити цільову програму щодо питань надання допомоги в будівництві та обслуговуванні жилих будинків, господарських будівель і споруд військовослужбовцям, які мають вислугу не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов;

- зобов`язати відповідача надати позивачу допомогу в будівництві та обслуговуванні жилого будинку, господарських будівель і споруд, як військовослужбовцю, який має вислугу не менше 17 років та потребує поліпшення житлових умов.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом тривалого часу неодноразово звертався до Жмеринської міської ради із заявами, а саме від 08.05.2023, 27.03.2024 та 19.08.2024, в яких просив розглянути питання щодо надання йому допомоги в будівництві жилого будинку та господарських будівель на земельній ділянці, отриманій у спадщину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У своїх зверненнях позивач посилався на пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а до заяв додав копії усіх необхідних для вирішення цього питання документів, зокрема: витяг з послужного списку, попередній розрахунок вислуги років, свідоцтво про право на спадщину, довідки про проходження військової служби, склад сім`ї, підтвердження взяття на квартирний облік, інформацію про невикористання житлових чеків на приватизацію, довідки ВПО, документи на підтвердження інвалідності дружини та інші.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проходить військову службу за контрактом на офіцерських посадах у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою форми 5.

2.2 Витяг з послужного списку та попередній розрахунок вислуги років від 20.07.2024 засвідчують, що загальна тривалість військової служби позивача перевищує 17 років.

2.3 Довідка про перевірку житлових умов від 23.10.2024, видана військовою частиною НОМЕР_1 , містить інформацію про те, що позивач проживає у найманому житлі та потребує поліпшення житлових умов.

2.4 Також, згідно з довідкою форми 9, на утриманні позивача перебувають: дружина ? ОСОБА_2 ; донька ? ОСОБА_3 ; донька дружини ? ОСОБА_4 . Водночас довідка МСЕК серії 12ААА № 028859 засвідчує, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю III групи, а інвалідність встановлена у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби. У матеріалах справи також міститься копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , видане на її ім`я.

2.5 Крім того, суду надано посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_1 (№ НОМЕР_3 від 14.03.2017) та довідки про взяття позивача, його дружини та доньки на облік як внутрішньо переміщених осіб.

2.6 Довідки ПАТ "Ощадбанк" № 15 від 06.02.2019, довідка від 10.07.2019, довідка № 33 від 23.12.2020, довідка № 67 від 19.12.2019 підтверджують, що жоден із членів родини позивача не використав житлові чеки на приватизацію за всіма місцями реєстрації.

2.7 Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 371127864 від 23.03.2024 (на ім`я ОСОБА_1 ), № 371127711 від 23.03.2024 (на ім`я ОСОБА_2 ), № 371128124 від 23.03.2024 (на ім`я ОСОБА_3 )) містять відомості про відсутність зареєстрованих прав власності на житлову нерухомість у позивача та членів його сім`ї.

2.8 Листом Кропивницької міської ради від 28.12.2023 підтверджено, що з 15.12.2023 позивач разом із сім`єю перебуває на квартирному обліку як такий, що потребує поліпшення житлових умов.

2.9 Також судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.03.2024 та договором про поділ спадщини, посвідченим 05.05.2021 приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Шевченко С.О. за реєстром № 604, позивач успадкував земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0521085000:02:001:0105, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення ділянки ? для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на цю ділянку було зареєстроване за батьком позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державний акт на землю ? серії І-ВН № 027988, виданий Рівською сільською радою 16.03.2001 на підставі рішення від 06.12.2000.

2.10 08.05.2023 позивач уперше звернувся до Жмеринської міської ради через Урядову гарячу лінію з проханням надати інформацію про перелік документів, необхідних для отримання допомоги у будівництві житлового будинку відповідно до пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У відповіді від 05.06.2023 Жмеринська міська рада зазначила, що позивач не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб у межах Жмеринської територіальної громади та рекомендувала звертатися до управління соціального захисту населення Золочівської РДА.

2.11 27.03.2024 позивач повторно звернувся до Жмеринської міської ради із заявою, зареєстрованою 03.04.2024 за вхідним № П-260/2. У цьому зверненні він просив надати йому допомогу в будівництві житлового будинку на успадкованій земельній ділянці. До заяви було долучено відповідні документи, серед яких витяг з послужного списку, розрахунок вислуги років, свідоцтво про право на спадщину, довідки про проходження військової служби, склад сім`ї, довідки ВПО, про несудимість, документи на всіх членів сім`ї, інформація з реєстру речових прав, довідки "Ощадбанку" та лист Кропивницької міської ради.

2.12 У відповіді на вказану заяву, листом від 10.05.2024 Жмеринська міська рада послалася на постанову Кабінету Міністрів України № 280 від 18.04.2018, що стосується забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, а також повідомила про затвердження Програми інвестування житлового будівництва у Жмеринській міській територіальній громаді на 2024- 2028 роки рішенням сесії від 29.03.2024 № 954.

2.13 19.08.2024 позивач звернувся до Жмеринської міської ради втретє, знову з проханням надати допомогу в будівництві житлового будинку та господарських будівель і споруд на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . У відповіді від 18.09.2024 № 964-П-24 Жмеринська міська рада повідомила, що у громаді відсутні цільові програми з надання допомоги учасникам бойових дій у будівництві житла або на закупівлю будівельних матеріалів, знову запропонувавши скористатися Програмою інвестування житлового будівництва на 2024– 2028 роки.

2.14 Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідного органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради та Виконавчого комітету Жмеринської міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 27.03.2024 та від 19.08.2024 про надання допомоги у будівництві.

Зобов`язано Жмеринську міську раду та Виконавчий комітет Жмеринської міської ради повторно розглянути зазначені заяви ОСОБА_1 від 27.03.2024 та від 19.08.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами їх розгляду рішення по суті.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку що Жмеринська міська рада та її виконавчий комітет допустили протиправну бездіяльність, ухилившись від розгляду звернень позивача по суті та від прийняття рішення за результатами їх розгляду.

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

4.1 Відповідач – Жмеринська міська рада просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4.2 Підставою для апеляційного оскарження рішення суду є не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не перевірив відомості щодо наявності у Позивача житла та потребу у коштах на будівництво.

4.3 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому заперечуються доводи викладені в ній. Позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло, а громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

1.3 Відповідно до статей 1, 1-2, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина з урахуванням особливостей, встановлених законом, а держава гарантує їм сприятливі умови для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни; ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у визначених законом правах.

1.4 Пунктом 6 статті 12 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у населених пунктах, обраних ними для проживання, а органи місцевого самоврядування зобов`язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві таким військовослужбовцям.

1.5 Відповідно до статті 10, частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Пунктом 1 статті 27 та статтею 30 цього Закону до відання виконавчих органів місцевих рад віднесено підготовку цільових програм соціального спрямування та подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в його будівництві.

1.6 Обставинами справи встановлено, що позивач має вислугу на військовій службі понад 17 років, перебуває разом із сім`єю на квартирному обліку як такий, що потребує поліпшення житлових умов, проживає у найманому житлі, а дружина позивача є особою з інвалідністю III групи. Зазначені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, досліджені судом першої інстанції, не оспорюються учасниками справи та апеляційним судом не переоцінюються.

1.7 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реалізація права позивача, передбаченого пунктом 6 статті 12 Закону № 2011-XII, не може бути поставлена в пряму залежність від наявності чи відсутності місцевої цільової програми, оскільки встановлені законом гарантії соціального захисту військовослужбовців мають пряму дію, а орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути звернення військовослужбовця по суті та надати йому обґрунтовану відповідь щодо можливості реалізації цього права в конкретних умовах громади.

1.8 Доводи апелянта про те, що право на допомогу в будівництві виникає лише за умови реєстрації особи в межах відповідної територіальної громади або наявності статусу внутрішньо переміщеної особи, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки пункт 6 статті 12 Закону № 2011-XII прямо передбачає право військовослужбовця на вибір населеного пункту для проживання, і такого обмеження закон не містить.

1.9 Колегія суддів вважає, що усі надані позивачу відповіді обмежувалися посиланням на відсутність цільової програми та рекомендацією скористатися програмою пільгового кредитування, яка не відповідає змісту звернень позивача щодо допомоги в будівництві, тобто фактично не були розглянуті по суті та не оцінювались відповідачем в контексті наявності підстав, передбачених пунктом 6 статті 12 Закону № 2011-XII, для реалізації права позивача в інший спосіб, аніж участь у зазначеній програмі. Це свідчить про невиконання відповідачами обов`язку розглянути звернення позивача по суті.

1.10 Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оцінивши зміст Програми інвестування житлового будівництва у Жмеринській міській територіальній громаді на 2024-2028 роки, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції не встановлював обов`язкових умов цієї програми та не втручався у дискрецію ради щодо кола її отримувачів, а лише зіставив зміст програми щодо пільгового кредитування з предметом звернень позивача про допомогу в будівництві з метою перевірки, чи є посилання відповідачів на цю програму належною відповіддю по суті звернень. Апеляційний суд вважає таку оцінку такою, що охоплюється повноваженнями суду щодо перевірки правомірності дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень і не є втручанням у нормотворчу діяльність органу місцевого самоврядування.

1.11 Щодо клопотання апелянта про долучення нових доказів (розпорядження секретаря міської ради від 22.09.2025 № 235-р, акта обстеження земельної ділянки від 24.09.2025, відомостей про відмову в наданні будівельного паспорта та про перебування на розгляді справи № 120/15399/25), колегія суддів вважає можливим прийняти ці докази до розгляду, оскільки вони об`єктивно виникли після ухвалення оскаржуваного рішення (09.09.2025) і не могли бути подані до суду першої інстанції.

1.12 Оцінюючи зміст наданих апелянтом доказів, а саме: розпорядження секретаря міської ради від 22.09.2025 № 235-р; акта обстеження земельної ділянки від 24.09.2025; відомостей про відмову в наданні будівельного паспорта та про перебування на розгляді справи № 120/15399/25, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 34 Житлового кодексу Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, зокрема, громадяни, забезпечені жилою площею нижче встановленого рівня, або ті, що проживають у приміщенні, яке не відповідає санітарним і технічним вимогам. Відповідно до статті 47 цього Кодексу норма жилої площі становить 13,65 кв. м на одну особу. З наданих позивачем відомостей вбачається, що житловий будинок 1989 року побудови має жилу площу 15,5 кв. м, тоді як для сім`ї позивача з чотирьох осіб норма забезпеченості становить 54,6 кв. м, а сам будинок має ознаки аварійного стану та перебуває в охоронній зоні електричних мереж. За таких обставин наявність цього будинку не спростовує статусу позивача як особи, що потребує поліпшення житлових умов.

Щодо факту зведення на земельній ділянці позивача нового двоповерхового будинку, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає після завершення будівництва, прийняття об`єкта в експлуатацію та державної реєстрації права власності. Оскільки будівництво зазначеного об`єкта не завершено, документи на прийняття його в експлуатацію відсутні, а право власності не зареєстроване, а тому цей об`єкт не може розглядатися як житло, яким позивач забезпечений у розумінні пункту 6 статті 12 Закону № 2011-XII.

Таким чином, надані апелянтом нові докази не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо наявності у позивача права на належний розгляд заяв про допомогу в будівництві з метою поліпшення житлових умов.

1.13 Доводи апелянта про недобросовісність позивача, зумовлену одночасним зверненням до суду за захистом права на допомогу в будівництві у цій справі та за захистом права на отримання будівельного паспорта у справі № 120/15399/25, колегія суддів відхиляє, оскільки предмети цих спорів не є взаємовиключними. Так, одержання документів дозвільного характеру на забудову власної земельної ділянки не суперечить праву позивача на отримання допомоги в будівництві від органу місцевого самоврядування. Такі факти самі по собі не свідчать про зловживання процесуальними правами в розумінні частини першої статті 45 КАС України. Крім того, відповідно до відомостей з ЄРСР, ухвалою від 03.12.2025, позову повернуто позивачу, тобто провадження у справі не відкрито.

1.14 Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку визначивши спосіб захисту порушеного права позивача визнанням протиправної бездіяльності відповідачів та зобов`язанням повторно розглянути звернення позивача з урахуванням наданої судом правової оцінки. На думку апеляційного суду, такий підхід відповідає межам дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування та принципу неприпустимості підміни судом суб`єкта владних повноважень.

1.15 Інші доводи апеляційної скарги та доповнення до неї ґрунтуються на довільному тлумаченні фактичних обставин справи і норм матеріального права, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті спору, а тому не потребують детального аналізу чи спростування, що узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10.02.2010, § 58).

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, а також надані апелянтом нові докази, не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Жмеринської міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.