Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/43044/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/43044/25

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Дата і місце ухвалення: 26.05.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2025 року № 156050030014 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоди роботи на посаді докера-механізатора на Підприємстві з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» з 03.05.1993 по 13.10.2004 роки.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII - з 26 листопада 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2025 року № 156050030014 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії з моменту звернення із заявою (з 26.11.2025 року).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 26.05.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в повному обсязі з огляду на те, що за наданими документами та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, до страхового стажу зараховані усі періоди роботи позивача. До спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період з 03.05.1993 по 13.10.2004 на посаді докера механізатора комплексної бригади згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.12.2007 №66/18, виданої підприємством з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна». Вказаний період потребує додаткового уточнення, оскільки на день звернення за призначенням пенсії підприємство перебувало в стадії ліквідації. Спеціальний стаж роботи можливо буде врахувати після надходження результатів перевірки даної довідки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду, тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В свою чергу, не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить змінити рішення від 26.05.2026 р., з огляду на доводи апеляційної скарги.

Так, позивач звертає увагу, що суд зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2025 року про призначення пенсії за віком, проте позивач звертався із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону № 1788-XII.

Позивач звертає увагу, що абзац 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення не містить зазначення про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2025 року № 156050030014 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Тобто, у своїй сукупності висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язати відповідача зарахувати період роботи з 03.05.1993 по 13.10.2004 роки до його страхового, а не спеціального стажу, та визнання протиправним спірного рішення відповідача від 03.12.2025 року № 156050030014 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років без його скасування, - не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Зазначає також, що абзац 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення зобов`язує відповідача «прийняти відповідне рішення про призначення пенсії». Водночас судом першої інстанції не зазначено – про призначення якого виду пенсії відповідач зобов`язаний прийняти рішення. Тобто, на думку сторони позивача у цій частині оскаржуване рішення не має свого логічного формулювання з огляду на предмет спору.

Позивач в своїй апеляційній скарзі наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Отже, позивач просить змінити рішення суду першої інстанції та викласти резолютивну частину в наступній редакції, а саме

«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2025 року №156050030014 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоди роботи на посаді докера-механізатора на Підприємстві з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» з 03.05.1993 по 13.10.2004 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти відповідне рішення щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону № 1788-XII з дати звернення із заявою - з 26 листопада 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.»

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.11.2025, у віці 55 років, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані ним документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.

За результатами розгляду заяви позивача, наданих ним документів та наявних у Пенсійному фонді України відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено наступне.

За наданими документами та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, до страхового стажу зараховані усі періоди роботи позивача.

До спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період з 03.05.1993 по 13.10.2004 на посаді докера-механізатора комплексної бригади згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.12.2007 №66/18, виданої підприємством з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна».

Вказаний період потребує додаткового уточнення, оскільки на день звернення за призначенням пенсії підприємство перебуває в стадії ліквідації. Спеціальний стаж роботи можливо буде врахувати після надходження результатів перевірки даної довідки. З огляду на викладене , страховий стаж позивача склав 34 роки 2 місяці 16 днів. Стаж на посаді докера-механізатора комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах станом на 11.10.2017 р. становить 13 років 9 місяців 26 днів.

Разом з тим, спеціального стажу є недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, в зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи, який дає право на такий вид пенсії.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначені пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та задовольнив позов шляхом визнання протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, без його скасування та зобов`язав повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, в той час коли позивачем була подана заява про призначення пенсії за вислугу років. Також, судом не було зобов`язано відповідача врахувати спірний період роботи до спеціального стажу,

Також, судом було відмовлено в задоволенні вимог про зобов`язання призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII - з 26 листопада 2025 року, в свою чергу в цій частині відмови в задоволенні позову, позивач рішення суду не оскаржує та фактично погоджується з позицією суду про повторне зобов`язання відповідача розглянути заяву.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.г) ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають докери-механізатори комплексних бригад, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. (далі - Закон №1058-IV).

Вказаним Законом збережено право на пенсію за вислугу років для окремих категорій осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (на 11.10.2017р.) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». ( пункт 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. (абз.3 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006р. №18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі Порядок №18-1), який визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Згідно п.3, п.4 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії), які створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 11 Порядку №18-1 передбачено, що для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення. (п.14 Порядку №18-1)

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному рішенні відповідача від 03.12.2015р. зазначено, що до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період з 03.05.1993 по 13.10.2004 на посаді докера-механізатора комплексної бригади згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.12.2007 №66/18, виданої підприємством з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна». Вказаний період потребує додаткового уточнення, оскільки на день звернення за призначенням пенсії підприємство перебуває в стадії ліквідації. Спеціальний стаж роботи можливо буде врахувати після надходження результатів перевірки даної довідки. З огляду на викладене , страховий стаж позивача склав 34 роки 2 місяці 16 днів. Стаж на посаді докера-механізатора комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах станом на 11.10.2017 р. становить 13 років 9 місяців 26 днів. Разом з тим, спеціального стажу є недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність вказаного рішення, оскільки п.11 Порядку №18-1 передбачено надання документів, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівних) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 (копія додається) з 07.07.1992 по 03.05.1993 роки позивач працював в Одеському морському торговельному порту на посаді докера-механізатора.

З 03.05.1993 по 13.10.2004 роки позивач працював на посаді докера-механізатора на Підприємстві з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна».

З 14.10.2004 по 12.06.2019 роки позивач працював на посаді докера-механізатора у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал».

Згідно уточнюючої довідки ДП ОМТП № 02-7/161 від 01.08.2025 року позивач працював повний робочий день в Одеському морському торговельному порту і за період з 07.07.1992 по 03.05.1993 роки виконував вантажно-розвантажувальні роботи в Одеському морському торговельному порту за професією докер-механізатор комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах в морському торговельному порту (код КП 8333,2), що передбачено пунктом «г» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення», і за період з 07.07.1992 по 03.05.1993 роки стаж складає 9 місяців 27 днів.

Підстави видачі довідки: особова картка форми П-2, накази начальника порту за 1992-1993 роки, відомості про нарахування заробітної плати.

Згідно уточнюючої довідки ПІІ «Айронімпекс-Україна» № 66/18 від 27.12.2007 року (копія додається) позивач працював повний робочий день в ПІІ «Айронімпекс-Україна» і за період з 03.05.1993 по 13.10.2004 роки виконував вантажно-розвантажувальні роботи в Одеському морському торговельному порту за професією докер-механізатор комплексної бригади (код КП 8333,2), що передбачено пунктом «г» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення», і за період з 03.05.1993 по 13.10.2004 роки стаж складає 11 років 5 місяців 10 днів. Підстави видачі довідки: особова картка форми П-2, штатні розклади, накази по підприємству за 1993 - 2004 роки, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати.

У додаткових відомостях довідки зазначено, що наказом міністра морського флоту № 196 від 14.12.1973 року затверджено Положення про присвоєння класу кваліфікації робітникам комплексних бригад (докерам-механізаторам, докерам-кранівникам), що виконують вантажно-розвантажувальні роботи в морських портах Міністерства морського флоту. Зауважую, що записами у моїй трудовій книжці за № № 5, 6 та 9 підтверджується присвоєння мені кваліфікації докера-механізатора відповідних класів (4-го, 3-го та 2- го).

Згідно уточнюючої довідки ТОВ «Новотех-Термінал» № 274 від 21.07.2025 року позивач працював повний робочий день у ТОВ «Новотех-Термінал» і за період з 14.10.2004 по 11.10.2017 роки виконував вантажно-розвантажувальні роботи в морському торговельному порту за професією докер-механізатор комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах в морському торговельному порту (код КП 8333,2), що передбачено пунктом «г» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення», і за період з 14.10.2004 по 11.10.2017 роки стаж складає 12 років 11 місяців 28 днів.

У відпустках без збереження заробітної плати не знаходився. Підстави видачі довідки: особова картка форми П-2, штатні розклади, накази по підприємству за 1993 - 2004 роки, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати.

Згідно довідки ТОВ «Новотех-Термінал» № 274-1 від 21.07.2025 року позивач працював на підприємстві ТОВ «Новотех-Термінал» з 14.10.2004 року (наказ № 1-к від 13.10.2004 року) до 12.06.2019 року (наказ № 110 к/дл від 12.06.2019 року) на посаді докера-механізатора комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах у складі комплексної бригади № 4, яка була створена на підставі розпорядження генерального директора від 01.10.2004 року за № 2.

Відомості, викладені в уточнюючій довідці ТОВ «Новотех-Термінал» № 274 від 21.07.2025 року перевірені та підтверджені актом перевірки управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.11.2025 року № 1500-0902-1/8239.

Відповідно до довідки ТОВ «Новотех-Термінал» № 274-2 від 21.07.2025 року з моменту укладання договору про спільну діяльність Одеського морського торгового порту з Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» докери-механізатори ТОВ «Новотех-Термінал» з 01.10.2004 року працюють в Одеському морському торговому порту.

Згідно розпорядження ТОВ «Новотех-Термінал» № 2 від 01.10.2004 року «Про створення комплексних бригад докерів-механізаторів на підприємстві» ТОВ «Новотех-Термінал» створено комплексні бригади докерів-механізаторів на вантажувально-розвантажувальних роботах з присвоєнням ним номерів: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5.

Згідно архівної довідки Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 08.08.2023 року № 2015-В-11.1-21 я працював на Підприємстві з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» («Комплексна бригада 4») з 03.05.1993 (наказ № 1-ок від 03.05.1993 року) по 13.10.2004 роки (наказ № 270-к від 13.10.2004 року). Відповідно до розпорядження ПІІ «Айронімпекс-Україна» № 1-ок від 03.05.1993 року «Про організацію комплексних бригад докерів-механізаторів на ПІІ «АйронімпексУкраїна» організовано комплексні бригади докерів-механізаторів на підприємстві на ПІІ «Айронімпекс-Україна» з присвоєнням ним номерів: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5. Перейменування підприємств, на яких я працював докером-механізатором, відбувалися наступним чином.

Згідно уточнюючої довідки ДП ОМТП № 02-7/161 від 01.08.2025 року (копія додається) на підставі наказу Міністерства транспорту України № 116 від 26.02.2002 року у зв`язку з перереєстрацією Статуту змінена назва Одеського морського торговельного порту на Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» з присвоєнням коду по ЄДРПОУ 01125666.

Згідно довідки ДП ОМТП б/н (копія додається) відповідно до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 24.09.1991 року та наказу Фонду державного майна України № 50 від 31.10.1991 року засновано підприємство «Одеський морський торговельний порт» та перереєстровано рішенням Жовтневого райвиконкому м. Одеси за № 2111 від 05.12.1991 року як підприємство, яке перейшло у ведення України. Відповідно до історичної довідки ПІІ «Айронімпекс-Україна» № 13 від 12.02.2008 року ПІІ «Айронімпекс-Україна» утворено у 1993 році як самостійна виробничогосподарська структура, що спеціалізується на виконанні вантажувальнорозвантажувальних робіт в порту та обробці вантажного флоту. Зазначені функції ПІІ «Айронімпекс-Україна» виконувало на виробничо-перевантажувальному комплексі (ВПК) № 4 ДП «Одеський морський Торговельний порт» протягом 11 років, а саме до 13.10.2004 року.

У жовтні 2004 року за згодою про розторгнення договорів, укладених з ДП «ОМТП» діяльність підприємства на території Одеського порту і, зокрема, на ВПК № 4 була припинена. Персонал ПІІ «Айронімпекс-Україна» наказами від 12, 13, 14 жовтня 2004 року звільнено в порядку переведення до ТОВ «Новотех-Термінал» - стивідорну компанію в оперативне управління якої ДП «ОМТП» передало ВПК № 4.

Згідно довідки ТОВ «Новотех-Термінал» № 274-1 від 21.07.2025 року (копія додається) ТОВ «Новотех-Термінал» було створено 09.09.2004 року як стивідорна компанія, самостійна виробничо-господарська структура, що спеціалізується на виконанні вантажувально-розвантажувальних робіт на виробничо-перевантажувальному комплексі № 4 (ВПК-4), розташованому на території державного підприємства «Одеський морський торговий порт».

Відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи оформлені відповідно до вимог законодавства, з зазначенням номерів, дат, наказів та скріплені печаткою підприємства, - мітяться в трудовій книжці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у підтвердженні зарахування до пільгового стажу роботи періоду його роботи в підприємстві з іноземною інвестицією «Айронімпекс – Україна» відповідачем не правильно застосовано положення п.11 Порядку №18-1 та допущено надмірний формалізм, наслідком чого стало позбавлення позивача права на пенсію за вислугу років.

При цьому, колегія суддів враховує, що ні в спірному рішенні, а ні під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідач не наводить обґрунтованих заперечень щодо підтвердження відповідного стажу роботи позивача наданими ним документами.

Надана позивачем трудова книжка оформлена належним чином, записи у ній є чіткими та розбірливими, мають усі необхідні реквізити, скріплені печаткою підприємства і підтверджують зайнятість на відповідній посаді.

Більше того, на підтвердження вказаного періоду роботи на посаді докера-механізатора позивачем надавались архівні довідки, копії наказів про прийняття та звільнення, про що зазначено вище.

В свою чергу, перебування підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» в стані припинення жодним чином не перешкоджало органу Пенсійного фонду скористатись своїм правом на витребування додаткових документів з метою перевірки відомостей трудової книжки позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ у Вінницькій області не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови в задоволенні позову відсутні.

В свою чергу щодо способу захисту порушеного права та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

Так приймаючи рішення суд першої інстанції в мотивувальній частині зазначив про протиправність рішення від 03.12.2025 року № 156050030014 та його скасування, проте в резолютивній частині рішення лише визнав таке рішення протиправним без його скасування.

Також, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити зарахування оскаржуваного періоду до страхового стажу позивача, в той час коли предметом спору у справі є протиправність дій відповідача щодо не зарахування спеціального стажу роботи, а не страхового та з іншого боку, суд дійшовши такого висновку про зобов`язання зарахувати стаж, в резолютивній частині рішення не зазначив про це.

Крім іншого суд захистив порушене право шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, коли позивач звертався до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.

Фактично висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а також судом не повно встановлено обставини справи, що є підставою для зміни рішення суду.

Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Європейської конвенції з прав людини, яка відповідно до ст.7 КАС України є джерелом права, які застосовуються судом, вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації.

Отже, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи та встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому, відповідно до статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє скаргу позивача та змінює рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу відповідача залишає без задоволення.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року викласти в наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2025 року №156050030014 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоди роботи на посаді докера-механізатора на Підприємстві з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» з 03.05.1993 по 13.10.2004 роки та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти відповідне рішення щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону № 1788-XII з дати звернення із заявою - з 26 листопада 2025 року.».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 липня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук