Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №240/14676/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14676/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

16 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 . яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" з 24.06.2023 по день фактичної виплати 20.02.2026 з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України за шість місяців (183 доби);

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити на його користь середній розмір грошового забезпечення (заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.08.2024 по день фактичної виплати 20.02.2026, з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України за шість місяців (183 доби), в сумі 360 413,31 грн та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року визнано неповажними вказані у заяві від 30.04.2026 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог.

Цією ж ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 24.06.2023 по день фактичної виплати 20.02.2026 з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України за шість місяців (183 доби);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити на його користь середній розмір грошового забезпечення (заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.08.2024 по день фактичної виплати 20.02.2026, з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України за шість місяців (183 доби), в сумі 360 413,31 грн, повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить її скасувати та ухвалити рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки право на звернення з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача лише після проведення остаточного розрахунку 20.02.2026, а позов подано в межах тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Крім того, апелянт вказує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116, 117 КЗпП України, які поширюються і на правовідносини, пов`язані зі звільненням військовослужбовців, а тому підстави для повернення позовної заяви в оскаржуваній частині були відсутні.

У своєму відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 23.08.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Втім, при звільненні з військової служби повного розрахунку він не отримав.

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/18124/24 відповідач 20.02.2026 перерахував на його картковий рахунок перераховану суму грошового забезпечення.

Таким чином в межах спірних відносин позивач вказує, що остаточний розрахунок із ним відповідач провів лише 20.02.2026, а тому, враховуючи не виплату відповідачем середнього заробітку, як компенсацію за затримку розрахунку при звільнені згідно статті 117 КЗпП України, позивач 13.04.2026 звернувся до суду із даним позовом.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 04.05.2026 про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який обчислюється з дня проведення остаточного розрахунку, а наведені у заяві про поновлення строку підстави не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду, у зв`язку з чим позовна заява в цій частині підлягає поверненню без розгляду.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на таке.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.

За правилами частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, судом встановлено, що повертаючи позов без розгляду, суд першої інстанції застосував місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Апеляційний суд звертає увагу, що Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання застосування приписів статті 122 КАС України у співвідношенні до положень КЗпП України і практика Верховного Суду у подібних спорах сформована так, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова ВС від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23).

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 240/532/20 сформував висновок, який полягає у тому, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах норми КЗпП України.

Таким чином, КАС України передбачає можливість установлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу і таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а відтак, погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеної виплати обмежується місячним строком (частина п`ята статті 122 КАС України).

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, висловленій у постанові від 11.02.2021 в справі № 240/532/20.

За такого правового регулювання, колегія суддів відхиляє аргументи ОСОБА_1 щодо безпідставного застосування судом першої інстанції приписів частини п`ятої статті 122 КАС України до спірних правовідносин і необхідність застосування положень КЗпП України.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, остаточний розрахунок з ним проведено 20.02.2026, отже місячний строк звернення до суду з цим позовом обраховується з 20.02.2026. Водночас до суду позивач звернувся 13.04.2026, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про існування об`єктивних та непереборних обставин, що унеможливлювали своєчасне подання позову.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позову без розгляду в цій частині позовних вимог у зв`язку з пропуском визначеного у ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.10.2025 у справі № 560/19282/24.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 04 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.