Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/15782/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15782/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі № 420/15782/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних, про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , правил військового обліку.

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду за внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 25 тис. грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення та виправлення відомостей, внесених до його електронного військово-облікового документа “Резерв+”. Однак, попри вжиті ним заходи та подані звернення, під час оновлення інформації в зазначеному електронному документі було відображено недостовірні дані, які не відповідають фактичним обставинам та офіційним документам позивача. З огляду на безрезультатність досудового врегулювання питання та відсутність належного реагування з боку відповідача, позивач був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою з метою захисту своїх порушених прав, свобод та законних інтересів.

Ухвалою від 29.01.2026 року у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог (вхід. від 19.06.2025) відмовлено та заяву повернуто заявнику.

Ухвалою від 29.01.2026 року у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 25.06.2025 року (вхід. від 26.06.2025 року), відмовлено та заяву повернуто заявнику.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06.05.2026 у справі № 420/15782/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , правил військового обліку.

У решті позову – відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення посадовими особами районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення не виносилась.

З урахуванням викладеного, суд зробив висновок про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 .

При цьому, у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн суд першої інстанції відмовив, з огляду на те, що наведені позивачем обґрунтування щодо моральної шкоди не підтверджуються жодними доказами.

Поряд з тим, суд зауважив, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позову в цій частині.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не звернув увагу, що сам лише факт внесення в Державний реєстр відомостей про людину: з бекграундом у міліції-поліції, Ветерана НПУ, УБД, пенсіонера МВС з майже 30 річним стажем роботи, ВПО, інваліда ІІІ групи та особи яка визнана такою, що була позбавлена особистої свободи внаслідок військової агресії з боку р/ф – як «порушника військового обліку (ухилянта)» - безумовно більше шкодить репутації, ніж для пересічної особи, створювало негативне уявлення про мене, принижувало мою репутацію законослухняної особи;

- суд першої інстанції не врахував, що спричинена моральна шкода перебуває у прямому причинному зв`язку саме з незаконними діями відповідача, оскільки: до внесення спірних відомостей до реєстру таких переживань та обмежень не існувало; негативні наслідки виникли саме після незаконних дій відповідача, протиправність дій відповідача встановлена рішенням суду

- інші доводи відтворюють зміст позовної заяви.

22.06.2026 за вх.№ 36170/26 до апеляційного суду позивач надав клопотання про долучення доказів, в якому вказав, що протиправна бездіяльність відповідача та тривала правова невизначеність призвели до значного погіршення стану здоров`я, що підтверджується довідкою КНП «ОКПЛ КОР» від 19.06.2026. Апелянт просить залучити до матеріалів судової справи № 420/15782/25 додаткові докази, які підтверджують завдання позивачу моральної шкоди та дослідити їх під час апеляційного розгляду справи.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.10.2024 пройшов МСЕК в м. Херсон, де отримав довідку до акту серії 12ААВ, №557813 від 31.10.2024, яким йому встановлено ІІІ групу інвалідності.

Того ж дня, 31.10.2024 ОСОБА_1 надав до ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з заявою про зняття з військового обліку у зв`язку зі зміною місця мешкання копії: свідоцтва про хворобу ВЛК м. Херсон №390 р/нс від 02.08.2024 року, відповідно до якого його визнано непридатним до подальшої служби в поліції та довідки до акту серії 12ААВ, №557813 від 31.10.2024 року, яким йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що стало підставою для відповідної відмітки в військово-обліковому документі.

01.11.2024 ОСОБА_1 став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримав відповідне направлення та втрете пройшов ВЛК.

12.05.2025 під час перегляду своїх облікових даних в електронному військово-обліковому документі Резерв +, ОСОБА_1 дізнався про наявність запису про порушення ним правил військового обліку. Ця інформація відображена в його електронному військово-обліковому документі, а також надана на реєстрацію в Бериславський РВП ГУНП в Херсонській області, для вжиття відповідних заходів, у тому числі затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , або іншого ТЦК та СП, чи органу НП України, під кодом підстав доставляння №2.

13.05.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 з проханням виключення інформації щодо порушення ним правил військового обліку у системі “Резерв+” (а.с. 30).

16.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з проханням виключення інформації щодо порушення ним правил військового обліку у системі “Резерв+” (а.с. 34 з.б., а.с. 35).

Однак, відповідних дій відповідачем вчинено не було.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 24 червня 2020 року у справі № 9901/845/18.

Також в постанові від 17 січня 2024 року у справі №580/1015/21 Верховний Суд дійшов висновків, що судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В обґрунтування заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000 грн., позивач вказав, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, переживаннях, тривалому відчутті несправедливості, тривозі та приниженні. Незаконне внесення державним органом інформації про нібито вчинене правопорушення пов`язане з «УХИЛЕННЯМ» від обов`язку захисту Батьківшини: як істотно підірвало репутацію та створило негативне уявлення про мою особу, так і завдало значної шкоди морально-етичному та громадсько-побутовому образу позивача, дискредитувало мене як колишнього працівника найчисельнішого правоохоронного органу, з майже 30 річними стажем роботи, 20 з яких проходив службу на керівних посадах. Сам лише факт внесення в Державний реєстр відомостей про людину: з бекграундом у міліції-поліції, Ветерана НПУ, УБД, пенсіонера МВС з майже 30 річним стажем роботи, ВПО, інваліда ІІІ групи та особи яка визнана такою, що була позбавлена особистої свободи внаслідок військової агресії з боку р/ф – як «порушника військового обліку (ухилянта)» - безумовно більше шкодить репутації, ніж для пересічної особи, створювало негативне уявлення про мене, принижувало мою репутацію законослухняної особи;

Поряд з тим, позивач вказав, що порушення його законних прав: негативно вплинуло на емоційний стан та повсякденне життя – суттеве обмеження, а іноді і цілковита відсутність можливості вільного пересування підконтрольною Уряду та ЗС України територією - під час здійснення режимно - обмежувальних заходів ТЦК та Національної поліції, вимушене перебування за місцем тимчасового мешкання, не можливість здійснення щоденного супроводу і відвідування дошкільного закладу навчання малолітньої дитини під час навчального періоду, та вимушене відтермінування працевлаштування дружини.

На переконання позивача, незаконні дії відповідача порушили нормальні життєві зв`язки та свободу поведінки у повсякденному житті; створювало стан постійної правової невизначеності – позивач був вимушений обмежувати пересування власним транспортом; уникав перебування у громадських місцях; постійно побоювався перевірки документів; перебував у стані постійного емоційного напруження; викликало побоювання можливого притягнення до відповідальності - такі переживання були не абстрактними, а реальними та тривалими, оскільки інформація про нібито порушення правил військового обліку містилась у державному реєстрі та могла використовуватись посадовими особами ТЦК та НПУ у будь-який момент; спричинило тривалі психологічні переживання – надання письмових звернень(скарг) як до відповідача, лишених без реестрації та відповіді, так і оскарження неправомірних дій відповідача до органу прямого підпорядкування – ІНФОРМАЦІЯ_7 ; змусило витрачати значний час та зусилля на захист своїх прав у суді – складання позовної заяви та додатку до неї та майже річний термін розгляду справи.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що предметом розряду по даній справі є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Колегія суддів вважає, що позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку завданої шкоди із оскаржуваними діями відповідача. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано.

При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції доцільно зауважив, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Таким, чином, враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, причинного зв`язку між рішенням/діями відповідача і отриманням позивачем моральної шкоди, а також розміру заявленої моральної шкоди, апеляційний суд висновує про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 25 000,00 грн.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 21 лютого 2020 року у справі №628/3028/16-а та від 15 квітня 2020 року у справі №815/63/18.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підстав для стягнення моральної шкоди немає, оскільки позивачем не наведено, у чому саме полягала ця шкода, та які настали наслідки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Доводи апеляційної скарги.

Апелянт зауважує, що протиправні дії відповідача та тривала правова невизначеність призвели до значного погіршення стану здоров`я, що підтверджується довідкою КНП «ОКПЛ КОР» від 19.06.2026.

При наданні оцінки вказаним аргументам апелянта, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.09.2025 № 906/127/24, в якій Суд вказав про те, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналізуючи зміст довідки КНП «ОКПЛ КОР» від 19.06.2026, колегія суддів зауважує, що лікування позивача в медичному закладі тривало в період з 15.05.2026 по 11.06.2026.

Так, на момент розгляду справи судом першої інстанції вказаний доказ не існував, а відтак не міг бути покладений в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції що, як наслідок, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу при апеляційному перегляді.

Відтак, означені твердження апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі № 420/15782/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк