Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №120/11584/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11584/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/11584/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 13.12.2023 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень за період з 03.01.2023 по 14.01.2023 та з 28.02.2023 по 09.03.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень за період з 03.01.2023 по 14.01.2023 та з 28.02.2023 по 09.03.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

В подальшому до суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання вищезазначеного рішення суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 120/11584/23 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представником заявника подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким задовольнити подану заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що попри набрання судовим рішенням законної сили, відповідач не виконав його у повному обсязі, а саме не здійснив позивачу фактичної виплатити додаткової грошової винагороди у сумі 84 151,00 грн.

Апелянт просить задовольнити скаргу та змінити спосіб виконання рішення суду від 13.12.2023 на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 вказаної заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішення суду на користь позивача має зобов`язальний характер і передбачає вчинення відповідачем дій щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за окремі спірні періоди.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч.2 ст.14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом встановлено, що розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі, що належить до виплати ОСОБА_1 , при ухваленні рішення від 13.12.2023 у справі №120/11584/23 судом не здійснювався. Таким чином, як вірно вказав суд, зміна способу його виконання із зобов`язання виплатити доплату у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми виходить за межі позовних вимог та тих питань, які були предметом судового розгляду і оцінки при вирішенні справи.

Окрім того, судом встановлено неможливість самостійного виконання відповідачем судового в частині виплати ОСОБА_1 додаткової грошової допомоги через відсутність належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати існуючої перед стягувачем заборгованості.

При цьому суд зауважив, що проблема невиконання рішень національних судів в тому числі даній категорії публічно-правових спорів має загальнодержавний характер та пов`язана виключно із проблемою фінансування необхідних для цього витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану. Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов`язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.

Відтак, оскільки в межах процедури судового контролю відповідач шляхом надання сукупності належних й допустимих доказів підтвердив неможливість виплати нарахованих позивачу коштів саме через фактичну відсутність таких коштів внаслідок відсутності бюджетних призначень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміна способу і порядку виконання судового рішення, про що просить заявник, не зумовить фактичного виконання рішення суду від 13.12.2023 в частині виплати належних йому донарахованого грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі напряму залежить від бюджетного фінансування, то можливість його виконання не обумовлюється визначеним судом способом виконання. Відтак зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат щодо виплати заборгованості.

Окрім того варто зазначити, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яка виплачується під час проходження військової служби залежно від умов її проходження та обставин виконання службових (бойових) завдань, а не видом пенсійних чи соціальних виплат. Тобто дана адміністративна справа належить до спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суд вірно вказав, що такі спори не є спорами щодо пенсійних, соціальних та інших виплат непрацездатним громадянам або інших соціальних виплат у розумінні абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, для яких законодавцем передбачено спеціальний порядок зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення невиплачених сум.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.