Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №320/20544/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/20544/24 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Терези Ю.О.,

суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.

за участю секретаря судового засідання: Писаренко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Позивач) звернувся Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № НОМЕР_2 від 22.11.2023, винесену головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. в порядку примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 761/12246/19 (Воронцова Н.М.).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що ОСОБА_1 не була працівником Позивача, а тому Позивач не порушував її права та у Позивача не виникло обов`язку щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн.

Отже, на думку Позивача, у нього як боржника за виконавчим листом № 761/12246/19 відсутні підстави та обов`язок щодо виконання вказаного рішення суду. При цьому державний виконавець, не пересвідчившись у наявності у боржника поважних об`єктивних причин, що перешкоджають виконанню судового рішення, виніс оскаржувану постанову. Позивач вважає, що у Відповідача були відсутні підстави з урахуванням вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» для накладення на Позивача штрафу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з такого:

- доказів об`єктивної неможливості виконання рішення суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не надано;

- не надано будь-яких доказів того, що своєчасне виконання рішення є неможливим та потребує значно більшого часу, ніж встановлено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження;

- встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року у справі № 320/20544/24 та винести нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування Постанови від 22.11.2023 у ВП № НОМЕР_2 про накладення на Фонд штрафу у розмірі - 5100,00 грн., винесену державним виконавцем в порядку примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 761/12246/19 - в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року у справі № 320/20544/24 ухвалено судом з порушенням норм матеріального права - ст. 63, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а також без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2024 у справі № 5002-17/1718-2011.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Доводи Відповідача зведено до такого:

- судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання;

- виконавчим листом передбачено саме зобов`язання Позивача вчинити певні дії на користь особи (тобто боржник зобов`язаний самостійно та особисто вчинити певні дії, визначені виконавчим документом), а не стягнення з Позивача коштів, тому таке рішення підлягає виконанню в порядку, визначеному статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) та згідно з п. 1, 2 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція);

- дотепер виконавчий лист Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2021, який видано у справі № 761/12246/19, боржником не виконано.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

14.04.2025 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 320/20544/24 з Київського окружного адміністративного суду.

Після надходження матеріалів справи № 320/20544/24 до Шостого апеляційного адміністративного суду, ухвалою від 26.06.2025 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.06.2026 № 5732 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді Кучми А.О., через тривалу відсутність судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

30.06.2026, за результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ, доповідачем у цій справі визначено суддю Терезу Ю.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 справу № 320/20544/24 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі №761/12246/19 було задоволено позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ»» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ»» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів у частині не включення до нього вимоги ОСОБА_1 , щодо невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпусти у розмірі 8408,79 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені на 47 днів в сумі 29 556,7 грн. як вимоги, що підлягають задоволенню у другу чергу. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн., середнього заробітку за час затримки при звільненні на 47 днів в сумі 29556,70 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 14.01.2020 в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів у частині невключення до нього вимог ОСОБА_1 щодо виплат середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, як вимоги, що підлягає задоволенню у другу чергу, а також щодо зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 47 днів у розмірі 29 556,70 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасовано, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року в цій частині залишено в силі. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в її нескасованій частині.

30.07.2021 Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про зобов`язання Позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Боржником згідно вказаного вище виконавчого листа є Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, адреса м.Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17, а стягувачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

03.09.2021 представником ОСОБА_1 було подано до Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження.

09.09.2021 державним виконавцем на підставі заяви представника стягувача, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2021, який видано у справі № 761/12246/19.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зокрема зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

13.10.2021 до Відділу надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 60-13747/21 від 05.10.2021 «Про відкладення провадження виконавчих дій», відповідно до якого боржник просить державного виконавця винести постанову про відкладення провадження виконавчих дій. Як на підставу для відкладення проведення виконавчих дій боржник зазначає, що «станом на 05.10.2021 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вживаються заходи щодо виконання судового рішення у справі № 761/122419 в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте, виконання судового рішення потребує значно більшого часу, ніж встановлено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження. Викладене свідчить про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій у встановлений державним виконавцем строк».

22.11.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

Не погодившись із такою постановою державного виконавця, вважаючи її протиправною, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Засади примусового виконання судового рішення визначає Закон № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Стаття 63 Закону № 1404-VIII визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі передбачена ст. 75 Закону № 1404-VIII.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII).

На підставі наведених норм можна дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність постанови про накладення штрафу ВП № НОМЕР_2 від 22.11.2023 (далі - Постанова) і обґрунтував свій висновок такими доводами:

- Позивач не надав докази об`єктивної неможливості виконання рішення суду;

- Позивач не довів неможливість своєчасного виконання рішення;

- виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не може залежати від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені Відповідачем, виходить з такого.

31.03.2021 набрало законної сили рішення суду у справі № 761/12246/19, виконавчий лист на його виконання видано 30.07.2021.

Постановою від 09.09.2021 (а.с. 10-11) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 761/12246/19, виданого 30.07.2021, повідомлено боржника (Позивача) про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 24000 грн.

22.11.2023 винесено Постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Оцінюючи правомірність Постанови, колегія суддів враховує, що, згідно з ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII, передумовами застосування до боржника штрафу, передбаченого цією нормою, є факт невиконання рішення у встановлений виконавцем строк і відсутність поважних причин такого невиконання.

Вирішуючи питання правомірності накладення на Позивача вказаного штрафу, колегія суддів також враховує позицію Верховного Суду, який у постанові від 31.05.2022 у справі № 360/940/20 зазначив:

«… визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин».

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2021 Позивачу було надано 10 робочих днів на виконання рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено і не спростовано Позивачем, що на момент винесення Постанови про накладення штрафу від 22.11.2023 рішення суду не було виконане. Колегія суддів звертає увагу, що з моменту відкриття виконавчого провадження (09.09.2021) до 22.11.2023 у Позивача було більш ніж два роки для виконання судового рішення і вчинення відповідних дій.

Отже, рішення суду не було виконане ні у встановлений державним виконавцем строк, ні пізніше і, згідно з поясненнями представника відповідача, наданими під час судового засідання, залишається невиконаним дотепер, тобто протягом близько 5 років.

Стосовно поважності причин невиконання судового рішення колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів існування перешкод, які унеможливлюють виконання Позивачем судового рішення протягом 5 років.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять копію заяви Позивача від 05.10.2021 № 60-13747/21 «Про відкладення провадження виконавчих дій» (а.с.12), яка зареєстрована Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві 13.10.2021 за вх. № 55096. У заяві Позивач, серед іншого, повідомляв орган Державної виконавчої служби, що «станом на 05.10.2021 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вживаються заходи щодо виконання судового рішення у справі № 761/12246/19 в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Інформація про поважні причини невиконання судового рішення у справі № 761/12246/19 у заяві відсутня.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що у межах цієї справи Позивач не довів існування поважних причин або будь-яких перешкод для виконання, у тому числі своєчасного, судового рішення у справі № 761/12246/19.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (ст. 63 і ст. 75 Закону № 1404-VIII) і неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2024 у справі № 5002-17/1718-2011, оскільки, на думку Позивача, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 здійснюється виконання судового рішення майнового характеру.

Колегія суддів вважає це твердження помилковим і таким, що спростовується обставинами справи і змістом ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Згідно з виконавчим листом, виданим Святошинським районним судом міста Києва у справі № 761/12246/19 (а.с. 19), резолютивна частина рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист, сформульована таким чином: «Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, за змістом виконавчого листа, Позивача зобов`язано вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити кошти.

Як зазначалося вище, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено ст. 63 Закону № 1404-VIII, відтак саме ця норма підлягає застосуванню до правовідносин з виконання судового рішення у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, встановлена ст. 75 Закону № 1404-VIII, а тому штраф застосовано до Позивача на підставі саме тих норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини щодо примусового виконання судового рішення.

Колегія суддів відхиляє посилання Позивача на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2024 у справі № 5002-17/1718-2011 як нерелевантне обставинам цієї справи. Так, у згаданій Позивачем справі спірне питання виникло у зв`язку з накладенням штрафу за невиконання ухвали суду в частині зобов`язання АТ "Родовід банк" перерахувати арбітражному керуючому частину основної грошової винагороди, а суд касаційної інстанції лише вказав на передчасність висновків судів про правомірність штрафу, передавши справу на новий розгляд у відповідній частині.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, що мають значення для вирішення спору, надав їм правову оцінку, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач Ю.О. Тереза

Судді В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак

Повний текст судового рішення складено 15.07.2026.