Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №400/8511/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8511/24

Головуючий І інстанції: Величка А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 22.10.2025р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕР БУД-МОНТАЖ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

09.09.2024р. ТОВ «МАЙСТЕР БУД-МОНТАЖ» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024р. №00124350406 – про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 42 554,80 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022р. №2260 IX, який набрав чинності 27.05.2022р., внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Підпункт 69.1 викладено в такій редакції, зокрема, абзаци 2,3: у разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п.46.2 ст.46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (затв. наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022р.) Миколаївська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій.

ТПП України листом від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. За такого, в світлі обставин нашої справи, то воєнний стан, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили) вплинула на можливість належного виконання податкових обов`язків.

Таким чином, позивач вважає, що саме у зв`язку із вказаними форс-мажорними обставинами він повинен бути звільнений від відповідальності передбаченої п.124.1 ст.124 ПК України, та просить суд скасувати податкове повідомлення рішення від 28.05.2024р. №00124350406, як протиправне.

Відповідач, в свою чергу, надав свої письмові заперечення проти позову, в яких мотивовано просив у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржуване рішення було прийнято правомірно та у відповідності до чинного законодавства і відповідно, скасуванню не підлягає.

Так, представник відповідача в своїх запереченнях на позовну заяву вказав, що при складанні Акту камеральної перевірки було використано бази даних ДПС України АС «Податковий блок» підсистема «Податковий аудит» - «Несвоєчасна сплата» та данні Індивідуальної картки платника за кодом бюджетної класифікації 14060100, данні електронного рахунку платника в СЄА ПДВ, данні податкової звітності з ПДВ, за результатом аналізу даних яких встановлено порушення правил сплати (перерахування) грошових зобов`язань з ПДВ за жовтень, грудень 2021 року, жовтень 2022 року.

Відповідач також звертає увагу на те, що відповідальність платника за несвоєчасну сплату «узгодженої» суми грошового зобов`язання протягом граничних строків, встановлених Кодексом, чітко передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Крім того представник, посилаючись на висновки Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.06.2022р. №922/2394/21, від 22.06.2022р. №904/5328/21, зазначає, що форс-мажорні обставини не мають «преюдиційного» характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язань, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони дійсно були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Також, відповідач вказує й на те, що звітні періоди жовтень та грудень 2021 року, що були предметом камеральної перевірки, взагалі не припадають на період дії «військового стану», а тому, відповідно, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024р. №00124350406 щодо застосування до ТОВ "МАЙСТЕР БУД МОНТАЖ" штрафних санкцій у сумі 42 554,80 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень, грудень 2021 року, жовтень 2022 року було винесено законно, у відповідності до норм ПКУ та скасуванню не підлягає.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (ухваленому в порядку письмового провадження) у задоволенні адміністративного позову ТОВ «МАЙСТЕР БУД-МОНТАЖ» – відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник позивача 23.11.2025р. подав апеляційну скаргу (2 арк.), в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, та просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2025р. та прийняти нове – про задоволення позову у повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Миколаївській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

08.12.2025р матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

11.12.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому представник відповідача категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «МАЙСТЕР БУД-МОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 43646400, юридична адреса: м.Миколаїв, пр.Центральний,67, оф.424) 03.06.2020р. зареєстроване Миколаївською міськрадою як юридична особа, з 04.06.2008р. перебуває на податковому обліку в Миколаївському управлінні ДПІ у м.Миколаєві ГУ ДПС в Миколаївській області, та 01.07.2020р. є платником ПДВ.

30.04.2024р. посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області, на підставі п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2 п.19-1.1 ст. 19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75, п.76.1, 76.3 ст. 76 розділу ІІ ПКУ, було проведено «камеральну» перевірку ТОВ «МАЙСТЕР БУД-МОНТАЖ» з питань дотримання «граничних» термінів сплати «узгоджених» податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень, грудень 2021 року і жовтень 2022 року.

За результатами вказаної камеральної перевірки складено Акт від 30.04.2024р. №9287/14-29-04-06-08/43646400, в якому зафіксовано порушення підприємством позивача термінів сплати «узгоджених» сум грошового зобов`язання з ПДВ протягом «граничних» строків, визначених абз.1 п.57.1, абз.1 п.57.3 ст. 57 та п.203.2 ст. 203 ПК України, за що передбачена відповідальність згідно п.124.1 ст.124 ПК України.

Далі, на підставі вказаного вище Акту камеральної перевірки від 30.04.2024р., уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024р. №00124350406, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ, визначеного п.п.203.2 ст.203 ПК України та на підставі ст.126 ПК України зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі у сумі 42 554,80 грн.

В той же день, т.б. 28.05.2024р., вказане податкове повідомлення-рішення з розрахунком штрафу за порушення правил сплати (перерахування) грошових зобов`язань з ПДВ було направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ "МАЙСТЕР БУД - МОНТАЖ" та фактично вручено платнику - 07.06.2024 року.

В подальшому, зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС України, яке, в свою чергу, своїм рішенням від 18.08.2024р. №25253/6/99-00-06-03-01-06 залишило цю скаргу без задоволення, а рішення від 28.05.2024р без змін.

Вважаючи спірне повідомлення-рішення відповідача від 28.05.2024р. протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності спірного рішення контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як чітко визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

А як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності ж до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту положень пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, «податковий борг» - сума «узгодженого» грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

А згідно з пп.14.1.152 п.14.1 цієї ж ст.14 ПКУ, «погашення податкового боргу» - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Як визначено п.36.1 ст.36 ПК України, «податковим обов`язком» визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

А згідно з п.31.1 ст.31 ПКУ, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно ж до приписів п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з нормами п.54.1 ст.54 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається «узгодженою».

Як чітко передбачено п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Як загально відомо, порядок надання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом безпосередньо визначені статтею 203 розділу V ПКУ. Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.203.1 ст.203 ПКУ).

При цьому, слід звернути увагу, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 ст.203 ПКУ для подання податкової декларації (п.203.2 ст.203 Кодексу).

Згідно з п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У відповідності до вимог п.131.2 ст.131 ПКУ, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Так, як встановлено судами обох інстанцій, інформація щодо обліку нарахованих та сплачених сум по ТОВ "МАЙСТЕР БУД МОНТАЖ" міститься в електронному кабінеті підприємства, де платник податку має можливість самостійно проаналізувати нарахування, сплату ПДВ до бюджету, історію виникнення податкового боргу.

Як загально відомо, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Так, відповідно до норм підпункту 69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 ст.46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.09.2024р. 4 подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом 6 (шести) місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відтак, з набранням чинності Закону №2260-ІХ передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу звільнення від відповідальності фактично поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку об`єктивної можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема щодо строків сплати грошових зобов`язань. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункту 69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225.

Так, як встановлено з матеріалів справи, позивач - ТОВ «МАЙСТЕР БУД - МОНТАЖ» до контролюючого органу відповідну заяву щодо неможливості виконання податкових обов`язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, не подавало.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку №225, платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3,4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого ПКУ або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Як слідує зі змісту приписів пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема: дотримання строків сплати податків та зборів платниками податку.

Що ж стосується «форс – мажорних» обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень , то судова колегія з цього приводу зазначає, що відповідно до підпункту 112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин «непереборної» сили (форс-мажору).

А згідно п.2 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР, «офорс-мажорними» обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

При цьому, відповідний сертифікат про «форс-мажорні» обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (п.1 ст.14 ЗУ №671). Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затверджено рішенням Президії ТПП від 18.12.2014р. №44(5).

Так, відповідно до приписів пункту 6 вказаного Регламенту №44 (5), суб`єкт господарювання повинен безпосередньо звернутися до ТПП із заявою, в якій обґрунтувати причинно - наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання «Заявником» своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо). Якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення таких «форс-мажорних» обставин (обставин непереборної сили).

Далі, за результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає такому підприємству-заявнику відповідний Сертифікат про «форс-мажорні» обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до правових висновків сформованих Касаційним господарським судом у складі Верховного суду, у постановах від 14.06.2022р. №922/2394/21, від 22.06.2022р. №904/5328/21 «форс-мажорні» обставини не мають «преюдиційного» характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язань, повинна належним чином довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були дійсно «форс-мажорними» саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та приведені норми діючого у цій сфері законодавства, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024 року №00124350406 щодо застосування до ТОВ "МАЙСТЕР БУД- МОНТАЖ" штрафних санкцій у сумі 42 554,80 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень, грудень 2021 року, жовтень 2022 року було винесено правомірно та у відповідності до норм Податкового Кодексу України.

При цьому, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, приймає до уваги факт відсутності відповідного звернення підприємства позивача до ТПП та відповідно, відсутності у позивача сертифікату, а також погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку зазначені представником позивача «форс-мажорні» обставини не мають «преюдиційного» характеру, і при їх виникненні підприємство, яке посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язань, повинно було довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були дійсно «форс-мажорними» саме для даного конкретного випадку.

Також, судова колегія, як і окружний суд, окрім іншого, звертає увагу й на той факт, що звітні періоди жовтень та грудень 2021 року, що були предметом спірної «камеральної» перевірки, взагалі не припадають на період дії «військового стану».

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що контролюючим органом, в даному конкретному випадку, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було правомірно застосовано норми ст.124 ПК України при визначенні підприємству позивача розміру штрафних (фінансових) санкцій.

Решта доводів та заперечень позивача висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що даний адміністративний позов дійсно задоволенню не підлягає.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж в апеляційній скарзі позивача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, в зв`язку із чим, суд 2-ї інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 16.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко