Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №240/16980/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16980/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправними та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.05.2025 № UA101020/2025/000097/1 та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2025 № UA101020/2025/000571.

Стягнуто з Житомирської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4844,40 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 20 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та Koopman International B.V. (Нідерланди) укладено зовнішньоекономічний контракт № 62/22 від 15.08.2022.

15.08.2022 між позивачем та Koopman International B.V. (Нідерланди) було укладено додаткову угоду № 1 до контракту, якою узгоджено, що продавець (Koopman International B.V.) поставляє покупцю (позивачу) товари відповідно до специфікацій, які є невід`ємними частинами даного Контракту, в яких зазначається найменування, кількість та ціна товарів. Специфікації можуть містити умови поставки і оплати, якщо вони відрізняються від зазначених у контракті. У п. 2 Додаткової угоди № 1 сторони заздалегідь також обумовили загальну ціну цього контракту, яка становить 700000,00 євро.

23.08.2023 між позивачем та продавцем укладено додаткову угоду № 2 до контракту, умовами якої загальну ціну контракту збільшено до 2000000,00 євро.

23.12.2024 між позивачем та продавцем укладено додаткову угоду № 3 до контракту, якою сторони погодили продовження строку дії контракту до 31.12.2026.

Сторонами контракту було обумовлено умови поставки. Так, відповідно до п. 2.3 контракту покупець зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Сторонами також визначено термін поставки - не більше 10 робочих днів з моменту внесення попередньої оплати.

08.04.2025 для узгодження кількості необхідної партії товарів та фіксації ціни за кожну відповідну одиницю з огляду на визначені умови поставки, було укладено специфікацію № 23 до контракту на загальну суму 9 456,58 євро. У зв`язку з необхідністю внесення коригувань по кількості деяких позицій товарів, перелічених у специфікації № 23, продавець та покупець 21.05.2025 уклали доповнення до специфікації № 23. Відповідно, загальна сума вартості товарів, які перелічені специфікації № 23, з урахуванням доповнення, становить 9378,96 євро.

29.04.2025 для узгодження кількості необхідної партії товарів та фіксації ціни за кожну відповідну одиницю з огляду на визначені умови поставки, між продавцем та позивачем було укладено специфікацію № 24 до контракту на загальну суму 1352,95 євро. У зв`язку з необхідністю несення коригувань по кількості деяких позицій товарів, перелічених у специфікації 24, подавець та покупець 21.05.2025 уклали доповнення до специфікації № 24. Загальна сума вартості товарів, які перелічені у специфікації № 24, з урахуванням доповнення, становить 1288,95 євро.

У травні 2025 року на адресу позивача надійшов товар, поставлений на виконання зовнішньоекономічного контракту № 62/22 від 15.08.2022. З метою його митного оформлення позивач подав до Житомирської митниці митну декларацію № 25UA101020017308U2 від 27.05.2025, за якою було задекларовано 16 найменувань товарів, зокрема свічники, пляшки для води, скатертини, вироби для прибирання, керамічний та скляний посуд, горщики для квітів, вироби з нержавіючої сталі, кухонне приладдя, швабри, термокружки, жароміцний посуд та інші товари побутового призначення торговельної марки Koopman, виробником яких є Koopman International B.V.

Для здійснення митного оформлення відповідачу до митної декларації були надані також такі документи: комерційний інвойс (Commercial invoice) 2801567 від 21.05.2025; комерційний інвойс (Commercial invoice) 2801565 від 21.05.2025; комерційний інвойс (Commercial invoice) № 2801568 від 21.05.2025; комерційний інвойс (Commercial invoice) № 2801566 від 21.05.2025; CMR б/н від 21.05.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № S203474172 від 21.05.2025; комерційний інвойс № 2801567 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; комерційний інвойс № 2801565 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; комерційний інвойс № 2801568 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; комерційний інвойс № 2801566 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; довідка про вартість перевезення від ТОВ Рудо-Транс Експедиція № 128 від 27.05.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 110 від 22.04.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 120 від 12.05.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 110 від 22.04.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 120 від 12.05.2025; рахунок на оплату всіх експедиторських послуг Р-00000214 від 27.05.2025; специфікацію № 23 від 08.04.2025 до Контракту № 62/22; доповнення від 21.05.2025 до специфікації № 23 до Контракту № 62/22; специфікація № 24 від 29.04.2025 до контракту № 62/22; доповнення від 21.05.2025 до специфікації № 24 до Контракту № 62/22; контракт № 62/22 від 15.08.2022 про поставку товарів; договір перевезення № 1/1/23 від 04.01.2023.

Дослідивши подані документи, Житомирська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2025 № UA101020/2025/000097/1 обґрунтовуючи його так:

1. Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідно до п 6.4 контракту № 62/22 від 15.08.2022 термін дії контракту з моменту підписання становить до 31.08.2023.

2. Відповідно до умов поставок зазначених в гр.20 митної декларації товар поставляється на митну територію України на умовах поставки FCA Emmeloord (Нідерланди). Довідка про транспортні витрати № 128 від 27.05.2025, рахунок від 27.05.2025 № Р-00000214, заявка від 20.05.2025 № 1/21/2025 не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), тощо. Таким чином, довідка, рахунок, заявка не містять достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вона стосується перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаним в ній транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару.

3. Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 1524 км, а вартість 44000 грн. - що становить 28,87 грн/км, відстань по території України 433 км, а вартість 22213 грн. - що становить 51.3 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

4. Лист вартості товару № 15 вказаний виходячи з неліквідності товару, але жодним товаросупровідним документом це не підтверджено.

5. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не подані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації (в т. ч. для підтвердження витрат на транспортування); прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2025 № UA101020/2025/000571.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, які містили достатні та достовірні відомості для її визначення за основним методом, тоді як відповідачем не доведено наявності обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, коригування митної вартості товару за резервним методом та оформлення картки відмови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному ж випадку, як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, у травні 2025 року на адресу позивача надійшов товар, поставлений на виконання зовнішньоекономічного контракту № 62/22 від 15.08.2022. З метою його митного оформлення позивач подав до Житомирської митниці митну декларацію № 25UA101020017308U2 від 27.05.2025, за якою було задекларовано 16 найменувань товарів, зокрема свічники, пляшки для води, скатертини, вироби для прибирання, керамічний та скляний посуд, горщики для квітів, вироби з нержавіючої сталі, кухонне приладдя, швабри, термокружки, жароміцний посуд та інші товари побутового призначення торговельної марки Koopman, виробником яких є Koopman International B.V.

Для здійснення митного оформлення відповідачу до митної декларації були надані також такі документи: комерційний інвойс (Commercial invoice) 2801567 від 21.05.2025; комерційний інвойс (Commercial invoice) 2801565 від 21.05.2025; комерційний інвойс (Commercial invoice) № 2801568 від 21.05.2025; комерційний інвойс (Commercial invoice) № 2801566 від 21.05.2025; CMR б/н від 21.05.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № S203474172 від 21.05.2025; комерційний інвойс № 2801567 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; комерційний інвойс № 2801565 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; комерційний інвойс № 2801568 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; комерційний інвойс № 2801566 від 21.05.2025 у якості декларації про походження товару; довідка про вартість перевезення від ТОВ Рудо-Транс Експедиція № 128 від 27.05.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 110 від 22.04.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 120 від 12.05.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 110 від 22.04.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 120 від 12.05.2025; рахунок на оплату всіх експедиторських послуг Р-00000214 від 27.05.2025; специфікацію № 23 від 08.04.2025 до Контракту № 62/22; доповнення від 21.05.2025 до специфікації № 23 до Контракту № 62/22; специфікація № 24 від 29.04.2025 до контракту № 62/22; доповнення від 21.05.2025 до специфікації № 24 до Контракту № 62/22; контракт № 62/22 від 15.08.2022 про поставку товарів; договір перевезення № 1/1/23 від 04.01.2023.

Аналізуючи зміст таких документів колегія суддів доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні від 28.05.2025 № UA101020/2025/000097/1.

Надаючи оцінку відповідним зауваженням та доводам митного органу, колегія суддів враховує наступне.

Щодо доводів апелянта про непідтвердження дії зовнішньоекономічного контракту № 62/22 від 15.08.2022, то колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та компанією Koopman International B.V. укладено контракт № 62/22 від 15.08.2022, який у подальшому неодноразово змінювався та доповнювався сторонами. Зокрема, додатковою угодою № 3 від 23.12.2024 сторони погодили продовження строку дії контракту до 31.12.2026.

Крім того, під час митного оформлення позивачем були подані специфікації №23 від 08.04.2025 та № 24 від 29.04.2025, а також доповнення до них від 21.05.2025, які безпосередньо містять посилання на контракт №62/22 та визначають найменування, кількість, асортимент і вартість товарів, що поставлялися на його виконання.

За таких обставин висновки митного органу про закінчення строку дії контракту 31.08.2023 не ґрунтуються на повному та об`єктивному дослідженні документів, поданих декларантом. Сам факт того, що додаткові угоди не були зазначені у графі 44 митної декларації, не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами та не може автоматично ставити під сумнів достовірність заявленої митної вартості товару.

Щодо доводів апелянта про те, що документи щодо транспортних витрат не підтверджують перевезення саме оцінюваної партії товару, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження транспортної складової митної вартості позивачем подано договір перевезення №1/1/23 від 04.01.2023, заявку на організацію перевезення №1/21/2025 від 20.05.2025, рахунок на оплату експедиторських послуг №Р-00000214 від 27.05.2025, довідку про вартість перевезення №128 від 27.05.2025 та міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 21.05.2025.

Наведені документи містять узгоджені між собою відомості щодо маршруту перевезення, перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача та вартості транспортних послуг. У своїй сукупності вони дають можливість ідентифікувати перевезення саме оцінюваної партії товару та перевірити заявлену транспортну складову митної вартості.

При цьому відповідачем не наведено жодного доказу того, що зазначені документи стосуються іншого товару чи іншого перевезення. Посилання апелянта на те, що транспортним засобом теоретично могли здійснюватися інші перевезення, є лише припущенням та не підтверджене належними доказами.

Посилання апелянта щодо непропорційного розподілу транспортних витрат залежно від кілометражу перевезення, колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що Митний кодекс України не містить вимог щодо обов`язкового пропорційного розрахунку транспортних витрат залежно від кількості кілометрів маршруту. Вартість міжнародного перевезення формується з урахуванням комплексу факторів, зокрема логістичних витрат, витрат на експедирування, простої, перетину державного кордону, вартості пального, дорожніх зборів та інших складових.

Відтак наведені відповідачем математичні розрахунки самі по собі не свідчать про недостовірність заявлених витрат та не можуть бути підставою для невизнання документально підтвердженої транспортної складової митної вартості.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що неліквідність (стоковий характер) товару № 15 не підтверджена належними документами.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження особливостей формування ціни на товар № 15 позивачем під час митного оформлення було надано лист постачальника від 27.05.2025 з відповідним перекладом, комерційну пропозицію продавця Koopman International B.V. із зазначенням ціни товару, а також фотоматеріали товару. Зазначені документи були прийняті митним органом та перебували в його розпорядженні під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що положення статей 53-58 МК України не містять вимоги щодо обов`язкового підтвердження стокового чи неліквідного характеру товару виключно певним видом товаросупровідних документів. Визначальним є встановлення фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, ціни товару та підтвердження відповідних числових значень складових митної вартості.

У даному випадку заявлена позивачем митна вартість підтверджувалась контрактом, специфікаціями, інвойсами, платіжними документами та іншими документами, які містили відомості про фактичну ціну поставки товару.

Водночас відповідачем не надано жодного доказу того, що подані позивачем документи містять недостовірні відомості, або що фактична ціна товару відрізнялася від зазначеної в інвойсах та платіжних документах. Саме лише твердження про відсутність окремого документального підтвердження неліквідності товару не спростовує достовірності ціни, визначеної сторонами зовнішньоекономічного договору, та не є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є товар № 15 МД № 24UA100100026133U5 від 11.03.2024 - посуд кухонний, виготовлений з кераміки, форма для випічки: SG25RR4/7646 - 12 шт; SG25RR8/7646 - 6 шт; SG300R4/7046 - 6 шт; SU09BR5/7240 - 24 шт; торгівельна марка: PYREX: International Cookware виробництва: РТ - 3,886130; євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Разом з тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17. Вона полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд наголошує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.

При цьому колегія суддів додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2025 № UA101020/2025/000097/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2025 № UA101020/2025/000571 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, апеляційний суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.