Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №240/5570/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5570/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Миролюбівське" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Миролюбівське" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст вимог.

1.1 Приватне підприємство "Миролюбівське" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області, оформлене листом №4870/6/06-30-24-08 від 10.02.2026, яким приватному підприємству "Миролюбівське" відмовлено у скасуванні штрафних (фінансових) санкцій визначених за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2025 №00295602408, а саме: штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590 597, 10 грн., а також пені у розмірі 1261409,73 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області, оформлене листом №4870/6/06-30-24-08 від 10.02.2026, яким приватному підприємству "Миролюбівське" відмовлено у скасуванні штрафних (фінансових) санкцій визначених за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2025 № 00295592408, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 863137,86 грн, а також пені у розмірі 2180357, 28 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області скасувати штрафні (фінансові) санкції, визначених підприємству "Миролюбівське" за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2025 №00295602408, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590597,10 грн, а також пені у розмірі 1261409,73 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області скасувати штрафні (фінансові) санкції, визначених підприємству "Миролюбівське" за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2025 №00295592408, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 863 137, 86 грн, а також пені у розмірі 2180357,28 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПЄ у Житомирській області №0002010-1302-0630 від 02.02.2026 до приватного підприємства "Миролюбівське" про стягнення заборгованості у розмірі 5242295,84 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника ГУ ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781) №490/06-30-13-02 від 03.02.2026 про опис майна приватного підприємства "Миролюбівське" у податкову заставу;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків приватного підприємства “Миролюбівське” шляхом відображення результатів судового оскарження та виключення відомостей про нарахування штрафних (фінансові) санкції, визначених підприємству “Миролюбівське” за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2025 №00295592408, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 863 137, 86 грн, а також пені у розмірі 2180357, 28 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків приватного підприємства “Миролюбівське” шляхом відображення результатів судового оскарження та виключення відомостей про нарахування штрафних (фінансові) санкції, визначених підприємству “Миролюбівське” за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2025 №00295602408, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590597,10 грн, а також пені у розмірі 1261409,73 грн..

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Приватне підприємство "Миролюбівське" подало заяву про забезпечення позову, у якій просить:

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Податкової вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781) № 0002010-1302-0630 від 02.02.2026 по відношенню приватного підприємства "Миролюбівське" (ЄДРПОУ 36297695).

2. Зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781) внести до Єдиного реєстру податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків та ІКС ДПС, інформацію про неузгодженість визначеної суми нарахованого грошового зобов`язання, що повинен сплатити ПП "Миролюбівське\" за податковим повідомленням-рішенням №00295602408 від 31.12.2025 у частині грошового зобов`язання, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590 597, 10 грн., а також пені у розмірі 1 261 409, 73 грн. та за податковим повідомленням-рішенням № 00295592408 від 31.12.2025 у частині грошового зобов`язання, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 863 137, 86 грн., а також пені у розмірі 2 180 357, 28 грн., у зв`язку з їх судовим оскарженням (встановити ознаку «оскаржується в судовому порядку»).

3. Зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781) на час судового розгляду та до набрання рішення суду законної сили внести до Єдиного реєстру податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків та ІКС ДПС, інформацію про відсутність у ПП "Миролюбівського" податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями №00295602408 та № 00295592408 від 31.12.2025 на загальну суму 4 895 503,19 грн., у зв`язку з його судовим оскарженням (встановити ознаку «оскаржується в судовому порядку»).

4. Заборонити Державній податковій службі України та ГУ ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781) враховувати суми штрафних санкцій та пені за вищевказаними ППР як «податковий борг» при формуванні ПП “Миролюбівське” (ЄДРПОУ 36297695) “Довідок про відсутність заборгованості з платежів, контроль за якими покладено на контролюючі органи” та “Витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справляння яких покладено на ДПС”.

2.2 В обґрунтування заяви представник ПП «Миролюбівське» посилається на те, що дії та рішення ГУ ДПС у Житомирській області, що виразились у незаконному відображені в ІС ДПС та Електронному кабінеті платника податків ПП “Миролюбівське” неузгоджених сум грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №00295602408 від 31.12.2025 у частині грошового зобов`язання, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590597,10 грн, а також пені у розмірі 1261409,73 грн та за податковим повідомленням - рішенням №00295592408 від 31.12.2025 у частині грошового зобов`язання, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 863137,86 грн, а також пені у розмірі 2180357,28 грн, як податкового боргу, вже призводять до незворотних наслідків у вигляді унеможливлення підтвердження статусу критичності. Такі дії в першу чергу призводять до автоматичного скасування критичності з одночасним анулюванням бронювання працівників ПП “Миролюбівське”. Також вважає, що своїми діями та рішеннями контролюючий орган породжує загрозу фінансової дестабілізації підприємства, яка проявляється у створенні прямої загрози скасування компенсації відсотків за кредитом. Через формалізм відповідача, підприємство втрачає і бронювання, і доступ до фінансування, що не є абстрактним твердженням, а має реальний та очевидний характер загрози правам позивача до ухвалення рішення по суті спору, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів. Більш того, враховуючи таку позицію ГУ ДПС у Житомирській області, останні фактично змушують позивача обирати між правом на оскарження та правом на законну пільгу, що суперечить принципу правової визначеності та меті впровадження воєнних пільг.

3. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що обрані заявником види забезпечення позову не відповідають предмету позову, оскільки самі ППР не є предметом спору, а заявлені заходи забезпечення стосуються саме ППР і виходять за межі предмету спору. Крім того, позивач не довів реальність загрози істотного ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погодившись із ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2026, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

4.2 Як на підставу апеляційного оскарження посилається на те, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права, не прийняв до уваги, що скаржником наведені аргументи з яких вбачаються підстави для задоволення заяви.

4.3 Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Відповідно частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

1.2 Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).

Тобто, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

1.3 Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

1.4 Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

1.5 Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.

1.6 Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

1.7 Так, за матеріалами справи встановлено, що ППР від 31.12.2025 № 00295602408 та № 00295592408 набули статусу узгоджених — оскільки у встановлені строки позивач не оскаржив їх ні в адміністративному, ні в судовому порядку в частині основних нарахувань, а грошові зобов`язання за ними вважаються узгодженими відповідно до статті 56 ПК України.

1.8 У заяві про забезпечення просить зобов`язати ГУ ДПС відобразити в Єдиному реєстрі та в ІКС ДПС статус «оскаржується в судовому порядку» і «неузгодженість» щодо штрафних санкцій та пені за ППР № 00295602408 та № 00295592408.

1.9 Апеляційний суд в цій частині вимог погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці заходи забезпечення не відповідають вимогам щодо співмірності з предметом позову та є такими, що виходять за його межі. Відображення в реєстрі ознаки «оскаржується» може здійснюватися лише щодо тих актів, що фактично є предметом судового оскарження, а оскільки самі ППР не є предметом спору у цій справі, відображення відповідного статусу щодо них суперечило б фактичним обставинам і вимогам ПК України.

Колегія суддів вважає, що вжиття такого заходу забезпечення є передчасним наданням позивачу того результату, якого він прагне досягти за наслідками вирішення спору по суті, що є неприпустимим заходом забезпечення позову.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.175 ПКУ податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником у встановлений строк. Оскільки штрафні санкції та пеня за ППР, які не оскаржуються, є складовою узгоджених грошових зобов`язань, вони правомірно відображаються в ІКП як борг. Зміна цього відображення в порядку забезпечення позову, поки справа не вирішена по суті, суперечила б чинному законодавству та означала б вирішення спору наперед.

1.10 Суд першої інстанції правильно встановив, що прийняття контролюючим органом податкової вимоги без прийняття подальших рішень, спрямованих на забезпечення виконання такої вимоги, само по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Апеляційний суд погоджується, що ГУ ДПС у Житомирській області не вчиняло примусових дій на виконання вимоги, а повернення сплачених сум є можливим у разі задоволення позову відповідно до Порядку повернення коштів, затвердженого наказом МФУ від 03.09.2013 № 787.

За таких обставин, ризик неможливості виконання майбутнього рішення суду на час розгляду справи є недоведеним.

1.11 Апеляційний суд оцінюючи доводи апелянта про те, що відображення штрафних санкцій та пені як податкового боргу вже спричиняє незворотні наслідки, а саме втрату статусу критично важливого підприємства за постановою КМУ № 76 від 27.01.2023 та унеможливлення доступу до державних програм кредитування « 5-7-9%» і «Доступний фінансовий лізинг 5-7-9%», виходить з наступного.

Вказані в заяві можливі наслідки - є наслідками відображення в ІКП узгодженого податкового боргу, що відповідає нормам ПК України. Однак вжиття заходів забезпечення у вигляді внесення змін до ІКП щодо ППР, які не є предметом спору і статус яких відображається правомірно, усуває не стільки ризик невиконання рішення суду, скільки негативні наслідки від існуючого правового статусу узгодженого ППР.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 520/34081/24 негативні наслідки рішень чи дій суб`єктів владних повноважень для господарської діяльності позивача, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Для застосування заходів забезпечення необхідно встановити не лише існування негативних наслідків, а й реальну загрозу неможливості або істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту прав позивача саме внаслідок відмови від вжиття заходів забезпечення.

Втрата статусу критичності і доступу до програм державної підтримки є, безумовно, негативним явищем для позивача. Однак ці наслідки є можливими в результаті наявного правового статусу узгодженого боргу за ППР, а не наслідками відмови суду у вжитті заходів забезпечення.

Крім того, у разі задоволення позову та визнання бездіяльності відповідача протиправною статус підприємства може бути відновлений за відповідною процедурою. Тобто наслідки не є такими, що виключають ефективний захист прав позивача після вирішення справи по суті або виконання рішення суду.

1.12 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права при вирішенні заяви про забезпечення позову, а заявлені позивачем заходи забезпечення в частині відображення статусу «неузгодженості» та «відсутності боргу» щодо ППР - не є предметом спору і виходять за межі позовних вимог, та є такими, що передчасно вирішували б суть спору. Зупинення дії податкової вимоги за умов відсутності активних примусових дій відповідача та можливості повернення коштів у разі задоволення позову - не є необхідним для забезпечення ефективності судового захисту. Докази негативних наслідків для господарської діяльності, надані позивачем, не доводять реальну загрозу неможливості виконання майбутнього рішення суду, а відображають наслідки існуючого правового статусу узгодженого боргу.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

2.2 Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Миролюбівське" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.