Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №240/1469/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1469/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України яка полягає у не здійсненні призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ № 633948 у розмірі різниці між 250 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 231500,00 грн. недоплаченої одноразової грошової допомоги, належної у зв`язку із встановленням III групи інвалідності на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ № 633948 у розмірі різниці між 250 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, з урахуванням проведеної раніше виплати.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт стверджує, що розмір одноразової грошової допомоги при встановленні III групи інвалідності 22.03.2024 повинен розрахувати на основі прожиткового мінімуму 2024 рік (3028 грн Ч 250 = 757000 грн), а не 2020 рік, відповідно до постанови Верховного Суду від 15.07.2020 право на одноразову грошову допомогу у більшому розмірі

На думку скаржника, встановлення III групи інвалідності внаслідок травм, отриманих під час захисту Батьківщини, є окремою правовою підставою для виплати у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму на 01.01.2024; таким чином, відповідач невірно визначальний розмір допомоги та недоплати позивачу 231500 грн.

Відповідачем надано суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, останній азначає, що відповідно до п. 3 Порядку №975 при повторному огляді та зміні групи інвалідності днем ??виникнення права на одноразову грошову допомогу є дані первинного встановлення інвалідності (16.12.2020), а не дані повторного огляду. Відповідно до п. 17 Порядок розміру одноразової грошової допомоги при встановленні III групи інвалідності розраховується як 250-кратний прожитковий мінімум на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто на основі ПМ 2020 року (2270 грн); таким чином, вірно нараховано: 2270 Ч 250 = 567500 грн, і з урахуванням раніше виплаченої суми та податків виплачено 378360 грн.

На думку відповідача суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ). Позивач виключений зі списків особового складу з 13.11.2023.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №2 серія 12 ААВ №294248 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 16.12.2020, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (а.с. 29-30). У зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму у сумі 147140 грн (а.с. 31-32).

15.05.2024 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 при повторному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності з 22.03.2024, яка настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка Житомирського обласного МСЕК №2 серія 12ААГ №633948) (а.с. 19-20).

Згідно рішення № 869, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 250 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020) в сумі 378360 грн.

Не погоджуючись з визначенням розміру одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом, вважаючи, що розмір допомоги повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму на 01.01.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правове регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі – Порядок №975).

Частиною 1 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – одноразова грошова допомога), – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пп 4 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII).

Згідно із п. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

За правилами п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 п. 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу чи іншу причину інвалідності, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 8 Порядку №975).

З положень Порядку №975 висновується, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності III групи визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше.

Верховний Суд висловлював правову позицію, в яких поставало аналогічне питання про застосування прожиткового мінімуму при зміні причини інвалідності.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, у якій висловлено висновок про застосування законодавства, що діє на день повторного огляду.

Однак, колегія суддів зазначає, що саме цією постановою Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків, і що подальші постанови Верховного Суду уточнили та переглянули цей висновок.

Зокрема, у постанові від 08.04.2024 у справі №240/512/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше. Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше. Оскільки, як установлено судовими інстанціями, позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.12.2019, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням позивачу вищої групи інвалідності (ІІ групи) 17.03.2021 повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 08.05.2024 у справі №240/17749/20: «пункт 6 Порядку № 975 визначає кратність розміру одноразової грошової допомоги в залежності від ступеня втрати працездатності та у сукупності із пунктом 3 цього Порядку передбачає, що розрахункова величина прожиткового мінімуму визначається відповідним законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність. Колегія суддів наголошує, що однакове визначення розрахункової величини прожиткового мінімуму на момент первинного встановлення групи інвалідності та зміни групи інвалідності законодавець пов`язує з однією подією – первинне встановлення інвалідності. За такої правової конструкції, визначення вищої групи інвалідності при повторному (черговому) огляді не змінює розрахункову величину прожиткового мінімуму».

Верховний Суд також висловив позицію у постанові від 14.11.2024 у справі № 560/419/24, визначивши, що «нормами Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв`язку настання інвалідності. Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв`язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності».

Таким чином, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності, оскільки він визначає і момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, і базовий критерій її розрахунку. Подальша зміна причинного зв`язку інвалідності не утворює нового первинного факту і не змінює базового моменту відліку для визначення розміру одноразової грошової допомоги; у такому разі може здійснюватися доплата до більшого розміру з урахуванням раніше виплачених сум, але обчислення все одно провадиться виходячи з прожиткового мінімуму року первинного встановлення інвалідності.

Прив`язка розміру одноразової грошової допомоги до моменту первинного встановлення інвалідності з подальшою доплатою у разі підвищення групи чи змін причинного зв`язку забезпечує правову визначеність та рівність підходів для осіб у подібній ситуації, збалансованість приватних і публічних інтересів у сфері соціальних видатків та відповідність моделі «одноразової» виплати її сутнісній природі.

Колегія суддів зауважує, що встановлення позивачу III групи інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківщини внаслідок травми, отриманої 22.03.2024, не змінює того факту, що вперше інвалідність III групи позивачу встановлена 16.12.2020 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Використана законодавцем конструкція "у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм" у п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII та п. 8 Порядку №975 спрямована на врегулювання ситуацій, коли у тієї самої особи внаслідок різних причин може бути змінена група інвалідності чи її причинний зв`язок. Однак це положення не створює нового "первинного факту" встановлення інвалідності, а лише свідчить про виникнення підстави для доплати до більшого розміру допомоги. Первинним юридичним фактом завжди залишається перше встановлення інвалідності, незалежно від подальшої зміни групи чи причинного зв`язку, оскільки інакше було б знівельовано саму правову природу одноразової допомоги як разової виплати.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 також підтвердив, що у разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності або групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми.

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом першої інстанції факти, що позивачу вперше встановлена III група інвалідності з 16.12.2020 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що одноразова грошова допомога при встановленні позивачу 22.03.2024 III групи інвалідності зі зміною причини має розраховуватися з прожиткового мінімуму на 01.01.2020, у розмірі якого законом визначена базова одноразова грошова допомога у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму на момент первинного встановлення інвалідності.

Доводи апеляційної скарги про те, що встановлення третьої групи інвалідності у 2024 році відбулося з іншої травми та за іншого нормативно-правового регулювання, не змінюють висновків щодо застосування прожиткового мінімуму на дату первинного встановлення інвалідності.

Посилання позивача на постанову від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відкидаються з огляду на те, що більш пізніші постанови Верховного Суду від 08.04.2024 та 08.05.2024 уточнили та переглянули висновки з цієї постанови, встановивши, що прожитковий мінімум визначається на дату первинного встановлення інвалідності.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.