Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №341/752/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/752/26

Номер провадження 2/341/732/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого суддіОстровської Н. І.,

секретаря Гомерди Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галич в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

29.04.2026 директор товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звернулась до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в розмірі 37 711,55 гривень, судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.10.2017 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № CCNG-630765501, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит строком до 20.10.2020 та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 26,00 %.

АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим в неї утворилася заборгованість у розмірі 37 711,55 грн., що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 28 748,48 грн, заборгованості по процентам в розмірі 2 436,92 грн., заборгованості за пенею в розмірі 4 252,34 грн., інфляційні збитки в розмірі 1 888,66 грн., нараховані 3 % річних в розмірі 385,00 грн.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 17.04.2026 прийнято позовну заяву директора товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовних вимогах просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Факторинг Партнерс», на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, поштове повідомлення повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22,провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 березня 2024 року у cправі № 922/1648/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 20.10.2017 року ОСОБА_1 власноручно підписала Анкету-заяву про Акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування, а також Оферту на укладення угоди про надання кредиту з датою повернення 20.10.2020 та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 26,00 %.

Відповідно до договору факторингу №2 від 17.05.2021АТ «Альфа Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № CCNG-630765501 від 20.10.2017.

18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630765501 від 20.10.2017.

10.01.2023 відповідно до договору факторингу № 10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630765501 від 20.10.2017.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділене правом вимоги до ОСОБА_1 за договором № CCNG-630765501 від 20.10.2017

Згідно з копією розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 37 711,55 грн., що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 28 748,48 грн, заборгованості по процентам в розмірі 2 436,92 грн., заборгованості за пенею в розмірі 4 252,34 грн., інфляційні збитки в розмірі 1 888,66 грн., нараховані 3 % річних в розмірі 385,00 грн. (а. с. 22).

Згідно з копією розрахунку заборгованості наданої позивачем ТОВ «Коллект Центр» загальна сума заборгованості за договором станом на 06.04.2026 року складає 37 711,55 грн. (а. с.22 на звороті).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором кредиту, право вимоги по якому згідно укладених договорів факторингу перейшли до нового кредитора (позивача ТОВ «Коллект Центр»).

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася .

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог Законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"; «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Так, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 20.10.2017 року ОСОБА_1 власноручно підписала Анкету-заяву про Акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, а також оферту на укладення угоди про надання кредиту № CCNG-630765501від 20.10.2017 року, відповідно до умов якої їй було надано кредит з датою повернення 20.10.2020 та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 26,00 % (а. с. 23).

В свою чергу, позичальник зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

З огляду на підтвердження факту отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів і користування ними та обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги в частині стягнення заборгованості прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 28 748,48 грн. та заборгованості за прострочені платежі по процентах в розмірі 2 436,92 грн.

Звертаючись до суду, позивач також просив стягнути з відповідача за кредитним договором №CCNG-630765501 від 20.10.2017 заборгованість за пенею відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 6 526,15 грн., що складається з заборгованості за штрафами у розмірі 4 252,34 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 888,66 грн., нарахованих 3 % річних у розмірі 385,15 грн.

Відповідно до положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені), а нарахована позикодавцем неустойка (штраф, пеня), що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Суд звертає увагу, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість за штрафами у розмірі 4 252,34 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 888,66 грн., нараховані 3 % річних у розмірі 385,15 грн. за ст. 625 ЦК України підлягають списанню позикодавцем в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений з АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 371 від 02.03.2026 року, витяг з акту наданих послуг № 20 від 31.03.2026 року, детальний опис наданих послуг . Відповідно до вказаних документів загальна сума витрат на надання професійної (правничої) допомоги склала 13 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує постанову ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, за змістом якої у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Отже суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за відсутності клопотання іншої сторони, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 526, 536, 614, 625-628, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1078, 1079 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 259, 264-265, 268,280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ "Коллект Центр" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926), суму заборгованості за кредитним договором №CCNG-630765501 від 20.10.2017 в розмірі 31 185,40 грн., з яких: 28 748,48 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2 436,92 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

В задоволенні решти позовних вимогах - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь овариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" суму судового збору в розмірі 2 201,66, грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА